Воїни теплого фронту: як на Сумщині волонтери допомагають військовим
З теплом і турботою – для захисників!Ось уже десятий місяць Катерина Обідець із Сумщини (селище міського типу Велика Писарівка, де живе жінка, лише за три кілометри від російського кордону!) плете ...
Додано:
Goodacity
З теплом і турботою – для захисників!
Ось уже десятий місяць Катерина Обідець із Сумщини (селище міського типу Велика Писарівка, де живе жінка, лише за три кілометри від російського кордону!) плете теплі речі на фронт – ділиться теплом із українськими захисниками. Із пряжею їй допомагають усі небайдужі – як от маленька волонтерка Ясочка. Розповідаючи про Ясочку, пані Катерина не стримує сліз. Але ці сльози – це сльози радості та зворушення! А для того, аби підтримати добрі справи та додати ще часточку тепла – мікрогрант від Goodacity для теплого фронту!
Лицьова, виворітня, лицьова, виворітня – миготять спиці, петля за петлею тягнеться нитка… Пані Катерина в’яже теплі шкарпетки бійцям на фронт. Удома і в дорозі, при денному світлі і світлі налобного ліхтарика, жартує, що в’язати може вже навіть із заплющеними очима – звикла за багато років. “Волонтерила я ще з 2014 року, – розповідає жінка. – В’яжу, вишиваю, роблю ляльки-мотанки, навчаю діток декупажу, тож ми влаштовували благодійні ярмарки, де розпродували наші вироби і купували необхідні речі для наших захисників.
З першого дня повномасштабного вторгнення дала собі обітницю, що буду в’язати теплі речі і допомагати, чим можу, нашим захисникам – стільки часу, скільки буде потрібно. І так і роблю – не покладаючи рук, чи то пак, спиць… (Сміється, – авт). Скільки зможу – стільки буду в’язати!
Хочу, щоб ці вироби з теплом душі і серця були свого роду оберегом для наших захисників. – Вони не бояться нічого у світі, вони незламні, витривалі, але навіть вони потребують нашої уваги, щирих почуттів і турботи! У нас теж в родині є захисник, якого ми дуже любимо і чекаємо! Якщо, як мінімум, одну ніч людина пробуде у теплі, значить, я працювала недаремно!
Тримаємо жовто-синій стрій
«Ми, українці, нині всі тісно між собою переплетені – мов ті ниточки в пряжі! Тому разом так міцно тримаємо оборону і гріємо один одного! – каже пані Катерина. – Я в’яжу шкарпетки для тих, хто нас захищає; завдяки небайдужим благодійникам, як-от Goodacity, маю змогу придбати пряжу для цього, а завдяки нашим неймовірним захисникам – маю можливість бути вдома і робити те, що роблю! Але я сама не змогла би багато, хочу насамперед подякувати нашим дівчатам із «теплого фронту» – величезна шана їм і вдячність!
З кимось ми зналися ще до війни, з кимось нас познайомив саме теплий фронт – я в’язала речі для наших солдат і виставляла їх фото у себе на сторінці в соцмережах, а люди писали мені, що також хочуть доєднатися – і так ми і «зв’язалися» докупки у воїнів теплого фронту. Я привожу нитки, дівчата в’яжуть, і раз на тиждень ми збираємо теплі речі і я передаю їх на фронт. Нашій найповажнішій вишивальниці, Людмилі Яківні, 77 років, здоров’я і сили уже не ті, що колись, проте вона каже, що не може стояти осторонь – в’яже теплі речі для фронту. Мій 75-річний батько Олександр зробив нас спеціальний пристрій, аби перемотувати нитки – допомагає нам, вболіває за наш теплий фронт!
А ще у наших «лавах» – наш «енерджайзер» Раїса Ахметівна, яка присвячує в’язанню кожну вільну хвилину, Ірина, Олена, Наталя, Світлана, Лариса із Харкова – пишаюся бути частиною такої неймовірної команди!
«Теплий фронт» об’єднав усі куточки України – матеріал для в’язання нам надсилали і з Закарпаття, і з Кропивницького, з Запоріжжя, Харкова, Києва, навіть моя колега із Нідерландів висилала пряжу! Проте не в’язанням єдиним – є у нас і проекти із пошиття ковдр, подушок, покривал, спеціальних килимків для сидіння, сушіння наборів для чаю.
Тепло – воно ж не лише в речах, які ми в’яжемо, воно насамперед – у серці! З нього усе починається…