З Днем народження, Україно!

Вітаємо #Ukraine25 з поступом, який ми вже зробили назустріч Нашій Справжній Незалежності! Крокуймо заповзятливо!

Протягом цього року команда Громадського Простору, як завше, спілкувалася із великою кількістю знакових постатей, громадських лідерів, які не на словах, а своїми справами привносять трансформації у нашу країну. Хочемо пригадати для Вас деякі  влучні меседжі-послання, дуже точні і актуальні  саме у цей непересічний для України День. 

Фото з сьогоднішнього параду на Майдані Незалежності

Хто ми, які ми та якими маємо бути, аби бажані зміни увійшли у наше життя...

Олександра Матвійчук, голова правління Центру Громадянських Свобод, координаторка Євромайдан SOS:

Насправді, моя єдина порада – не здаватися та вірити в себе. У Вацлава Гавела був блискучий вислів, суть якого полягає в тому, що надія – це не впевненість, що все буде гарно, але  розуміння того, що всі твої зусилля мають сенс.

Анатолій Ткачук, директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, юрист, народний депутат України 1-го скликання, один із ідеологів та авторів реформи децентралізації:

За останній рік ми мали темпи такі, що багатьом і не снилось. У нас розказують, що в Україні нічого не відбувається, а коли я приїжджаю в Брюссель, всі просто дивуються: як ви так швидко все робите? Ніхто не міг повірити в те, що Україна це зробить. Буквально, минулого тижня я мав дуже високі зустрічі в Європейському Союзі, я почув дуже хорошу ідею, посил такий для України: ми виділимо вам додаткові гроші, дуже великі гроші, але це не найбільші гроші, на які ви можете розраховувати, тому що ми до вас будемо застосовувати принцип більше для більшого. Чим більше ви будете просуватися в реформах, тим більше ресурсів ми вам будемо давати. Оце ще додатковий стимул, який нас мотивує, щоб ми йшли вперед.

На парад – на Майдан Незалежності!

Світлана Долеско,  засновниця та генеральна Директорка Центру Української Культури та Мистецтва:

А нам просто треба провести реформу свідомості – от одну реформу, і всі решта реформ нам просто не будуть потрібні. Для того, щоб була проведена реформа свідомості, треба воля кожного українця, хоча кожен українець може за собою повести ще десять людей. Якщо з наших слухачів або глядачів знайдеться десяток, який після цього інтерв’ю змінить свою свідомість, то вони змінять ще сто людей. Що для цього потрібно? Потрібно мислити позитивно, прибирати за собою сміття, нікого не звинувачувати, ні на кого не ображатися.

Марта Пивоваренко, психолог-травмотерапевт:

Люди, коли стикаються із непереборними явищами, розвивають силу волі. Це та річ, яка заставляє нас залишатися при свідомості, коли в нас сім ножових поранень в тілі. До чого не здатні всі інші живі істоти на нашій планеті – самоусвідомленість. Коли ми виходимо на Майдан, керуючися своїм “Дитям” (потребою бути разом з людьми) і своїм “Батьком” (потребою проявити патріотизм, а це моральний цензор), ми не розуміємо, що ми патріоти і тому ми вийшли, але коли ми вже стоїмо на Майдані і співаємо гімн України, то відбувається процес самоусвідомлення. Ці дві структури виходять через “дерево”, як у пісні Джамали, через коріння дерева виходять на поверхню, і ми самоусвідомлюємося. Ми розуміємо, що ми самоусвідомлені українці, що у нас є самоусвідомлена потреба у честі, гідності, тобто ми переходимо на інший рівень.

Фото з сьогоднішнього параду на Майдані Незалежності

Марія Голуб, експертка Центру підтримки реформ при Кабміні:

…в Україні – це теж треба пояснювати людям – є дуже багато можливостей саме регіонального лідерства. Якщо подивитись політично і географічно, ми знаходимось на перетині, а для торгівлі це взагалі ідеальне місцезнаходження. Ми можемо стати хорошим і дуже перспективним хабом, логістичним, транспортним, економічним, торговельним.

Олена Подобєд-Франківська, координаторка Громадського сектору Євромайдану:

…Дуже важливо навчитися робити щось системно і не розчаровувати. Тому що дуже легко сказати: з цього нічого не вийде, та значно важче усвідомлювати, що є купа проблем, але їх можна побороти. І це стосується як кожної людини на особистому рівні, так і на рівні цілої держави. Чим більше буде людей, здатних до системної праці, тим більше шансів, що ми станемо успішними. 

Данило Євтухов, асистент з досліджень Центру психічного здоров’я та психосоціальної реабілітації НаУКМА, соціолог:

Нам необхідні цінності, які  дають суспільству в цілому відчуття добробуту, захищеності, довіри один до одного. Такі цінності, як правило, виникають, коли цінуються індивідуальні свободи, коли людина здатна сама перед собою та іншими визнати, що вона бажає певних благ, але в тому числі, здатна поважати прагнення інших. Для того, щоб ці речі виникли, потрібно пройти певні етапи, які дозволять пріоритет захисних цінностей  дещо перевести підґрунтям для саморозвитку і самореалізації.

