Питання інтелектульної власності в Україні та комунікація

В Українському Інституті Майбутнього відбувся круглий стіл, присвячений стану та захисту інтелектуальній власності в Україні. Роль комунікацій у цьому аспекті була опущена. Тож її розгортаю я.

Питання до обговорення на круглому столі ставилися такі:

• Стан публічного адміністрування інтелектуальної власності в Україні.
• Світові тенденції системи охорони та захисту інтелектуальної власності.
• Значення сфери інтелектуальної власності для економіки України.
• Стейкхолдери в сфері інтелектуальної власності: хто це?
• КРІ державних органів в сфері інтелектуальної власності
• Стратегічне планування у сфері інтелектуальної власності як основна умова її розвитку.

Останнім часом для мене тема інтелектуальної власності (ІВ) та її захисту є особливо актуальною. Тому я зайняла свій стільчик за round table

“За традиціями” круглих столів, в інформаційний простір був кинутий гачок з основними тезами “проблема існує, і з цим треба щось робити”.
Незважаючи на те, що станом на сьогодні я не є доктором з економіки і юриспруденції, тематика ІВ, як і кожна, має грандіозну площу для роботи стосовно комунікаційної сфери.

Бо результат починається з ефективної комунікації. А, логічно, що весь хаос— з дискомунікації.

Тут я поділюся тими інсайтами щодо інтелектуальної власності, які, на мою думку, варто усвідомлювати:

а) Питання ІВ для малого, середнього і великого бізнесів дуже різниться. Бо кожен представник свого сектору має власні пріорітети, амбіції, інтереси, ресурси. І це прямо впливає на його дії.

Опустимо всі стереотипи, але — дані приклади важливі для розуміння налагодження комунікацій. Малий бізнес часто може мислити короткостроковими перспективами. Грати у коротку гру на мінімальну кількість осіб просто щоб розважитися, під-заробити, щось комусь довести. Чому б йому просто не взяти чиюсь ідею, переробити її або ні, перепродати задешевше, накопити на квартиру і завершити свій бізнес в цій ніші. Взятися за іншу нішу і тд. Тим паче, коли навколо бізнес-тренінги, вебінари, конструктори сайтів і тд кричать — ти вже бізнесмен! побудуй бізнес вже сьогодні! знайди клієнтів вже сьогодні! бери шаблон (теж вкрадений в когось, який в свою чергу теж вкрадений в когось і тд).

Це ті бізнеси, до яких немає сенсу стукати у вікна тим клієнтам, які отримали браковані товари. Працівникам, які не отримали ЗП. Підрядникам, яких кинули.

Це виграний бій “че-пе-шників”, але програна війна.
І говорити про чесну здорову конкуренцію в бізнесі тут мова не йдеться.

Великі бізнеси поглинають середні, середні — малі. Ти можеш поглинути іншого, якщо в тебе на хвості більше нулів. Малі бізнеси та великі ходять на різні вечірки та грають різними шахами. В їх будівлях стоять рідні піраміди господіна Маслоу. Я не вірю в універсальні поради для різних бізнесів.

Один із гостей круглого столу наголосив, що от чорний піар поганцям-піратам буде діяти краще за якусь державну стратегію, яку ніхто не побачить і в очі. Але ж піар — будь якого кольору — це гра тими ж ресурсами — інтелектуальними, людськими (непотичними), фінансовими. Останні особливо часто замовляють музику. Тому гра в піар може з легкістю перетворитися просто на гру у гроші. Кому ікава гра з завідомо відомим результатом? Лише замовникам результатів.

б) Лише в останні хвилини круглого столу швиденько і загально пролунала священна для мене позиція про важливість роботи з громадськістю. І її я хочу трохи розширити, пояснити.

Комунікація це часто взяти людину за ручку і багато разом поговорити. Справа в тому, що “правильна” двостороння комунікація — її 4-та ступінь (п.с. 1-ша — це пропаганда) — то є рівність. Якщо це рівень плинтусу, то ми сідаємо своїми бархатними платтями на плінтус і говоримо мовою павуків. Якщо це рівень нєбєс, то ми разом літемо до нєбєс. 
Гідна комунікація перед моїми очами виглядає як горизонталь. Очі на рівні очей. Руки на рівні рук.

В цьому ж випадку я бачу причини такої густої каші в тому, що комунікація є вертикальною. А ліфт і пропуск є далеко не в кожного.

Ок, все починається з маленької однокімнатної квартирки, де людина дивиться піратські фільми. І як же ми можемо ефективно комунікувати з кабінетів Міністерств або наукових інститутів щодо розвитку стратегій та цифрами з Законодавств з людьми, які є нашими громадянами, цільовою аудиторією, з якою ми разом хочемо щось змінювати? Ясно, що ефективніше, якщо до цієї людини в однокімнатній квартирці прийде така ж сама людина з іншої однокімнатної квартири з сусіднього під`їзду, поп`є разом чай, подивиться фільм, позиркає на зорі, виллє душу про розвиток стартапів і зачіпить тему оформлення, захисту своїх інтелектуальних продуктів та захисту прав інших.

Якщо намалювати дерево, у нього буде і коріння — фундамент і причинм, і гілки, і листя, і плоди. Але дискомунікація це порушення обігу речовин у дереві, через що вони засихає.

Тому є ж ланки! Не треба забувати про “мости” між громадськістю та апаратами влади (сільської, міської, державної, міжнародної і тд). Це ж наші улюблені громадські організації, вільні асоціації, індивідуальні експерти і консультанти політтехнологи, лобісти.

Власне, лобіювання і є тим процесом GR (governmental relations), який вже давно придуманий. І інструменти свої він має: ПР-акції, робота з медіапростором, збір соціальних думок, експертименти, мітапи і громадські слухання.

НГО також можуть і мають на щось тиснути. Тому говорити про необхідність винаходу “тиснучого засобу” не доводиться.

А також — як є громадянська журналістика, так є і громадянський піар! Кожна людина може створити інфопривід. Кожна людина може створити фейковий акаунт лідера думки та постити чєрнь від його імені і купа всього. 
Тому не вистачає великої корзини, переповненої від реальних звітів реальних спроб змінити поточність.

в) Говорячи про інтелектуальну власність, не можна не розуміти, що ми говоримо не лише про Закон, а і про мораль — термін, що обозначає “непрописні закони”, “боженьку всередині себе” і таке “непрілічне слово” як совість.

Але більш практичним мені являється аспект пріорітетності та інтересів:
- его та власні інстинкти
- інтереси свого бізнесу
- інтереси держави (?)

Ці пріорітети просто вмикаються у людині, як вмикається в якийсь момент вірус в організмі. Можливо, це карма. Але погодяться всі, що нам потрібні результати, і якась меншість скаже, що не лише короткострокові, а сталі.

Дякую за привід надягнути свій бєжевий піджачок і написати пост про піар і інтелектуальну власність.

Ми рівні в PRUF