Археологи б’ють на сполох через “чорних шукачів скарбів”

Явище мародерства, відомого також як «чорна археологія», зажило собі неабиякої популярності серед українців, і воно, на превеликий жаль, недооцінене у своїй згубності. Археологи б’ють на сполох: Україна планомірно втрачає власне минуле, проте ніхто не надає цьому належного значення.

«Щоб ви розуміли масштаби трагедії: на глибині до пів метра у нас уже не залишилося металевих археологічних артефактів. Узагалі. Все — “завдяки” захопленню металодетекторами, безконтрольним їх продажем», — пояснює заступник голови ВГО «Спілка археологів України» Євген Синиця. За словами пана Євгена, навіть це є тільки верхівкою айсберга, тому що полюють «чорні археологи» далеко не тільки на металеві предмети.

Директор Науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України Антон Корвін-Піотровський відзначає, що нині відповідні державні інституції не чинять практично нічого, щоби зарадити ситуації.

«Україна вже давно зробилася міжнародним майданчиком із продажу-перепродажу археологічних пам’яток різного ступеня цінності. Зверніть увагу, міжнародним. Себто, через Україну “кочують” артефакти зі всього світу. Працюють цілі Інтернет-платформи, аукціони, що, за великим рахунком, є місцями панування “чорного ринку”. І це ніяк і ніким не регулюється. Законодавство у нас поки що не те, що не досконале, а фактично відсутнє» — каже пан Корвін-Піотровський.

Іще дві тисячі сімнадцятого року, наголошує старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Олександр Малишев, Україна підписала так звану Нікосійську конвенцію — Конвенцію Ради Європи щодо правопорушень, пов’язаних із культурними цінностями. Вона мала б привести вітчизняне законодавство у відповідність до європейських норм. Утім, ця Конвенція і досі не ратифікована:

«Склалося так, що саме нещодавно обрана влада має пройти випробування Нікосійською конвенцією. Від цього залежить не тільки образ України в очах міжнародних партнерів, але й наше ж власне минуле. Поки що ж чи не всі види наруги над археологічними пам’ятками у нас намагається регулювати одна-єдина двісті дев’яносто восьма стаття Кримінального кодексу. Вдається їй це, м’яко кажучи, не дуже», – підсумовує пан Малишев.