Фото з сьогоднішнього параду на Майдані Незалежності

Зоряна Черненко, доцент Національного університету “Києво-Могилянська академія”, докторка правових наук, головна експертка медичної групи Реанімаційного Пакету Реформ:

“До роботи!” – дуже лаконічно, але якщо трошки розширити, то кожному потрібно уявити, що він вважає за необхідне зробити, ті перші два кроки, для того, щоб ситуація там, де він знаходиться на сьогодні, покращилась, і це зробити.

Оксана Левкова, директорка ВГО “Не будь байдужим!”:

Друзі, якщо ви не вірите в жодні техніки і практики модні сьогодні, які озвучують різноманітні тренери та коучі, якщо ви у все це не вірите і залипаєте в своїй депресії, то я вас запевняю: ви довго в цьому варитися не зможете. Все одно ми, українці, маємо таку внутрішню енергію, колосальні вітальні сили, які нас виведуть вперед. Чесно, я це просто бачу! І ми на сьогодні, незважаючи на синусоїду, яка пішла вниз, вже маємо що цікавого розповісти світові. Для цього потрібна креативна енергія і, будь ласка, відроджуйте її в собі різними способами, навіть якщо станом на сьогодні ви не вірите, що хтось вам може допомогти. Допомагайте самі собі! Залипати на негативі і на бездіяльності не можна, на дивані лежати немає коли! Ми проґавили дуже багато часу, тому, будь ласка, рухаймося разом з рухом «Не будь байдужим»!

Валентин Красноперов: координатор руху «Сильні громади»:

20 років ми не були суб’єктом, ми балансували на розтяжці. Зараз, нарешті, ми цю суб’єктність отримуємо. Вона ще не повна. Але факт в тому, що від Росії суб’єктність ми точно отримали, і її завдання – зупинити це за допомогою Донбасу як інструменту контролю. … Мені здається, що Східна Україна може стати певним рушієм для всієї країни і не тільки через ріст громадянського суспільства. Тут люди тільки знаходять себе. І коли остаточно знайдуть, то дадуть Україні потужний поштовх.  Це – урбанізовані, технократичні області, де інноваційний розвиток може бути дуже потужним. 

Парад на Майдані Незалежності

Марія Старожицька, заслужена журналістка України, сценаристка і співзасновниця кінематографічного об’єднання “МашКіно”, поетеса:

Ставлення суспільства зараз треба кардинально змінити – з пошуку негативу, на пошук позитиву. Треба бачити те насіння, з якого проросте краще майбутнє. Бо що б не казали, відбувається багато позитивного. Минулого року моя молодша донька вступила в університет без блату чи корупції – це вже величезний прорив. Всі ці хвилі в соцмережах щодо збору коштів на підтримку поранених й інше волонтерство є досить дієвими. Атака звернень до посадовців і депутатів робить їх набагато відкритішими і прозорішими. Вони теж рефлексують, дослухаються до того, що їм можуть сказати люди. Зараз йде відбір тих, хто дійсно може змінити політику. Іще дві-три зміни складу Верховної Ради і ми матимемо владу, якій зможемо довіряти, як собі. Суть приходу нової влади у тому, щоб довіряти їй як собі самому.

Марта Руда, експертка в ГО “Інститут дослідження адаптації законодавства” та в Центрі підтримки реформ при Кабміні:

Я подумала, що порівняно з іншими країнами, у нас люди менш щасливі. У країнах, котрі є екологічно успішними – люди дійсно більш щасливіші. Тому країну, яка є екологічно дружньою, відповідальною і здоровою, я бачу як країну щасливих людей. Внутрішньо повноцінно щаслива людина – більш відповідальна, і так я бачу нашу країну.

Парад на Майдані Незалежності

Анастасія Дмитрук, поетеса (авторка вірша “Никогда мы не будем братьями!”), громадська активістка:

Україна, сорокамільйонна країна, не збудується за рахунок десяти людей, не витягнеться за рахунок зусиль ста людей – мільйони мають працювати для того, щоб вона була успішна. Це стосується всього – культури, корупції, якості обслуговування, коли ти приходиш будь-куди і тебе зустрічають хамством – на це не зможе вплинути ні президент, ні прем’єр, ні всі депутати світу. Це людина, яка звикла так працювати, так жити – своїми хамством псувати настрій, недопрацьовувати, або взагалі створювати ілюзію великої зайнятості, втомлюватися від неробства. І таких дуже багато. І саме в цьому проблема. Коли люди почнуть робити свою справу якісно, Україна почне змінюватися просто щодня нереальними темпами – буде ставати все кращою, кращою, комфортнішою для життя.

Анатолій Бутенко, голова ГО «Центр творчих ініціатив «Єдність»:

Відродження української мови, знання української історії, знання українських традицій, культури буде нас робити громадянами цієї держави. Як кажуть: погано тій людині, яка не має того, за що могла б віддати своє життя, оскільки ці переконання роблять людину особистістю. Так ось, ми прагнемо, щоб ці переконання в людині відродились. Мені здається, що я кажу прості, зрозумілі речі, але не так просто це все зробити…. Перш за все, щоб перемогти ворога, треба мати глибокі переконання – за що боротись, хто ти є, і що ти будеш відстоювати – треба створити, виховати таку людину.

