Як війна вплинула на ЛГБТІК: в Бюро “Ми – є!” опублікували аналітичний звіт

Звіт “Вплив повномасштабної війни в Україні на ЛГБТІК” ґрунтується на опитуванні 353 ЛГБТІК+ людей з різних регіонів України. Автори проаналізували стан справ із правами ЛГБТІК, виявили ключові проблеми та пропонують конкретні кроки для їх вирішення. 

Війна не лише принесла горе та руйнування, але й загострила існуючі проблеми дискримінації та соціальної ізоляції ЛГБТІК+ спільнот. Втрата житла, вимушене переміщення, обмежений доступ до медичної допомоги – лише частина проблем. Для ЛГБТК+ до цього додається ще й постійний страх за безпеку партнера/ки, неможливість відвідати кохану людину в лікарні, ризик втратити спільне майно.

“Нас не існує” – саме з такою гіркою реальністю стикаються ЛГБТІК-спільноти в Україні. Уявіть: ви кохаєте, мрієте про спільне майбутнє, але вашу сім’ю не визнають, ваші стосунки вважають недійсними, а ваші права – неважливими. Наше дослідження виявило, що 46% ЛГБТІК+ осіб перебувають у тривалих стосунках, але не мають можливості зареєструвати їх. В умовах війни, коли питання взаємної підтримки, безпеки та захисту набувають особливої гостроти, ця проблема стає ще більш болючою”, – наголосив директор ГО “Бюро Ми – є” Володимир Косенко.

Автори звіту розглянули різні аспекти життя ЛГБТІК-спільнот, спираючись на дані опитування, аналіз законодавства, практику Європейського суду з прав людини та інформацію від органів державної влади, активістів та експертів.

Ключові цифри:

• 84,8% опитаних підтримують легалізацію інституту цивільного партнерства.
• 77,3% респондентів повідомили про погіршення психологічного стану внаслідок війни.
• 61,6% зазначили погіршення матеріального стану.
• 51,4% респондентів вказали на погіршення загального стану здоров’я.

Основні розділи опитування:

• Соціально-демографічні питання
• Питання переміщення та статусу ВПО
• Питання партнерських стосунків та правової захищеності
• Взаємодія з владою, громадськими і благодійними організаціями, адвокаційна та волонтерська діяльність
• Персональні історії

Рекомендації владі:

• Ухвалити та впровадити всеосяжне антидискримінаційне законодавство.
• Легалізувати інститут цивільного партнерства для одностатевих пар.
• Запровадити програми підготовки державних службовців з питань недискримінації та прав людини.
• Забезпечити рівний доступ до правосуддя та медичних послуг для ЛГБТІК+ осіб.
• Розвивати програми підтримки ЛГБТІК+ ВПО.
• Сприяти створенню безпечних просторів для ЛГБТІК+ спільноти.
• Проводити національні інформаційні кампанії з метою підвищення обізнаності населення про права ЛГБТІК+ осіб.

Україні важливо не лише формально прийняти необхідне законодавство, але й забезпечити його ефективну імплементацію, боротьбу з дискримінацією та стигматизацією, а також запровадження надійних правових механізмів захисту. 

Більше того, захист прав ЛГБТІК є також частиною зобов’язань України як члена Ради Європи та учасниці Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Доопрацювання антидискримінаційного законодавства та юридичне визнання одностатевих сімей може стати одним із важливих кроків на шляху до виконання цих зобов’язань і подальшого руху в напрямку європейської інтеграції.

Вимоги ЄС щодо проведення реформ у сфері прав людини, включаючи захист ЛГБТІК, вже закріплені у політичних документах, таких як Асоціація Україна-ЄС та План дій щодо лібералізації візового режиму.

Таким чином, захист прав ЛГБТІК є не лише моральним імперативом, але й важливим елементом міжнародного політичного контексту, що впливає на майбутнє України.

Опитування проводили з 20 липня по 31 серпня 2024 року. Дані збирали через поширення  онлайн-опитувальника серед представників ЛГБТІК+ спільнот та бенефіціарів кількох неурядових організацій. 

Детальніше ознайомитися із звітом можна за посиланням.

Довідково. Звіт є частиною проєкту “Сприяння правам і добробуту ЛГБТІК-спільнот в Україні в умовах війни”, що здійснюється за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства. Публікація відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.