За кордоном… Ціна зароблених грошей

У межах 17 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, що відбувається у Львові з 16 жовтня по 4 листопада відбувся перегляд фільму «За кордоном» (реж. Сон-А Юн) і експертна дискусія навколо порушуваної проблематики. Зокрема, були порушені питання трудового рабства і відповідальності держав, діяльності агенцій із працевлаштування, превентивних заходів і правової допомоги потерпілим від торгівлі людьми.

Як зазначила експертка з питань попередження та протидії торгівлі людьми ГО «Центр «Жіночі перспективи» Олена Кальбус, «у фільмі ми бачимо комплексне порушення різних прав і свобод людини». З одного боку, такі агенції надають певні професійні навички, з якими буде легше адаптуватися за кордоном, готують жінку до того, що може бути важко психологічно і морально. «А з іншого боку, тут яскраво видно ту підлеглу роль країн третього світу, в яких біда з економікою, є соціальні і політичні проблеми, і тоді ця держава готова віддавати свої трудові ресурси як дешеву робочу силу в інші країни, – зауважила експертка. – І це був сміх крізь сльози, коли вони говорили, що президент називав їх новими героями. Бо працюючи за кордоном, вони допомагають вирішувати проблеми своєї країни – забезпечення потреб людей, які у ній живуть. В навчаннях тієї агенції є моменти, які унеможливлюють захист людиною своїх прав. Наприклад, вони вчать жінок покірності, підкорятися, готовності змовчати. Так, можливо вони допрацюють до кінця контракту, проте – якою ціною».

Пані Олена зауважила, що в 2017-19 роках питанню торгівлі людьми держава приділяла дуже багато уваги. Тоді ж збільшилася кількість розкритих злочинів і проведено попереджувальних заходів. Сьогодні ж такої пристальної уваги немає, вона спрямована більше на гендернозумовлене насильство. «Це, безумовно, велика проблема. Для багатьох країн і для нашої теж. Але ті проблеми, які стосуються порушення прав і свобод людини, дуже тісно пов’язані між собою, – наголосила експертка. Вона розповіла, що згідно опитування, яке проводила її організація серед жінок з метою визначити причини, які спонукають їх їхати за кордон, однією з основних, окрім економічної, виявилося домашнє насильство. «Тому, на мою думку, проблеми домашнього та гендернозумовленого насильства і проблеми торгівлі людьми дуже тісно пов’язані і з іншими проблемами: зайнятості населення, як захищені і можуть реалізувати свої трудові права наші громадяни, як часто вони працюють і тут неофіційно і чому вони так часто можуть погоджуватися на неофіційну роботу за кордоном».

Олена Кальбус переконана, що такі фільми як «За кордоном» дуже важливі, бо «люди мають знати, як виглядає злочин, і куди їм звертатися». «У стрічці працівниці агенції не радять жінкам звертатися у поліцію, а в агенцію, аби все владнати мирним шляхом. Навіть якщо було скоєне насильство. Аби не зіпсувати репутацію самої агенції, не викликати негативну реакцію суспільства, або певних осіб в іншій державі. Чи вдасться жінці вирішити свою проблему – невідомо», – зазначає експертка. За її словами українці, які потрапили в трудове рабство і зверталися до агенцій, які їх працевлаштували, не отримали жодної від них допомоги. Тому всім, хто потерпіли від трудової експлуатації чи торгівлі людьми, варто знати, як себе захистити.

Пані Олена зауважила, що в Україні з 2011 року діє Закон «Про протидію торгівлі людьми», який чітко визначає відповідальних суб’єктів. Їх координатором на національному рівні є Міністерство соціальної політики. При цьому органі створена спеціальна комісія. Також на рівні районних та обласних адміністрацій є уповноважені особи, які допомагають оформити всі документи постраждалим від торгівлі людьми. Також потерпілі можуть звернутися до правоохоронних органів і, вже маючи статус потерпілої особи, розраховувати на матеріальну допомогу держави.

