Як працюють на Волині громадські організації, створені переселенцями

Досвід переїзду, тим паче в умовах повномасштабного вторгнення – це завжди випробування. Для того, аби відстоювати свої інтереси та простіше адаптуватись у нових місцях, активні  внутрішньо переміщені особи (ВПО) використовують різні інструменти: об’єднуються в ініціативні групи, беруть участь у радах ВПО, створюють громадські організації.

Про те, як на Волині працюють ради ВПО, Волинський Інститут Права писав в одному з попередніх матеріалів. Цього ж разу вирішили розібратись, як працюють громадські організації, перед якими труднощами постають та зібрали поради від експертів, як варто розвивати свою громадську організацію, аби перетворити її на потужну та ефективну спільноту, яка творить зміни.

Після початку повномасштабного вторгнення західні області України прийняли багато внутрішньо переміщених осіб. Аби легше пережити переїзд, нові жителі почали об’єднуватись. Часто це був рівень ініціативних груп, спільнот у месенджерах. Але згодом деякі спільноти вирішили самоорганізуватись у громадські організації задля більш ефективного захисту своїх прав. Якщо спершу чимало з них працювали переважно над тим, аби забезпечити людей гуманітарною допомогою, то зараз, на третій рік великої війни, одним з найголовніших питань є адаптація та інтеграція у нові для них громади.

«Громадські організації як самостійно, так і за підтримки донорів виконують суттєву роль у процесі забезпечення та адаптації ВПО в громад. Йдеться про інтеграцію в соціум через інструменти місцевої демократії. Ролі можуть бути різними. Деякі громадські організації допомагають органам місцевого самоврядування. Інші, наприклад, надають допомогу психологічного характеру, працюють з окремими категоріями ВПО, допомагаючи їм стабілізувати свою ситуацію», – відзначає директор програми «Демократія та належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження» Олексій Орловський. 

Аналізуючи ситуацію на Волині, можемо відзначити, що в області небагато організацій, створених переселенцями. Водночас є вже впізнавані, наприклад, «Старт у нове життя», котрі провели декілька медійних заходів, до прикладу, акцію «Теплий прапор України», до якої долучились чимало ВПО. 

Голова організації, Ганна Карамишева-Борисенко, після переїзду з Харкова до Луцька у 2022 році почала вести закритий Telegram-канал для переселенців, у якому інформувала про можливості, навчання, місця роздачі гуманітарної допомоги. Таким чином сформувалась міцна спільнота людей зі спільними проблемами та потребами. У січні 2023 року за ініціативи Ганни було відкрито групу самопідтримки для жінок ВПО. 

«Саме з групи самопідтримки, коли я отримала відгук, що людям це дуже треба, що всі на одній хвилі, й виникла ідея згуртуватися і підсилювати себе, створивши ГО «Старт у нове життя». Бо ми всі починаємо своє життя з нуля», –  пояснює вона.

Місією своєї організації жінка бачить всебічну допомогу жінкам ВПО та їхнім родинам, яка має багато складових: психологічна підтримка, підвищення економічної спроможності, освітні програми, культурні, інтеграційні заходи.

Ще одна громадська організація – «ВПО України “Інтеграція”» – була заснована у Володимирі у 2022 році. Її очолив ВПО з Херсонської області Сергій Божко.

«Ідея створити організацію виникла після декількох зустрічей-форумів за участі Волинського Інституту Права, і після того активний осередок, котрий був присутній на засіданнях, вирішив створити громадську організацію для захисту прав та розв’язання соціальних проблем ВПО у Володимирській громаді», – розповідає Сергій Божко.

І Сергій, і Ганна визнають, що труднощів вистачає. До прикладу, Сергій Божко виділяє те, що частина активних ВПО за цей час виїхали з Волині, і це впливає на роботу громадської організації. Ганна Карамишева ж відзначає, що ще однією проблемою є брак фінансів. Та незважаючи на труднощі, обидві організації продовжують працювати та приймати виклики на третій рік повномасштабного вторгнення. 

Експерти відзначають, що для довготривалої та успішної роботи громадських організацій необхідно, щоб склались декілька факторів. І один з найголовніших – це те, що організація повинна чітко розуміти свою аудиторію, цілі та завдання. Для цього організаціям необхідно вкладатись у посилення власної інституційної спроможності.

«Зараз спостерігаю по багатьох громадських організаціях, які утворились після початку повномасштабного вторгнення, що вони працюють методом гасіння пожеж і проєктами, не маючи стратегії та не розуміючи що і як вони хочуть в довгостроковій перспективі змінювати. Це ризик, що все може припинитись, як тільки завершиться проєкт і фінансування. Якщо ж організація розуміє свою місію та обирає свою нішу (де саме ми будемо докладати зусилля та які саме зміни забезпечувати), оце дає шанси потім просто залучати ресурси на свою ідею. Тому ідея, розуміння широкого контексту свого місця – мені здається, це запорука того, що можна рухатись далі», – відзначає виконавча директорка «Громадського центру “Нова Генерація”» Оксана Глєбушкіна. 

І друга, не менш важлива складова – це мережування та партнерства, комунікація з іншими громадськими організаціями, які мають чимало досвіду та можуть ним поділитись, зауважує директор програми «Демократія та належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження» Олексій Орловський.

«Я б радив звертати увагу на досвіди роботи інших організацій, які вже працюють з цією тематикою в інших регіонах. Або з досвідами органів місцевого самоврядування, які теж працюють з цією тематикою», – відзначає він. 

Підсумовуючи поради експертів щодо якісного розвитку ГО, можемо виділити такі:

• Зібрати поруч з собою вмотивованих та активних людей, які стануть ядром організації;
• Чітко визначити свою аудиторію, місію організації та ставити довгострокові завдання;
• Працювати над розвитком інституційної спроможності, постійно навчатись;
• Комунікувати з іншими організаціями, переймати в них досвід, спілкуватись та обмінюватись досвідом.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».