Врахувати інтереси дитини — завдання органів місцевого самоврядування

Згідно зі статистикою, у 2022 році в Україні функціонували 722 заклади інституційного догляду, де виховували майже 91 642 дітей. Наразі відбувається реформа системи інтернатів.

Днями для представників органів місцевого самоврядування Програма «U-LEAD з Європою» організувала інформаційну сесію на тему «Розвиток альтернативних форм сімейного виховання в територіальних громадах». Експертки U-LEAD Наталія Кузяк та Ірина Змисна ознайомили учасників заходу із повноваженнями ОМС у реформуванні системи інституційного догляду дітей, розглянули особливості розвитку альтернативних форм їх виховання на рівні громади та пояснили важливість захисту прав дітей і забезпечення надання послуг сім’ям.

Наталія Кузяк нагадала, що в Україні прийнято Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки. Документ визначає повноваження ОМС у цій сфері. Зокрема щодо розвитку мережі надавачів послуг, формування системи раннього виявлення та втручання, підтримку біологічної сім’ї, підтримку родини в складних життєвих обставинах.

«Соціальна послуга є комплексною тоді, коли включається і освітня, і медична, і культурна, і реабілітаційна послуги, і все це забезпечується на рівні громади. Саме громада має сприяти створенню належних умов для розвитку сімейних форм виховання. А також формуванню суспільної думки щодо важливості виховання і розвитку дитини в сім’ї», — наголосила вона.

І додала, що завдання, які мають бути вирішені на рівні громади, повинні бути враховані в місцевих цільових програмах, які є підставою для фінансування.

Впродовж 2023 року 883 дитини було усиновлено, 593 виховувалися у 293 патронатних родинах, у 1298 дитячих будинках сімейного типу перебувало 8 936 дітей, 2819 прийомних сімей виховували 5430 дітей, під опікою перебувало 44 322 дитини. Таку статистику навела Ірина Змисна, говорячи про альтернативні форми сімейного виховання. Вона наголосила:

«На сьогоднішній день в Україні існує альтернатива інтернатним закладам — це усиновлення, опіка, прийомні сім’ї, будинки сімейного типу та патронат. Вони забезпечують дитині кращі умови для розвитку».

Усиновлення — це прийняття у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Звичайно, під час війни процедура усиновлення не змінилася, етапи усиновлення збережені: слід зібрати документи, пройти навчання, встановити контакт з дитиною і на підставі рішення суду усиновити дитину.

Опіка і піклування — форма влаштування в сім’ю з метою забезпечення виховання дітей-сиріт та дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування. Також опіка і піклування встановлюється для захисту майнових і немайнових прав дитини. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування встановлюється над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Прийомна сім’я — сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

«Вчора я бачила запитання від однієї громади, що є родина ВПО, яка хотіла би стати прийомною сім’єю, але вона не має постійного житла, постійне житло залишилося на окупованій території. Прийомними батьками не можуть бути особи, які не мають постійного місця проживання і постійного заробітку. В першу чергу стоїть пріоритет і безпека дитини, захист її інтересів. Тому, якщо дивитися з позиції того, що ми забезпечуємо, для чого ми працюємо і що ми маємо забезпечити, то інтереси дитини — це перший пріоритет і перше завдання, яке стоїть на сьогодні перед вами», — наголосила Змисна.

Будинок сімейного типу — окрема сім’я, яку створюють за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вихованці і проживають, і виховуються в будинку сімейного типу до 18 років. Діти, які виховуються в будинку сімейного типу, не втрачають статусу дитини-сироти, дитини позбавленої батьківського опікування. За ними зберігаються всі пільги, передбачені законом України.

Окрім альтернативних форм виховання, на сьогоднішній день в Україні є ще комплексна соціальна послуга сімейного патронату. Вона передбачає тимчасовий догляд виховання та реабілітацію дитини в сім’ї патронатного вихователя в період подолання родиною дитини складних життєвих обставин.

Патронатна сім’я — це альтернатива інтернатним закладам, притулкам, лікарням, тим закладам, куди в першу чергу вилучається дитина з родини. Патронатна сім’я — це батьки, які пройшли навчання, які вміють професійно допомогти дитині перенести розрив з біологічними батьками.

Для громади важливо мислити стратегічно на упередження. По-перше, думати про подальші кроки щодо інтеграції дітей, які перебували в інтернатних закладах або альтернативних їм формах, в громаду. Створювати умови для їх соціалізації.

По-друге, впроваджувати корекційні програми для батьків, які не виконують своїх обов’язків. А також надавати послуги, і не випускати з поля зору тих батьків, які вже станом на сьогодні є опікунами, піклувальниками, які є прийомними родинами, чи батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу. Адже вони виснажуються і їм потрібний дуже великий і потужний соціальний супровід для того, щоб вони не втратили свого батьківського потенціалу.

Отже, реформування системи інституційного догляду дитини в першу чергу передбачає розвиток соціальних послуг для сімей з дітьми і для дітей на місцях, на рівні громади. Наступне — пошук і навчання кандидатів, які в подальшому приймуть рішення встановити дитину, утворити прийомну сім’ю, утворити дитячий будинок сімейного типу. Забезпечити, виділити необхідні ресурси громади для розвитку тих сімейних альтернативних форм виховання.

Експертка Наталія Кузяк наголосила на важливості розвитку альтернативних форм виховання на рівні громад:

«Громада має сприяти створенню належних умов для розвитку сімейних форм виховання, а також формуванню суспільної думки щодо важливості виховання і розвитку дитини в сім’ї».

Також експерти зазначили, що конкретні заходи та ініціативи на місцевому рівні можуть включати створення центрів підтримки сім’ї, організацію заходів з підвищення обізнаності громадськості про важливість сімейного виховання, а також співпрацю з неурядовими організаціями для забезпечення додаткових ресурсів та підтримки.