Оксана Коляда, підприємець, внутрішньо переміщена особа (місто Луганськ):

Я знаю, що якщо люди об’єднаються, якщо буде сильна команда однодумців – щось може вийти. До тих пір, поки люди будуть ставитися один до одного як до ворогів, нічого не вийде. 

Я хочу побажати не тільки переселенцям, а загалом людям – щоб вони не забували, що ми живемо кожен день, що те, наскільки наше життя буде яскравим, залежить від нас самих. Ми в стані зробити кожен день яскравим, таким, який запам’ятається. Це життя не таке довге, його хочеться прожити так, щоб залишилися добрі, хороші спогади, і дуже хочеться, аби у дітей залишилося теж саме – аби вони навчилися проживати не сірі будні із дня у день, а створювати шедеври зі свого життя.

Таміла Ташева, співзасновниця, координаторка громадської ініціативи КримSOS:

Чи віриш ти в швидке і позитивне завершення ситуації, яка склалась в Україні?

“Якби я не вірила, я би цим не займалась. Це по-перше. Я розумію, що зараз це є місією мого життя, принаймні, найближчих років. Тому що я не є професійним громадським діячем. Активною громадською діяльністю я перестала займатися у 2009 році, а до цього я була дуже активною громадською діячкою – в різних громадських, молодіжних рухах. Потім вирішила для себе взяти зовсім інший напрямок роботи – я працювала в культурній сфері, мені було цікаво більше якраз розвивати культуру як кримсько-татарську, так і українську. Я займалася музичним продюсуванням, тому дуже сподіваюсь, що все ж таки через кілька років я повернуся до цієї справи – мені дуже хочеться робити різні музичні колаборації між українськими і кримсько-татарськими, або кримсько-татарськими та іншими культурними шарами. Я впевнена, що це повернеться. Не знаю, коли це буде – може це буде через рік, може це буде через два роки…”

Олександр Величко, IT-експерт, директор ТОВ “Яскрава”:

Мій основний посил в тому, що звісно – можна без кінця жалітися на владу, на сусіда, винити у своїх бідах кого завгодно, але поки ми не змінимо себе, нічого не зміниться. Ми повинні жити, розвиватися. Під лежачий камінь вода не тече. Тому треба піднімати себе з дивану, як би важко це не було та йти розвиватися.  

Марина Лазаренко, Фундація соціальних інновацій «З країни в Україну»:

У нас неймовірно працьовитий і доброзичливий народ. Я оптимістка, люблю людей, люблю свою країну, але кожного разу коли ти спілкуєшся, після кожного міста, ось ця впевненість в тому, що все буде добре (тому що в такого народу не може інакше бути) зростає. Дійсно, ти розумієш, що кожна людина як маленький всесвіт, ти спілкуєшся та знаходиш для себе дуже багато відповідей там, де ти їх не чекав. Це неймовірно. Для нас як для нації важливо розуміти та відчувати, що ми єдині, що ми маємо спільну культуру, історію, традиції,  і що якщо ми разом, то можна зробити дуже багато гарних справ, не чекаючи допомоги від когось. 

Марія Насєдкіна, керівниця та засновниця ГО «Дивовижні»:

Спробуйте розібратись, спробуйте дізнатись, спробуйте подивитись на цю реальність по-іншому. Я не хочу закликати людей, щоб вони вставали з диванів і йшли, брали лопати і копали. Мені хочеться, щоб самі люди знаходили те, що їм цікаво, те, що вони вважають важливим. Щоб побачили, що ці важливі зміни вже відбуваються, вони є сьогодні. І чим більше їх буде, чим більше ми будемо їх самостійно створювати, тим швидше ми будемо жити в країні благополуччя і добробуту, про яку ми всі мріємо.

Вікторія Щавінська, депутатка та активістка (Херсонщина):

Усім хочу сказати: якщо ми нічого далі не будемо робити, будемо дивитися на все в негативі і просто сидіти на диванах, на своїх зручних стільцях, в соціальних мережах чи жити у своїх серіалах, то так нічого й не відбудеться із того, що нам хотілося б. Хочете, щоб і далі все було, як є, і просто скаржитися – то скаржтеся, це ваш вибір, а може бути інакше.

Олексій Толкачов, філософ-футуролог, громадський діяч, автор книги «Омріяна Україна: ключ до майбутнього»:

Омріяна Україна має будуватися на цінностях любові – це по суті основна цінність. Бо якщо в нас буде любов до людини, то ми її зможемо проявити на всіх рівнях…Є надзвичайно багато напрацювань у фінансовій, освітній, оздоровчій сфері – як можна було б перебудувати країну, якщо виходити з любові до людей. І ось тоді вже з любові до людини переосмисляться всі інші цінності. Цінність свободи, цінність гармонії, цінність краси, цінність спорідненої праці, без якої країна майбутнього не можлива. Ну, не будуть люди щасливими, якщо вони не будуть займатися тим, до чого в них лежить душа! Тому ось про таку країну я мрію.