Подорож Донбасом через особисті історії
Вчора, 13 вересня, у Сквері Сагайдачного відбулося відкриття проекту «Одіссея Донбас». Як пояснюють ініціатори події, «Одіссея Донбас» – це мистецький проект, що розповідає історії міст і містечок ...
Додано:
Любов Єремічева
Вчора, 13 вересня, у Сквері Сагайдачного відбулося відкриття проекту «Одіссея Донбас». Як пояснюють ініціатори події, «Одіссея Донбас» – це мистецький проект, що розповідає історії міст і містечок Донбасу. Автор(к)и проекту: Дар’я Цимбалюк, Юлія Філіп’єва і Віктор Засипкін – провели глибинні інтерв’ю з вимушеними переселенцями зі Сходу України. Під час інтерв’ю колишні мешканці й мешканки Донбасу власноруч створили ментальні мапи місць, які їм довелося залишити. Ці мапи фіксують міста й містечка Сходу країни такими, якими вони були до початку бойових дій і якими збереглися в пам’яті людей. Цей проект – своєрідна подорож Донбасом, що відкриється через особисті історії.
Попри дощ, на відкриття “Одіссеї…” зібралися журналісти, небайдужі кияни, герої історій, зображених на мапах, та самі автори.
“Ідея проекту в тому, що кожен киянин може взяти із собою невеличкий шматочок карти, яку малювали переселенці. Ми хотіли б цим проектом встановити більше діалогу між людьми, які приїхали і часто не мають розуміння з боку приймаючої спільноти, які відчувають себе одинокими, для яких це переміщення було великим емоційним вантажем, яким не можна ні з ким поділитися. Власне, малюючи ці карти, вони одночасно розкривали свої емоції. Ми сподіваємося, що через історію окремих людей ми зможемо озвучити проблему, яку переживають переселенці тут, починаючи своє нове життя. І цей проект, який буде діяти на вулицях Києва, дозволить киянам більше дізнатися про те, як люди привезли із собою образ свого дому і спосіб свого мислення, в якому вони жили багато-багато років. Зараз є тридцять героїв і автори хотіли, щоб більше переселенців самі малювали карти і ділилися в рамках проекту з ними. І наразі ті мапи, які ми випустили сьогодні, там є близько тридцяти історій. Кожна історія – це розмова, коли дівчата спілкувалися з переселенцями, розпитуючи їх про те, що вони пам’ятають, якою в пам’яті залишилася їхня оселя, їхня вулиця, якісь емоційні речі, які вони згадують, малюючи карту…. Хотіли би, щоб проект став вірусним, і більше таких карт з’являлося, показуючи нове обличчя Донецьку, нове обличчя Донбасу, яким воно є в пам’яті людей, які звідти виїхали“, – говорить Ніна Сорокопуд, регіональний радник з питань громадської інформації Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.
“Ми познайомилися з чудовими дівчатами-художниками, які робили проект. Вони проводили глибинні інтерв’ю з людьми зі Сходу. Під час цих інтерв’ю люди малювали свої будинки. Оскільки у нас зараз йде грантова програма для таких цікавих проектів, які пов’язані з переселенням, переселенцями, покращенням їхньої нинішньої ситуації, ми вирішили підтримати дівчат саме цим грантом. В результаті вийшли такі чудові карти, з якими можуть ознайомитися всі жителі Києва“, – розповіла Ірина Даценко, координаторка “КримSOS” в Києві.
“Мета проекту в налагодженні діалогу між вимушеними переселенцями і мешканцями Києва, і виведення цього діалогу з політичного дискурсу на більш особистісний рівень, і реалізація за допомогою таких ментальних емоційних мап, які зображають рідні місця переселенців і зображають їх дуже особистісними – показують їх улюблені кінотеатри, дитячі майданчики, парки… Коли ти дивишся на ці мапи, то на багатьох з них пізнаєш себе – і ти розумієш, що люди, які приїхали з Донбасу, не так вже від тебе й відрізняються… Більше побачити того, що між нами спільного, схожого. Якщо б там може не було написано “Макіївка” чи “Донецьк”, то можна було б подумати, що це твоє рідне місто, бо ти теж любиш ходити на морозиво, в кінотеатри, в тебе є улюблений фонтан чи улюблена річка і ти міг би опинитися на місці цих людей. Ти починаєш їх не сприймати як якогось іншого, чужого, хто приїхав, а розуміти, що ми всі різні“, – ділиться авторка проекту Дар’я Цимбалюк.
“Це дуже щира карта, – розповідає Олександр з Алчевська, показуючи на свій малюнок, – я у ній показав своє життя і чим було для мене місто“. “Я жодного разу не зіштовхувався з поганим ставленням, про яке говорять“, – додає Олександр про те, як його прийняв Київ.
Ініціатори проекту поділилися окремими фрагментами спілкування з тими, кого зараз називають вимушеними переселенцями, а поміж тими – такими ж людьми, як і кожен з нас:
«Когда приезжаешь… приезжала на Саур-Могилу… Я не могу без Саур-Могилы. Это природный курган, и там очень красиво. Там растут воронцы. Воронцы – это дикие пионы. Воронец – плоский, у него четыре-пять лепестков и в середине желтый. Такой незаполненный пион, пустой. В ясную-ясную погоду с горы можно было видеть Азовское море. Там растет ковыль, дикий ковыль. А ночью ты выходишь на эту гору, и одновременно и чувство тревоги – степь, курган, здоровый солдат черный, а с другой стороны – какая-то сказочность, таинственность». Светлана, 39 лет, г. Снежное
«Я когда приехала в Киев и поняла, что, Боже, насколько можно жить без всего-всего, что там осталось, и быть нормальной, счастливой, потому что главное, что ты взяла – это своих детей… Мама передала вещи, я с воодушевлением развернула, понюхала, а оно никак не пахнет. Как не свое. Я так даже больше расстроилась. Расстроилась, что жила без этих вещей и запаха, и еще буду жить, расстроилась, что не нашлось тех воспоминаний». Анна, 34 года, г. Луганск
«Не хватает магнитиков на холодильнике, которые мы с мужем привезли из путешествий. Париж, Прибалтика. Холодильники мы еще купим, а магнитики уже нет». Ирина, 49 лет, г. Горловка
«Тяжело было то, что ты не можешь вернуться домой, просто не можешь вернуться домой.(…) Единственное, чего мне не хватает – это детских книг. Внук мне говорит: «Бабушка, а ты помнишь, у тебя такая книга, я хотел бы ее почитать». Я говорю: «Иди, внучек, в библиотеку». Ирина Николаевна, 56 лет, г. Донецк.
Починаючи із 14 вересня, мапи проекту будуть виникати в різних районах Києва, знайомлячи столичних жителів із емоційною стороною людей, які змушені були залишити звичне і рідне. Про це можна буде дізнатися зі сторінки проекту.
Проект «Одіссея Донбас» отримав фінансування від Агентства ООН у справах біженців у рамках Програми малих грантів з підтримки ініціатив переселенців, яка впроваджується КримSOS.
«Одіссея Донбас» є частиною проекту «Мозаїка міста», спрямованого на розвиток партисипативних стратегій мистецької взаємодії з містом. Це освітня і практична програма, що складається з низки воркшопів у Києві, літньої академії в Рурському регіоні (Німеччина) та етапу реалізації проектів учасниць і учасників у Києві. «Мозаїка міста» здійснюється CSM / Фундацією Центр Сучасного Мистецтва у партнерстві з Goethe-Institut Ukraine та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини.