Як старі будиночки стали національним трендом та відроджують маленьку культурну спадщину?

Гул машин, переповнені вулиці, корки, які постійно виснажують мешканців сучасного міста – все це йде як не дуже приємний бонус до бажання жити в мегаполісі, який водночас дає перспективи, але й безупинно краде твій життєвий ресурс. А чи не виникало у вас бажання знайти свою ту саму місцину, подалі від шумного міста й відчути життя так, як воно відчувалось нашими предками? Це ж наче приїхати на канікули до бабусі в село, яке колись здавалось місцем спокою й теплоти.

А чи бували ви колись в оселях свої прабабусь? В цих маленьких будиночках з великими вишитими подушками та піччю, в Богом забутих селах, від яких буквально віяло традиціями українського народу. За ревіалізацію таких старих історичних хатинок взялась ініціативна команда БФ «Спадщина.UA».

Про те як зародились «Мальовані Поморяни» нам розповіла Ганна Гаврилів – засновниця ініціативи «Спадщина.UA», керівник ТОВ «Палац Розділ», громадський діяч у сфері культурної спадщини, фахівець з історичної нерухомості, експерт Мережі ОГС для підтримки громад зі спадщиною «GO!Heritage» та надихаюча особистість, яка не боїться ділитись своєю внутрішньою енергією. «Ідея відновлення автентичних хатинок в малих громадах виникла спонтанно і з мотивації «від безвиході». Ми в благодійному фонді робили ставку на Поморянський замок – пам’ятку архітектури національного значення XVI – XVII століття на Львівщині – наш перший і, на той час, єдиний проєкт із відродження культурної спадщини України. Ми бачили його як магніт, що дасть поштовх сталому розвитку культурно-туристичного потенціалу регіону. Ми вірили, що шляхом влаштування низки цільових й транзитних туристичних маршрутів та забезпечення інфраструктури гостинності, зможемо втримати в Поморянах туриста на 1-2 доби. Відтак, мережа зелених садиб на базі відновлених автентичних хатинок довкола замку виглядала дуже правильною».

Тож активна робота над таким привабливим проєктом почалась, а станом на 2020 рік вони з командою та локальною громадою були готові запускати системний туризм, проклавши кілька маршрутів та відновивши перші 3 будиночки. Але той рік виявився непростим як для кожного з нас, так і для цієї ініціативи. «В 2022 році остаточно прийнявши рішення про завершення роботи щодо Поморянського замку. Ми вирішили попрощатися і з хатинками також, тому виставили їх на продаж. Яким було моє здивування, коли першу з них забрали того ж дня, а кількість дзвінків дала усвідомлення, що час цінності автентичних осель в малих громадах настав!», – із захопленням розповідала Ганна.

То як старі будиночки в селі стали дуже привабливим житлом для молодих українців? Команда «Спадщина.UA» закладала в кожну оселю традиції будування наших предків, що і стало магнітом не тільки для туристів, а й для бажаючих там поселитись. «Проєкт отримав назву «Мальовані Поморяни» від назви населеного пункту, де був започаткований. В околицях селища знаходяться великі поклади лупоки та глин, відтак, там історично сформувався місцевий тип глиновалькованих хатинок, які ми відновлюємо, білимо вапном, а столярку малюємо щоразу в інший колір».

За останні 3 роки було відновлено 25 історичних будиночків. А 90% з них вже мають нових господарів. Але що змушує людей залишати зручні міські квартири і шукати натхнення в тиші та гармонії, що заховані серед давніх стін? Відповідь на це питання добре знає Ганна: «Ще раніше в українському суспільстві витали «пасторальні» настрої, мрії по down-shifting та життя у возз’єднанні з природою, але вони мали радше індивідуальний характер. «Бум» почався власне з 2022 року. COVID19 та війна, на нашу думку, були лиш каталізаторами: перший дав чітке усвідомлення, що можливо виконувати роботу не менш якісно дистанційно та жити активним соціальним життям і поза межами великих міст. Війна ж підштовхнула до пошуків місць, де більш безпечно та є альтернативні джерела опалення, а також осередків спокою, відновлення, «втечі». Але був ще один дуже важливий фактор, і ми вважаємо, що саме він був ключовим – війна виштовхнула на поверхню усвідомлення нашої національної ідентичності, «відкопування» власного коріння, нарешті створила цінність культурній спадщині в очах українського суспільства, як одного із інструментів ідентичності – того, над чим десятки громадських ініціатив України працювали впродовж останніх десятиліть. Всі нові господарі наших хатинок мають однаковий портрет – молоді, національні свідомі, громадсько активні україномовні українці, що мають однакову з нами філософію».

Разом із відновленням будинків, їм вдалось і відродити життя у малих громадах. Села, які здавались нікому не потрібними, заграли новими барвами. І справа не тільки в кольорах хатинок. «Сьогодні, в 2024 році, переїзд на довгі вікенди та теплий сезон у Богом забуті українські села став національним трендом. І я щаслива, що наша праця на цій ниві була недаремна та суспільно корисна, як ініціатива щодо відродження нехай маленьких, але таки об’єктів культурної спадщини України», – додає керівниця.

Сьогодні команда благодійного фонду бачить «Мальовані Поморяни», як проєкт із ревіталізації українського історичного села – не мережу квадратних метрів, а національноцентричну світоглядну ініціативу та нову філософію життя для тих, хто вірить у децентралізацію та малі громади. Про успішність такої ідеї годі й говорити. «У Поморянах – колись великому королівському місті, а донедавна – депресивному вимираючому селі з фактичним населенням близько тисячі осіб, з моменту старту проєкту сформувалася резиденція із 15 хатинок, а насправді – п’ятнадцяти соціально активних громадян чи сімей, що вже самою своєю присутністю дають шанс на нове життя селищу. Переконана, що досягнення якоїсь критичної кількості резидентів призведе до повільного, проте незворотного відновлення історичного містечка, а відтак і шансу для відродження Поморянського замку. Одночасно розвиваємо подібну резиденцію у Бібрській громаді на Львівщині в історичному селі Селиська неподалік Свірзького замку. Нині «Селиське гроно» налічує три поряд розташованих хатинки, шукаємо можливості для розширення проєкту на цій локації».

Команда «Спадщина.UA» не збирається зупинятись на досягнутому. На завершення Ганна додала: «Мріємо якось викупити і вернути до життя ціле історичне село і зробити з нього суцільне Пирогово, суцільну Ладомирію чи суцільний Шевченківський гай, але не музей, а місце, де живуть, творять та народжують українці українців».

Статтю підготовано в рамках проекту Агентства з розвитку приватної ініціативи «Адвокати спадщини: підтримка і просування місцевих ініціативних груп молоді»  за співфінасування Національного Фонду на підтримку демократії (NED).