6 років окупації: як протидіяти репресіям у Криму?

Від початку окупації півострова, Росія систематично переслідує незгодних з незаконною анексією Криму. Попри осуд міжнародної спільноти, ці дії продовжуються.

У 6-ту річницю подій Український кризовий медіа-центр запитав правозахисників та органи державної влади: чи використовує Україна усі можливі механізми для захисту наших громадян у Криму, та якими мають бути подальші дії?

За останніми даними правозахисників, кримських політв’язнів — близько 90 осіб.

Олександра Романцова

«Ми не називаємо будь-якого громадянина України, заарештованого в Криму, автоматично політв’язнем: людина має переслідуватися саме за політичними мотивами. … Щодо кейсів, де у нас достатньо інформації — їх близько 90. Це люди, заарештовані та звинувачені в екстремізмі, тероризмі, шпигунстві — найчастіше обираються такі статті», — Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.

Що робить Україна для їхнього звільнення?

Таміла Ташева

«Переліки цих людей ми одразу передаємо в Офіс Президента. Немає жодного виключення, що когось ми включаємо, а когось ні: серед них є українці, кримські татари і росіяни, які переслідуються за політичними мотивами. Нас часто запитують, чи проговорювали ми списки з Меджлісом кримськотатарського народу. Звісно що всі списки, які має Меджліс і правозахисники — це один і той самий список», — Таміла Ташева, заступниця постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим.

Дар’я Свиридова

«Я б хотіла звернути увагу, що ми ніколи не кажемо про «обмін»: люди не товар, ми та робимо усе можливе для звільнення людей,які були незаконно позбавлені волі у рамках збройного конфлікту.

Щодо роботи, який здійснюють органи влади щодо їхнього звільнення — ця інформація дуже чутлива, і будь-який витік може зашкодити процесу», — Дар’я Свиридова, перша заступниця постійного представника Президента України в АРК.

Міністерство закордонних справ має доступ лише до тих кримчан, яких Росія вивезла на свою територію.

Олена Ялова

«Кожен такий випадок фіксується, кожен випадок обговорюється на міжнародних майданчиках, під час зустрічей у різних форматах…

Ми не поділяємо затриманих Росією громадян на тих, хто заарештований за політичними або іншими мотивами — ми захищаємо їхні права як громадян України. Наші дипломати відвідують судові засідання, відвідують наших в’язнів та надають їм допомогу, починаючи з передачі медичних засобів, привертають увагу до необхідності обстежень, порушення їхніх прав. Триває переписка із родинами та адвокатами», — Олена Ялова, заступник начальника Управління консульського забезпечення — начальник відділу захисту прав громадян та юридичних осіб України за кордоном Департаменту консульської служби МЗС України.

ЯК ПРОТИДІЯТИ РЕПРЕСІЯМ У КРИМУ?

По-перше — документувати докази.

Це необхідно для того, щоб проти винних можливо було відкрити справи в Україні, позиватися до міжнародних судів, закликати до запровадження санкцій проти Російської Федерації.

Максим Тимочко

«Важливо, щоб запровадження санкцій ґрунтувалося не просто на політичному рішенні, а на юридичних фактах. Тож якщо ми говоримо про протидію мілітаризації Криму, спочатку повинні бути зафіксовані факти та особи, відповідальні, наприклад, за військовий призов на території Криму — щоб створювати юридичні підстави для переслідування цих людей на рівні ЄС та інших держав. Це є прямим порушенням IV Женевської конвенції і створює юридичні підстави для санкцій», — Максим Тимочко, адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини.

Цю роботу систематично здійснює низка правозахисних організацій, у співпраці з Прокуратурою Автономної Республіки Крим, Представництвом Президента України в АРК та іншими державними органами.

Задокументовані факти займають сотні сторінок звітів. Тут ми згадаємо лише деякі з них.

• Систематичні переслідування, обшуки, допити, «профілактичні бесіди», арешти нелояльних до окупаційної влади осіб за сфабрикованими звинуваченнями, тортури, порушення права на справедливий суд. Серед тих, хто зазнає переслідувань, переважну більшість становлять кримські татари.
• Порушення свободи слова

Ірина Сєдова

«За 6 років окупації ми зафіксували щонайменш 300 фактів тиску на журналістів та блогерів у Криму. Це адміністративні та кримінальні справи — не менше 13 та 11 відповідно, 23 випадки фізичних нападів, 20 обшуків, 18 допитів, 47 довільних затримань, 8 випадків тортур, 48 випадків пошкодження або захоплення техніки і понад 100 перешкод у зйомці, 30 випадків погроз, 4 заборони в’їзду до Криму… 10 кримських провайдерів блокують 21 український сайт і дві соцмережі. Щонайменш у 10 населених пунктах північного Криму взагалі відсутній сигнал українських FM. Українська влада намагається розвивати це мовлення, але окупанти встановили вишку, яка глушить сигнали», — Ірина Сєдова, дослідниця Кримської правозахисної групи.

