Вплив ізоляції на ситуацію з домашнім насильством під час карантину

Під час карантину 27-річна Олена зрозуміла, що все частіше свариться зі своїм чоловіком, з яким вона проводить увесь час вдома. 1 березня він вдарив її вперше, коли вона тримала на руках 8-місячну доньку.

Олена не пам’ятає, скільки разів він її вдарив. У якийсь момент вона знепритомніла та впала на підлогу в кімнаті.

На фотографії, яку вона зробила після скоєного факту, видно великий синець ― як доказ сили, яку застосував її чоловік. За словами Олени, чоловік і раніше вдавався до психологічного насильства, проте поширення Covid-2019 спричинило погіршення ситуації.

«Під час карантину ми майже не виходили на вулицю, наші сварки частішали й ставали серйознішими», — розповіла жінка.

На жаль, період самоізоляції на карантині ― це не тільки про час на себе та родину. Цей період також носить і певні загрози, особливо щодо зростання рівня домашнього насильства.

Перехід на дистанційний графік роботи та навчання, тимчасове безробіття позбавили можливості залишати приміщення та звели на обмеженій території безліч сімей у режимі 24 години на добу.

Також зникла можливість скинути напругу в розважальних закладах чи навіть просто відпочити в парку. 

Домашнє насильство ― явище поширене. Жертвами домашнього насильства є в основному жінки. Попри всю різноманітність видів насильства ― фізичного, сексуального, психологічного, економічного ― саме домашнє насильство має досить поширений характер. Факти жорстокого поводження є регулярними і систематичними.

Навіть якщо насильницькі дії спрямовані тільки на жінку, інші члени сім’ї також страждають. Коли в родині застосовується насильство щодо жінки, найчастіше воно відбувається й щодо дітей.

Домашнє насильство приносить важкий травматичний досвід, який призводить до серйозних наслідків. Руйнується впевненість в собі, знижується самооцінка, розвивається тривожність, з’являються думки про безвихідь ситуації і стійке відчуття самотності, схильність до депресії.

Немотивована жорстокість або аутоагресія, поява соматичних захворювань та багато іншого ― часті прояви наслідків насильства.

Щоб подолати їх потрібна професійна допомога психолога. Усвідомити свій травматичний досвід, висловити його, поступово змирившись із минулим, ― процес тривалий і складний. Але цей крок є вкрай важливим для звільнення від душевних страждань, і допомагає будувати життя більш конструктивно.

Куди можуть звертатися жінки та дівчата, які постраждали від домашнього насильства:

• 102 ― Національна поліція України;
• 15-47 ― урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;
• 116-123 або 0 800 500 335 ― Національна «гаряча лінія» із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації «Ла Страда»;
• 772 або 0 800 500 225 ― Національна дитяча гаряча лінія;
• безкоштовно, конфіденційно можна отримати консультацію Пн-Пт 10:00-18:00 за телефоном (093) 743 78 33;
• вебсторінка та сайт для підлітків та молоді http://supportme.org.ua/main