Масовий голод 1946-1947 рр. в Україні довгий час ігнорувався та замовчувався комуністичним керівництвом, аж до розпаду СРСР. Щодо цієї трагедії використовувались поняття «роки повоєнної розрухи», «тимчасово важкого життя населення СРСР» тощо.
Із здобуттям Україною незалежності, помітними стали зміни у сприйнятті та висвітленні подій 1946-1947 рр. Відбулось розсекречення низки таємних документів, що об’єктивно довели присутність голоду на теренах України, реалістично показали становище українців у цей період і викрили винуватців тих важких часів.
Для розуміння процесів пов’язаних з цим масовим голодом, надзвичайно важливо почути з перших вуст людей які стали свідками цих подій.
Сім’я Ніни Семенівни вижила завдяки матері, яка у роки голоду 6 разів їздила на Західну Україну, де можна було роздобути харчі. В той час Ніна Семенівна навчалася в 4-му класі і була позбавлена сніданку, тому що, за словами вчительки, в неї була «пичка величенька».
Запрошуємо до Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» на зустріч з Ніною Семенівною Гейко (1935 р.н.), на дитинство якої випали голодні 1946-1947 роки.