Низка дій Росії у Криму є порушенням міжнародного гуманітарного права:

• Нав’язування кримчанам російського громадянства.

Процедура відмови від автоматичного набуття російського громадянства була такою, що максимально ускладнювала процес: подати заяву можливо було протягом 2 тижнів і спершу — лише у чотирьох пунктах на всю територію півострова.

Анастасія Донець

«За свідченнями очевидців, вимоги до пакету документів, які потрібно було подати разом із заявою, кілька разів змінювали. Внаслідок таких умов багато бажаючих фізично не змогли відмовитися від російського громадянства. Ті, хто відмовився, попри усі перешкоди, опинилися у статусі іноземців у себе ж вдома, зазнали обмеження своїх прав, аж до ризику бути депортованими із забороною на в’їзд до Криму», — Анастасія Донець, юрист-аналітик з міжнародного права «КримSOS».

• Примусове переселення з території Криму, та заохочення переселення на півострів власних громадян

За даними «КримSOS», у зв’язку з репресіями та під загрозою депортації півострів покинули щонайменше 43 тисячі громадян України, які проживали там на момент анексії. Натомість, на територію Криму переселилися понад 500 тисяч громадян Росії.

• Призов кримчан до лав Збройних сил РФ

Починаючи з весни 2015 року, до російської армії призвали понад 20 тисяч кримчан. За даними «КримSOS», проти кримчан відкрито щонайменше 86 кримінальних справ за ухилення від військової служби у Збройних силах РФ, щонайменше 60 осіб вже притягнули до кримінальної відповідальності.

• Мілітаризація дитячого виховання на півострові

Ірина Сєдова

«Росія не шкодує грошей на те, щоб робити з дітей слухняних солдатів Путіна. З 2016 року на патріотичне виховання кримчан виховання витрачено більш ніж 100 мільйонів рублів — це офіційна статистика на сайті так званого «Міністерства доходів Криму». Це конференції, мітинги, свята; це включено у систему освіти, спортивні і культурні події», — Ірина Сєдова, дослідниця Кримської правозахисної групи.

• Порушення права на самовизначення — і кримських татар, і українців

Анастасія Донець

«Це порушення проявляється у трьох формах: заборона представницьких органів кримськотатарського народу та переслідування їхніх представників, знищення незалежних кримськотатарських ЗМІ та обмеження у використанні кримськотатарської мови…

Переслідування кримськотатарського народу супроводжується масштабною кампанією російських ЗМІ, які намагаються показати кримських татар потенційно небезпечною групою, схильною до екстремістських дій, а їхні релігійні спільноти та представницькі органи — екстремістськими організаціями, що мають на меті дестабілізацію ситуації в Криму», — Анастасія Донець, юрист-аналітик з міжнародного права «КримSOS».

По-друге, потрібно відкривати справи в Україні та звертатися до міжнародних судів

Дар’я Свиридова

«90% злочинів, які вчиняються внаслідок окупації Криму — це “домашнє завдання” правоохоронної та судової системи України. На сьогодні налагоджена непогана система документування й розслідування цих злочинів, самостійно та у співпраці з громадськими організаціями. На жаль, ми бачимо брак переданих до суду справ, і це теж питання», — Дар’я Свиридова, перша заступниця постійного представника Президента України в АРК.

Міжнародні суди, до яких може звертатися Україна — Європейський суд з прав людини (щодо порушення прав людини), Міжнародний кримінальний суд (щодо порушення міжнародного кримінального права) та структури Організації об’єднаних націй. Таку роботу регулярно здійснюють правозахисні організації — окремо, у співпраці між собою та з державними органами.

Максим Тимочко

«Ми використовуємо усі процедури для того, щоб кожне порушення, зафіксоване у Криму, отримало правову оцінку — щоб ці порушення не залишалися «у вакуумі», не почуті ніким», — Максим Тимочко, адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини.

