Як штучний інтелект рятує життя у 21 столітті

БО «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги» продовжує своє дослідження, як штучний інтелект (ШІ) використовується в соціальній роботі. У нашому попердньому матеріалі йшлося про те, як алгоритми допомагають людям з залежністю від психоактивних речовин (див.тут).  

Самогубство. Для більшості людей це слово асоціюється з тим, хто надзвичайно сумує. Цей «хтось» настільки самотній, виснажений або переможений, що вирішив, що йому (їй) краще буде померти. Деякі клініцисти можуть додати до цієї картини такі характеристики, як порушення регуляції емоцій, зловживання сильнодіючими речовинами або імпульсивність. Також можна включити ще кілька додаткових характеристик, таких як психоз, самопошкодження або безнадія. Але чи справді подібні речі характерні для людей, яких атакують суїцидальні думки? І якщо так, чи насправді вони викликають суїцидальні думки та поведінку? Відповіді на ці питання мають велике значення для розуміння, прогнозування та запобігання суїцидальним думкам та поведінці.

Інноваційний соціальний проєкт під керівництвом дослідниці-психологині Джессіки Рібейро з Університету штату Флорида (США) спрямований на прогнозування самогубств. Це  актуальна тема, тому що 120 американців скоюють суїцид щодня, тобто це майже 45 000 осіб на рік. Результати дослідження надають клініцистам можливість передбачити, хто буде робити спробу самогубства за два роки до цього з точністю до 80%. Більше того, точність прогнозування, яке робить ШІ, зростає з часом наближення спроби самогубства. Наприклад, вона піднімається до 92 % за тиждень до суїцидальної спроби (у випадку пацієнтів, які перебувають у неспеціалізованому закладі охорони здоров’я).

Дослідження Рібейро свідчать, що такий необхідний прогноз самогубств розвивається. Нещодавнє дослідження психолога Джозефа Франкліна показало, що 50 попередніх років досліджень прогнозування самогубств не дали реального прогресу в спробі передбачити, хто спробує вбити себе. Врахування традиційних факторів ризику, виявлених протягом останніх півстоліття для прогнозування суїцидальної поведінки (депресія, стрес або зловживання наркотиками) дозволяють прогнозувати з точністю, рівень якої не набаагто кращий, ніж випадкові здогадки.

Проєкт став можливим завдяки тому, що вона, Франклін та доктор медичних наук з медичного центру Університету Вандербільта, отримали доступ до массиву даних. Він містить електронні медичні картки близько 2 мільйонів пацієнтів зі штату Теннессі. Проект став найбільшим науковим дослідженням такого роду в історії, “величезною можливістю”, говорить Рібейро. Команда проаналізувала анонімні електронні медичні картки та встановила понад 3200 людей, які вчинили суїцидальну спробу.

Наявність цього датасету була вирішальною. Використовуючи машинне навчання для вивчення всіх деталей і обставин цих людей, алгоритми змогли «дізнатись», яка комбінація факторів в записах може найбільш точно передбачити спроби самогубства в майбутньому.

“Машина вивчає поєднання факторів ризику, інколи сотні їх аспектів”, – говорить Рібейро. Така змістовна інформація може бути використана для розробки системи оповіщення для медичних працівників, які визначають пацієнтів із ризиком суїцидальної поведінки. Наприклад, система може видавати попередження або “оцінку ризиків” для кожної людини. Тому, потрапляючи в лікарню з гострими симптомами, лікар відділення невідкладної допомоги може побачити підвищений ризик самогубства та негайно викликати психіатра.

“Подібно до того, як ви отримуєте оцінку серцево-судинного ризику, ви отримуєте оцінку ризику самогубства, яка є інформативною для клініцистів і допомагає скерувати їх на подальші кроки”, – говорить Рібейро.

Дуже часто ці наступні необхідні кроки ніколи не відбуваються. Дослідження показують, що близько 60% – 90% людей, які помирають від самогубства, відвідували свого лікаря протягом останнього року, а клініцист не помічав, не підозрював, що станеться суїцид.

 Олександр Вольф, БО «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги», [email protected]