Форум-театр з переселенцями у Білій Церкві: мистецтво, що змінює людей

Місцеві та переселенці разом зіграли у форум-виставі у Білій Церкві 17 грудня. Спільними темами вистави для давніх та нових жителів міста виявилися ускладнення стосунків у сім’ї через необхідність тікати від війни, а також ієрархія пригноблень у корумпованих університетах.

Виставу було створено на семінарі з театру пригноблених, який у Білій Церкві провела організація “Театр для діалогу” у співпраці з ГО “Українці сходу” та за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та Уряду Японії.

“Люди, що переїхали зі сходу України, довгий час перебувають у закритому просторі, в коридорі певних проблем”, – підкреслив голова правління організації “Українці сходу” і в той же час учасник вистави Володимир Лиманський. “Вони закриті від суспільства зі своїми бідами та тривогами. Такі проекти дають людям розкриватися, дають їм можливість пам’ятати, що навколо них існують досить-таки порядні особистості, які готові прийти на допомогу. Для моїх земляків у цей складний час це необхідно. За що я і вдячний театру, що відбувся”, – відмітив Володимир, який сам є переселенцем з Луганська.

Глядачі разом з акторами опинилися спочатку в автобусі в Луганській області, який заглох посеред поля, не встигнувши покинути обстрілювану зону, а після цього — в офісі у ріелтора, яка повідомила переселенцям: для “ваших” пропозицій немає. Таким чином, давні та нові жителі Білої Церкви пережили всі перипетії історії, що базувалась на реальному досвіді учасників-переселенців.

Під час обговорення сценки поділилися спостереженнями: вони раніше не так собі уявляли життя переселенців. Після таких висловлювань аудиторія жваво взялася заміняти акторку, що грала переселенку, та намагатися повести розмову з ріелтором так, щоб остання поставила переселенців у рівні умови з місцевими.

“Я сама з собою борюся, адже щодо переселенців у мене двояке ставлення”, – відмітила після вистави глядачка Тетяна, жителька Білої Церкви. “Сьогодні я зробила крок. Я буду, напевно, добріше дивитися в цьому напрямку. Раніше я одразу категорично сказала: переселенцями займатися не буду. Душа не лежала. А тепер я подумаю. Через виставу я це переосмислила”.

“Я сама з Луганська, але я давно переїхала. Тому мене ця тема дуже хвилює: як адаптувати цих людей до життя після всіляких перипетій, що з ними відбулися”, – підкреслила одна з глядачок. “Після стресу. Після пригноблень. Вони не йдуть на контакт. Вони закриті у більшості випадків. А театр дозволяє відкритися і зняти стрес”.

Декан — викладач — студентка — і знову декан — такою стала ієрархія пригноблень, показана у другій частині вистави. Влаштування у внз за рахунок родинних зв’язків, пригноблення по колу, що стає результатом тіньових механізмів роботи університету — ця проблема однаково відзивалася в українців зі сходу та з Київської області.

Нелюдське ставлення до дитини-студентки з боку багатих батьків, відсутність співчуття до неї — такою побачили кінець кінцем причину цього кільцевого пригноблення глядачі вистави.

“Сама форма театру розкриває всі людські достоїнства і недоліки. Ми всі інтроспектуємо, тобто спостерігаємо за собою — і змінюємося”, – підкреслила одна з учасниць проекту, яка стала акторкою форум-вистави. “За час участі у семінарі люди змінилися. Стали більш м’якими, дружніми і люблячими. І мені це сподобалося”.

Семінар та показ форум-театру у Білій Церкві відбулися в рамках ініціативи “Довіра та діалог як запорука розвитку громади”. Проект реалізується за підтримки Програми Розвитку ООН в Україні (в межах Проекту «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні») за фінансової підтримки Уряду Японії і в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевою владою.