Усвідомлений вибір: завдання для громадянського суспільства

З президентськими виборами громадські організації розійшлися у політичних інтересах. Між ними немає такої ж єдності, як після Майдану, коли громадськість активно впливала на реформи і до її думки прислухалися.

Яка доля громадських організацій зараз, у системі владі, що вибудовується? Як громадянському суспільству впливати на усвідомлений вибір політиків?

Ці питання обговорювали під час публічної дискусії у Дніпрі, яку організували представники громадської ініціативи Виборча Рада UA.

Діяльність цієї громадської ініціативи присвячена створенню умов для свідомого вибору людей.

«Свідомий вибір – це не значить навчити обирати. Наша задача – показати людям, що пропонують політичні партії, більш конкретно, ніж прописано в їхніх програмах», – зауважив голова Виборчої Ради UA Євген Бистрицький.

Для цього проводяться спільні публічні дискусії громадських експертів з представниками рейтингових партій, їх переводять у текстовий формат й оприлюднюють у блогах на «Українській правді».

«Умовно наших співгромадян можна розділити на чотири ключові групи: ті, хто голосують розумом, серцем, шлунком і ногами. Ми не здатні боротися з тими, хто голосує шлунком, але можемо збільшити кількість тих, хто голосує розумом, за рахунок тих, хто робить це ногами або серцем», – зазначив викладач, громадський діяч Валерій Пекар.

За словами експерта, пересічних виборців здебільшого цікавлять питання тарифів, пенсій, але вони відмовляються читати програми партій, бо вірять їхнім лідерам і в те, що вони зроблять все так, як найкраще для людей.

Потім на цих людей чекає величезне розчарування: якщо партія проходить у парламент, у найкращому варіанті вона робитиме те, що задекларувала у власній програмі. І це може відрізнятися від очікувань виборців.

Перше завдання для громадянського суспільства – збільшити кількість людей, які раціонально роблять вибір.

Після того, як парламент буде сформований, настане етап формування уряду. І тут експерт вбачає два сценарії: політичний уряд та професійний.

Друге завдання полягає в тому, щоб просувати Порядок денний професійного уряду, коли партії не ділять портфелі між собою, а віддають незалежним фахівцям із хорошою репутацією, досвідом і довірою з боку як експертів, так і західних партнерів.

Третє завдання – готувати людей до прямої демократії.

«Говорячи про пряму демократію, зазвичай мають на увазі щось на кшталт референдуму. Як видно з досвіду скандинавських країн, пряма демократія полягає зовсім не в тому, що всі громадяни натискають кнопочку на смартфоні та «робиться моментальний референдум», – зауважив Валерій Пекар.

Насправді пряма демократія дуже схожа на суд присяжних, коли рішення приймають не політичні класи, а прості громадяни, яких було навмання відібрано для цієї роботи та які витратили велику кількість часу, щоб розібратися у питанні.

Четверте завдання – зрозуміти, яким чином співпрацювати з новою командою влади, розібратися з тим, який там «інтерфейс», і налагодити його.

На думку голови Дніпровського центру соціальних досліджень, регіональної координаторки Мережі UPLAN Анни Колохіної, для усвідомленого вибору потрібні додаткові джерела інформації.

«Як керівник аналітичного центру я констатую, що аналітики не вистачає. Останні п’ять років ми були настільки зосереджені на тому, щоб напрацювати продукти, яких не вистачало, що не дуже звертали увагу на те, чи є воно першочерговим, чи є необхідні ресурси та підтримка у суспільстві. Тому виникло відчуття, що зроблено багато корисних справ, але вони відірвані від реальності. Це стосується багатьох реформ», – зазначила експертка.

За останні роки з’явилося багато джерел інформації, відкритих даних, але громадський сектор не навчився добре їх аналізувати, використовувати ці дані та доносити цю думку до суспільства.

Що громадянському суспільству робити після виборів?

На думку Євгена Бистрицького, короткочасність парламентських виборів – катастрофа для аналітиків. Але це не означає, що все пропало. Буде парламент, уряд, буде можливість проаналізувати, куди вони рухаються.

«Для нас зараз буде головне – об’єднатися, щоб якимось чином контролювати владу, яку ми ще не знаємо. Раніше чи пізніше голос громадянського суспільства буде затребуваний», – наголосив експерт.