Юрій Чумак, правозахисник, експерт з адвокації Харківської міської організації міжнародної організації «Жіноча громада», зауважив, що «у нас часто плутають, коли є ситуація з торгівлею людьми, а коли з порушенням трудових прав». За його словами, і 149 стаття Кримінального Кодексу України, і профільний закон «Про протидію торгівлі людьми» кажуть, що основними ознаками торгівлі людьми є вербування, переміщення та передача з метою експлуатації людини. І при цьому використовують вразливий стан цієї людини. «У фільмі «За кордоном» піднімається проблема саме трудової експлуатації. Жінки описують ситуації, коли вони знаходилися у вразливому стані: їх не вчать, як захистити себе, їм просто кажуть, як реагувати, аби мирно вирішити проблему. Тобто – не виносити сміття з хати. Це не призведе до вирішення ситуації і ганебна практика буде продовжуватися далі, – переконаний експерт. – Цей фільм дуже важливий для українців: за даними 2018 року Філіпіни знаходяться на 33 місці за рівнем ВВП, а Україна – на 49. Тож українці мільйонами виїжджають за кордон і постійно ризикують опинитися в ситуації трудової експлуатації та торгівлі людьми». Юрій Чумак також зауважив, що інформування громадян про торгівлю людьми покращилося і він сподівається, що кількість постраждалих від трудового рабства буде зменшуватися.

Заступниця начальника зв’язків з громадськістю патрульної поліції у Львівській області Віра Проців розповіла про ситуації, з якими стикається під час роботи в контексті трудового рабства і з тими, хто були за кордоном, і хто працювали у Львові. Фахівчиня зауважила, що убезпечити від потрапляння в ситуацію торгівлі людьми та експлуатації, на жаль, не може ані вища освіта, ані рівень обізнаності. «У фільмі акцентують увагу на пожертві ради сім’ї, але не говорять про людську гідність. Це – латентна легалізація торгівлі людьми». Тому вона радить потерпілим обов’язково звертатися в правоохоронні органи із заявою. Працівник поліції має надати їй повну інформацію щодо подальших дій і прав. Якщо людина не має можливості оплатити послуги юриста, вона може скористатися послугами центрів безоплатної правової допомоги.

Регіональна координаторка взаємодії з громадськістю Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Тетяна Панасенко зауважила, що за даними Міжнародної організації з міграції з часу здобуття Україною незалежності потерпілими від торгівлі людьми стали близько 230 тис. громадян і громадянок. Упродовж 2019 року статус потерпілих від торгівлі людьми отримали 185 громадян, 65 із них постраждали в Україні. Чимало тих, хто потерпіли від торгівлі людьми, потрапили у в’язницю за кодоном і не мають можливості отримати статус «жертви» торгівлі людьми, оскільки не можуть навіть зв’язатися з консульствами. Тож ця проблема потребує вирішення. «На моє переконання, аби зменшувати кількість потерпілих від торгівлі людьми, потрібно проводити дуже багато просвітницьких заходів. Людина, яка володіє знаннями, вона озброєна і буде знати, як діяти в тій чи іншій ситуації», – підсумувала пані Тетяна.

Наталія Рева, провідна фахівчиня відділу активної підтримки безробітних Львівського обласного центру зайнятості зауважила, що центр зайнятості співпрацює з фірмами, які офіційно працевлаштовують людей. Усі вони мають дозвільні документи на здійснення такої діяльності, працюють на ринку вже тривалий час, тож їм можна довіряти. Сьогодні Центр зайнятості займається працевлаштуванням лише в межах України. Основна причина, чому люди ризикують і їдуть за кордон – низька заробітна плата і відсутність офіційного працевлаштування.

Пані Олена Кальбус наголосила, що фірма обов’язково повинна мати державну ліцензію на працевлаштування і укладений тристоронній договір між нею, працедавцем та людиною, котру беруть на роботу. Якщо такої ліцензії немає, тоді фірма не є легальною. Частина ж фірм є просто посередниками, надають послуги з консультування з працевлаштування, але юридично не займаються працевлаштуванням і не несуть відповідальності. «Чому такі фірми часто є джерелом порушення прав людини і торгівлі людьми, тому що вони, маючи вивіску «консультування з прав працевлаштування, насправді говорять із людьми про працевлаштування і роблять це неофіційно», – констатувала пані Олена.

Експерти звертають увагу на те, що у випадку виникнення проблем, про які йшлося, варто звертатися в профільні державні та громадські організації, правоохоронні органи, у центри чи бюро безоплатної правової допомоги, а також на національну «гарячу лінію» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів за номером 527 щодня з 8:00 до 20:00.

Організатор події: ГО «Патронус».

Партнери заходу: правові клуби PRAVOKATOR.Львів та Харків, Регіональні центри з питань надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській та Харківській областях, Львівський місцевий центр з питань надання БВПД, Меморіальний музей Гідності у м Львові, ГО Центр правових та політичних досліджень «Дума».