Women at War: виборюючи право на життя

Повномасштабне російське вторгнення торкнулося кожної української родини: багато хто втратив кохану людину, домівку, хтось змушений був змінити місце проживання, роботу і джерело доходу. У той же час, ця страшна трагедія стала каталізатором для розвитку України, у тому числі у сфері гендерної рівності. Попри побоювання, що воєнний стан призведе до більшої концентрації патріархальних настроїв, ми бачимо кардинально іншу картину: українські жінки перебувають на передовій, воюючи нарівні з чоловіками, очолюють волонтерські рухи, а у багатьох сім’ях саме жінки стали основними годувальницями та піклувальницями. Але, незважаючи на величезний внесок жінок у перемогу України, жінки-військовослужбовці все ще стикаються з багатьма стереотипами та перешкодами. 

19 жовтня 2022 на честь Дня захисника та захисниці України, який відзначається в країні щороку 14 жовтня, ГО «Жіноча Ліга» провела захід «Women at War: виборюючи право на життя». У рамках події ми прагнули показати війну із тієї перспективи, яку часто не помічають та ігнорують – із перспективи жінок, що є надзвичайно важливим для всеохоплюючого розуміння історичного досвіду, який переживає наша країна. За словами заступниці Міністра оборони України, Ганни Маляр, станом на 2022 у Збройних силах України (ЗСУ) служать понад 50 тисяч жінок.  Відповідно до статистики, Україна має один з найвищих показників кількості жінок у збройних силах серед країн-членів НАТО. 

Захід складався із трьох частин: лекції на тему «Роль жінок в армії та військових діях в Україні та за кордоном: історична та порівняльна перспективи», дискусії з військовослужбовицями  щодо їхнього досвіду служби в армії та переживання війни й сесії запитань та відповідей щодо військового обов’язку та обліку жінок в Україні. Модерувала подію Лілія Антонюк, виконавча директорка ГО «Жіноча Ліга» та дослідниця на проєкті «Гендер, партійна політика та демократія в Європі: Дослідження партійних груп Європейського парламенту» в Університеті Тампере (Фінляндія).

Лекцію на тему «Роль жінок в армії та військових діях в Україні та за кордоном: історична та порівняльна перспективи» провела Орнелла Остапенко, співзасновниця єдиного в Україні жіночого видавництва «Creative Women Publishing». Спікерка окреслила загальний розвиток прав жінок в Україні та світі та поділилась своїм баченням трансформації ЗСУ на шляху до забезпечення рівних прав та можливостей для жінок. Наприклад, жінки здебільшого працюють у сфері послуг на в низькооплачуваних сферах (адміністративний персонал – 78% жінок; сфера освіти – 75%), тоді як чоловіки працюють у галузях із високою заробітною платою та більшим спектром можливостей у прийнятті важливих суспільних рішень (безпека – 93% чоловіків; видобуток сировини – 92%). Гендерні стереотипи впродовж довгого часу впливали і на законодавство: тільки у 2018 в Україні набрав чинності закон, який дав можливість жінкам займати більшість офіційних військових посад в ЗСУ (не тільки кухарок та швачок, як це було до того). Окрім цього, комплексний підхід до створення жіночої військової форми розпочався лише після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 – незважаючи на те, що у ЗСУ служить більше 50 тисяч жінок, їм і досі доводиться своїми силами перешивати чоловічу форму під себе. 

Запрошеними спікерками другої частини події – дискусії з військовослужбовицями щодо їхнього досвіду служби в армії та переживання війни – виступили:

• Христина Бойчук, старша лейтенантка Національної гвардії України, що служить в армії вже більше 10 років;
• Шарлотта Хмельницька, заступниця командира роти з питань морально-психологічного забезпечення, що у рамках свого навчання в університеті закінчила військову кафедру, ставши офіцеркою, але до лав ЗСУ вступила у 2022 після повномасштабного вторгнення;
• Катерина Галушко, парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри».

Незважаючи на різний життєвий та військовий досвід, запрошені спікерки поділились схожими труднощами, з якими вони зустрічалися на своєму шляху. Зокрема, вони зазначили, що жінкам потрібно працювати у три рази більше, аніж їхнім колегам-чоловікам, щоб довести своє право займати певну посаду у ЗСУ. Більше того, військовослужбовиці розповіли учасникам та учасницям події про випадки сексуальної об’єктивації та харасменту, які їм довелось пережити під час служби, і звернули увагу на те, що сексизм і досі є поширеним явищем у лавах ЗСУ. У рамках дискусії Христина, Шарлотта та Катерина зазначили, що у війську не повинно бути поділу за статевою ознакою: чоловіки і жінки повинні працювати та проходити навчання пліч-о-пліч, формуючи відносини взаємоповаги та розуміння, адже у моменти, коли вирішується питання життя чи смерті, стать ролі не відіграє. 

Окрему увагу спікерки приділили питанню гендерних стереотипів, які побутують у суспільстві та мають негативний вплив як на чоловіків, так і на жінок. Але позитивні зрушення є і в ЗСУ. Так, Христина Бойчук поділилась історією підлеглого військовослужбовця, який час від часу відпрошувався з роботи, щоб забрати дитину із садочку для того, щоб дати можливість дружині гарно зарекомендувати себе на новій роботі, працювати на якій вона розпочала після декретної відпустки.

Поміж іншого, вони обговорили важливість зміни підходів до викладання у школах предмету «Захист України», у рамках якого зазвичай відбувається поділ класу на «дівочу» групу, яка вивчає основи першої медичної допомоги, та «хлопчачу» групу, яка вивчає правила поводження зі зброєю. Шарлотта Хмельницька зазначила, що саме школа є важливим  фактором у формуванні світогляду нових поколінь, тому потрібно акцентувати увагу школярів та школярок на тому, що не існує статі, яка створена для військової служби. Кожна людина є унікальною, адже має різні таланти та здібності, тому у армії місце тим, хто хоче та може там бути.

Катерина Галушко звернула увагу на те, що у Конституції України прописано, що захист суверенітету України є справою всього Українського народу, а отже жінки повинні також отримувати рівноправну обов’язкову військову підготовку, як і чоловіки, особливо в умовах воєнного стану.

Заключну сесію події провела професійна адвокатка, членкиня ГО «ЮрФем», Наталія Фещик. Вона відповіла на поширені запитання щодо військового обов’язку та обліку жінок в Україні, а також поділилася алгоритмом дій щодо притягнення до відповідальності військовослужбовців за гендерно зумовлене насильство. Наразі жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком, за власним бажанням можуть бути взяті на військовий облік військовозобов’язаних. Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з медичною діяльністю, беруться на військовий облік військовозобов’язаних. Важливим є те, що жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову  службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом). Наталія зазначила, що їй не відомо жодного випадку примусової мобілізації жінок в Україні або заборони жінкам на виїзд за кордон.

Як сказала одна зі спікерок дискусії, «в армії місце кожному, хто може її витримати». Боронити країну від ворога – надзвичайно важка задача, яка під силу далеко не кожному, але українські жінки нічим не поступаються своїм побратимам, виконуючи із завзятістю та наполегливістю свої військові обов’язки попри перешкоди, яких вони зазнають через свою стать. 

Матеріал підготувала Дарина Линник – проєктна та комунікаційна менеджерка ГО «Жіноча Ліга».

Слідкувати за новинами ГО «Жіноча Ліга» ви можете на наших Instagram-сторінці та Facebook-сторінці.