Процес впровадження пробації в Україні

У 2015 року Україна зробила значний прорив  – саме у серпні 2015 вступив у силу Закон України «Про пробацію». Впровадження служби пробації в Україні це не лише крок назустріч європейським стандартам дотримання прав людини, але й значна перспектива «виправити» правопорушників без ув’язнення.

Підготовчий процес впровадження служб пробації в Україні почався задовго до 2015 року. Одним із перших кроків назустріч таким нововведенням був візит представників управління кримінально-виконавчої інспекції апарату Державної пенітенціарної служби України до Швеції. Саме цей візит став початком зародження ідеї створення служби пробації в Україні. Варто зауважити, що українська модель пробації має дуже багато спільного із моделлю пробації в Швеції.

Пробація у Швеції існує близько 70 років та функціонує у складі Служби тюрем та пробації Швеції. Близько 14 тис. засуджених, з яких 6% жінок, перебувають у системі пробації, в той час як лише 5 тис. осіб потрапляють безпосередньо до установ пенітенціарної служби. Ефективність роботи служб пробації зумовлена повним сучасним технічним оснащенням, достатнім фінансуванням та потужним професійно підготовленим людським ресурсом. Доцільність існування служби пробації зумовлена й економічними показниками, адже утримання правопорушників в системі пробації коштує рівно в десять раз менше ніж утримання його у в’язницях. Основна мета діяльності такої служби – це допомогти правопорушнику зрозуміти де він схибив, виправити ситуацію та повернути потенційного платника податків назад у суспільство.

Відповідно до кримінального законодавства Швеції видами кримінального покарання є: штраф, умовне позбавлення волі (до 2 років); нагляд (до 3 років), громадські роботи або лікуванням за контрактом як додаткове покарання до нагляду та умовного позбавлення волі, тюремне ув’язнення. Служба пробації виконує покарання у виді нагляду і умовного позбавлення волі у випадку, якщо воно комбіновано з громадськими роботами. Згідно статистики 50% клієнтів пробації не вчиняють повторних злочинів.

Що спільного між системою пробації в Швеції та України?

Мета. В Україні як і в Швеції основною метою є запобігання повторного потрапляння правопорушника до пенітенціарної системи. Процес пробації в Швеції та в Україні орієнтований на дослідження причин вчинення злочину та їх (по мірі можливості) вирішення. Наприклад, якщо особа здійснила крадіжку і в результаті досудової пробації з’ясовується, що особа не працевлаштована та немає засобів для існування, то одним із завдань пробації буде сприяти працевлаштуванню.

Досудові доповіді або індивідуальне розслідування. Підставою для проведення індивідуального розслідування є запит суду, який надається після передачі до суду матеріалів обвинувачення. Це розслідування проводить виключно представник служби пробації аби з’ясувати причини вчинення злочину. Під час індивідуального розслідування інспектор пробації з’ясовує кримінальну історію клієнта, його сімейний стан та відносини у сім’ї, житлові умови, дані про роботу, фінансове положення, спосіб проведення вільного часу, наявність залежностей, дані про фізичне та психічне здоров’я.

Виконання певних видів покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Практична складова процесу пробації – це підготовка досудових доповідей, виконання певних видів покарань, які не пов’язані із позбавленням волі та пенітенціарна пробація. До виконання певних видів покарання, які не пов’язані із позбавленням волі можна віднести, наприклад, нагляд, нагляд з використанням електронного браслету та інші форми. Пенітенціарна пробація – це підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання.

Роль громадського сектору у здійснені пробації в Україні. Система розвитку пробації в Україні розпочалась із тісної співпраці представників Державної пенітенціарної служби України та благодійних й громадських організацій. Наразі, пілотні проекти впровадження системи пробації, на основі яких буде реалізована подальша діяльність служби. Наприклад, пенітенціарну пробацію уже 5 років, за сприяння Державної пенітенціарної служби України, ВБО «Конвіктус Україна» та Шведського уряду реалізує соціальна установа «Дім на півдороги». Це центр, команда якого, на безкоштовній основі працює із жінками, які повертаються із місць позбавлення волі і на основі триступеневої всесторонньої програми реінтеграції докладають максимум зусиль аби жінки повторно не потрапляли до місць позбавлення волі. Ефективність діяльності центру складає 85%, що доводить необхідність здійснення пенітенціарної пробації. Під час піврічного перебування у «Домі на півдорозі», жінки відновлюють документи, працевлаштовуються, отримують побутові навики та працюють над відновленням родинних зв’язків, що суттєво зменшує ризики повторного потрапляння до установ пенітенціарної системи.

Процес впровадження пробації в Україні – це надзвичайно важливий крок у напрямку євроінтеграції та побудові громадянського суспільства, де дотримуються прав людини.