Як українські суди впливають на безвідповідальність щодо працевлаштування осіб з інвалідністю

Аби відстояти своє право на працевлаштування, людям з інвалідністю часто доводиться звертатися до суду. Станом на 01.01.2017 чисельність працюючих осіб з інвалідністю в Україні становила 666,8 тис. осіб, у тому числі 533,4 тис. працездатного віку. За 2016 рік були працевлаштовані 11 450 осіб з інвалідністю з числа тих, які не досягли пенсійного віку, натомість цього ж року вперше було визнано особами з інвалідністю 136 300 осіб.

Як бачимо, показник працевлаштування таких громадян доволі низький. Багато в чому ця ситуація склалася через судову систему, яка не пристосована до притягування порушників до відповідальності. Розглянемо детальніше статистику за рішеннями судів щодопрацевлаштування громадян з інвалідністю.

Згідно з інформацією Державної служби України з питань праці, протягом 2016 року за результатами перевірок з питань зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю виявлено 1433 порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Найбільша кількість порушень – невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Зафіксовано 904 таких випадки, або 63,1% від загальної кількості порушень. У відділеннях Фонду соціального захисту людей з інвалідністю не пройшли реєстрацію 169 роботодавців з чисельністю працюючих 8 та більше осіб. 360 роботодавців не подали звіти про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. У зв’язку з цим, державними інспекторами з питань праці було складено та передано до суду 700 протоколів про адміністративні правопорушення.

Та якщо порушник і отримав протокол, виникає інша проблема – довести його провину у суді. Аналіз судових рішень, винесених з 1 січня до 1 вересня 2017 року демонструє, що тільки близько 39% складених протоколів та переданих на розгляд органу правосуддя, призводять до накладення штрафу. У 26% випадків суд вирішує звільнити порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. В 35% випадків справу було закрито, зокрема у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, відсутністю ознак правопорушення або необхідністю повернути протокол контролюючому органу для доопрацювання. Отже, надзвичайно малій частині порушників присуджується штраф, а відтак цей метод контролю не є дієвим. Більш того, розміри штрафів, які зазвичай встановлюються судами, невеликі: від 85 до 510 гривень, найчастіше – 170 гривень.

За результатами аналізу судових рішень у 2016 році, який провела Державна служба України з питань праці, за позовами територіальних відділень Фонду соціального захисту людей з інвалідністю до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені роботодавці не змогли працевлаштувати за допомогою Державної служби зайнятості потрібну кількість осіб з інвалідністю і не сплатили при цьому санкцій, тому за таких умов були виправдані судом. Було проаналізовано 508 судових рішень і виявлено, що у 317 випадках суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення санкцій та пені одночасно. У більшості випадків судових відмов підрозділи Фонду соціального захисту людей з інвалідністю оскаржують рішення в апеляційній інстанції, рідше – в касаційній.

Як бачимо, аби працевлаштовувати громадян з інвалідністю, Україні необхідно доопрацьовувати певні закони та процедури, аби порушників могли притягати до відповідальності в суді.

Cтаття була підготовлена за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».