Ветерани, що розивають Стрий
Бути самозарадними та не просити грошей на свою діяльність від держави - такі пріоритети ставлять перед собою Михайло Шмігельський та Назар Фомін. Ці двоє ветеранів ООС, які є учасники проекту ...
Додано:
ГО СТАН
Бути самозарадними та не просити грошей на свою діяльність від держави – такі пріоритети ставлять перед собою Михайло Шмігельський та Назар Фомін. Ці двоє ветеранів ООС, які є учасники проекту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, що впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу, власним прикладом показують, як низові ініціативи та малий бізнес може чинити позитивний вплив та приносити користь громаді.
Громадська ініціатива “Стрий – місто магнолій”, яку всіма можливими методами популяризує ветеран OOC Михайло Шмігельський, має всі шанси в найближчому майбутньому перетворитися на успішне соціальне підприємництво та приносити користь як місту загалом, так і його мешканцям, зокрема.
Як розповідає Михайло Шмігельський, у цієї ініціативи декілька цілей. Перша – кожен може залишити пам’ятку про себе, посадивши магнолію. Друга – зробити так, щоб магнолій було достатньо і біля них можна було б фотографуватися, щоб Стрий можна було сміливо позиціонувати, як місто магнолій. Це сприятиме розвитку туризму, так, як це зроблено в Ужгороді, де своєрідним символом є сакура.
На його думку, це дасть і поштовх до того, що мешканці будуть краще ставитися до свого міста і до екології. “Люди будуть садити магнолії та інші дерева і менше смітитимуть. Вони будуть гордитися містом”, – каже ветеран.
Розвивати бренд Стрия, саме як міста магнолій, його надихнула історія. У передмісті, в селі Підгірці, свого часу проживав барон Бруницький. З ним пов’язують створення дендропарку, який існує досі. За історичними довідками, барон розводив тут екзотичні дерева та продавав їх по Європі. Чільне місце належало саме магноліям.
Два роки тому у Стрию з’явився мурал із зображенням дівчини з магноліями, який створило подружжя художників Пітчук з Івано-Франківська. А сьогодні цей малюнок можна побачити на розмальовці, що нанесена на полотно, придбавши яку разом з фарбами, можна власноруч створити картину.
Окрім цього, для підтримки та популяризації проекту виготовляються чаї з магнолії, настоянки, екоторбинки та марципани. У магазинах партнерів усе це можна придбати без торгової націнки. І в такий спосіб підтримати ініціативу.
Звичайно, найкращий спосіб це посадити іменну магнолію у Стрию. Її зареєструють на інтерактивній карті дерев https://www.greenmaker.org/ та розмістять відповідну табличку, яка це засвідчуватиме. Детальнішу інформацію можна дізнатися на сторінці проєкту https://www.facebook.com/magnoliyastryi/
Втілювати цю ініціативу в життя йому допомагає команда та неабиякий життєвий досвід. Адже, окрім того, що більше року він перебував у зоні конфлікту, він ще й має звання кандидата історичних наук та капітана в запасі. Також Михайло Шмігельський є викладачем, громадським діячем, почесним головою ГО “Молодь Стрийщини”, співавтором книжки як зберегти школу, засновником агенції розвитку Стрия та інших громадських організацій. В якості експерта допомагав створювати Славську громаду (Львівська область), яка в даний час є доволі успішною та інтенсивно розвивається.
А на питання, чи допомагає ветернський досвід у роботі над проєктом, він говорить, що перебування в зоні ООС, дозволило по іншому подивитися на життя. “Я зрозумів, що воно може завершитись будь коли, тому не потрібно його відкладати на потім”, – каже Михайло.
На сьогодні вже висаджено 280 магнолій. Окрім них, 40 фруктових дерев в сиротинці, 500 – в 14 селах на згадку про героїв, що загинули, і більше тисячі дерев (дуби, клени, калина) – для озеленення.
Не чекає допомоги від держави, а навпаки, інвестує свої кошти та вільний час у розвиток громадського сектору ще один стрийський ветеран – Назар Фомін.
В листопаді минулого року після закінчення бізнес-школи він вирішив започаткувати власну справу. Йдеться про перепелину феруму, яка випускає свою продукцію під брендом “Файний вуйко”. Хоча, як зізнається Назар, він це бізнесом не вважає. За його словами, це самозайнятість, бо ще досі шукає бізнес-модель, опираючись на яку, ця справа б розвивалась та масштабувалась.
“Я маю перепелину ферму на ста квадратах. На цій площі може поміститися до семи тисяч голів. В даний час – там до 5 тисяч. Цього мені вистачає, щоб забезпечити поточний попит, який є на ринку”, – розповідає ветеран.
Ферму він придбав у свого товариша, який потребував допомоги. Згадує, що на початку не обійшлося без форс-мажорів. Вклавши всі гроші у її викуп, на утримання лишилося зовсім мало, та ще й технічний збій стався, до якого він не був готовий. “Птиця після перевезення через стрес не несе яйця два тижні, але весь цей час її треба годувати”, – каже Назар.
Та початкові труднощі його не зупинили, і він далі продовжує розвивати свою справу. Розповідає, що вести бізнес в Україні, його надихають виступи бізнес-коучів Василя Хмельницького та Євгенія Черняка, які можна знайти в You Tube.
У найближчих планах ветерана збільшити розмір ферми та відповідно ринок збуту. Якщо раніше його продукція продавалася на ринку у Львові, то тепер змінив його на Івано-Франківськ. Каже, що так вигідніше. Розташування Стрия дозволяє це легко зробити.
Крім комерційної складової, у бізнесі Назара Фоміна присутня, і так звана, соціальна. Один з його працівників має інвалідність, інший отримав роботу, не дивлячись на те, що вже пенсійного віку. Як бачимо, обидва чоловіки з тієї категорії, яким важко працевлаштуватися в наш час.
Також ферма “Файний вуйко” періодично фінансує діяльність ГО “Молодь Стрийщини”, про яку ми вже згадували вище. Таким чином, допомагає організації розвиватись та здійснювати різноманітні активності. Звертаються до ветерана і для вирішення питань з транспортом. Назар Фомін каже, що завжди радо допомагає своїй громаді, чим може.
Читайте також:
Стрийські ветерани дізналися, як будувати соціальний бізнес
Львівські ветерани ООС/АТО перейняли досвід соціального підприємництва у Франківську