У січні цього року Регіональний центр прав людини подав повідомлення до Міжнародного кримінального суду щодо примусового переміщення населення на материкову частину України. Разом з Прокуратурою АРК готують ще два — щодо експропріації приватної власності громадян України за рішенням окупаційних судів та щодо заселення окупованого Криму громадянами Росії, розповів Віталій Набухотний, юрист Регіонального центру прав людини. До ЄСПЛ подали вже десятки індивідуальних скарг. Також у співпраці з Міністерством юстиції готують подання міждержавних скарг України проти Російської Федерації.

Дар’я Свиридова

«Міністерством юстиції України подано вже декілька міждержавних заяв до ЄСПЛ, по кримській міждержавній заяві вже проходили перші слухання у вересні минулого року, де розглядалося питання контролю РФ над територією Криму. Далі, ми очікуємо, будуть розглядатися вже питання порушень по суті. Щодо звернення до Міжнародного суду ООН проводилася робота Міністерством закордонних справ. Офіс Генерального прокурора веде постійну комунікацію з Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду», — Дар’я Свиридова, перша заступниця постійного представника Президента в АРК.

Міжнародний кримінальний суд може вже наприкінці 2020 року прийняти рішення про відкриття повного розслідування. Проте не варто сподіватися, що суд одразу почне переслідувати усіх фігурантів справ, тому що їх дуже багато, каже Роман Авраменко, виконавчий директор організації Truth Hounds. Тому Україні потрібно

3. Зберігати і посилювати санкції проти Росії за окупацію Криму та запроваджувати персональні санкції щодо осіб, відповідальних за грубі порушення прав людини.

Роман Авраменко

«Якщо це громадяни Росії — можливо подавати заяви на внесення їх у санкційний список по списку Магнітського. Якщо це колаборанти — з цим складніше. Попри те, що вони отримали російські паспорти, їх не можна внести у санкційні списки за списком Магнітського. Потрібно, щоб МінТОТ синхронізувало свої дії з правозахисниками і вносило таких людей у санкційні списки; прокуратура Криму повинна і далі відкривати справи, а українські суди — виносити рішення заочно», — Роман Авраменко, виконавчий директор ГО “Truth Hounds”.

А також — забезпечити послідовність та ефективність санкційної політики України.

Тетяна Печончик

«Ми часто закликаємо уряди іноземних держав вводити санкції, але це питання до кінця не врегульоване на рівні національного законодавства. Наразі відсутній механізм контролю за виконанням санкцій Україною та відповідальності за такі порушення. У 2018 році у Комітеті Верховної Ради з прав людини відбулися тематичні слухання щодо санкцій. За результатами цих слухань були розроблені рекомендації, але вони досі не виконані», — Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA.

4. Внести зміни до законодавства, які допоможуть правильно кваліфікувати й розслідувати злочини, пов’язані з російською агресією, та захистити політв’язнів і заручників.

«Дуже важливо прийняти законопроект №2689, який гармонізує українське кримінальне законодавство з міжнародним. Наша законодавча рамка досі не пристосована до ситуації збройного конфлікту і не враховує багатьох аспектів, що часто не дає можливості коректно кваліфікувати певні види злочинів, які відбуваються на окупованих територіях. Зокрема, у нас в законодавстві не присутній такий блок як злочини проти людяності, а воєнні злочини описані дуже фрагментарно і не відповідають міжнародній законодавчій рамці. Цей законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді і ми дуже сподіваємося, що він буде найближчим часом прийнятий», — Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA.

Закон для захисту політв’язнів має описати, хто належить до цієї категорії громадян, і встановити, на який захист від держави вони мають право. Такий законопроект спільно підготували правозахисні організації, Представництво Президента України в АРК та інші органи державної влади. Зараз він знаходиться в Офісі Президента України.

Дар’я Свиридова, перша заступниця постійного представника Президента в АРК, зазначає, що Міністерство з питань ветеранів і тимчасово окупованих територій вже займається питанням матеріальної допомоги для родин політв’язнів і полонених.

Також у спільному списку рекомендацій правозахисників для влади — спросити процедуру в’їзду на територію окупованого Криму для іноземних правозахисників та журналістів, ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, скасувати закон про вільну економічну зону Крим та прийняти нове законодавство, запровадити позасудову процедуру реєстрації фактів народження і смерті на території Криму, забезпечити підтримку медіа, які виїхали з Криму і продовжили роботу на материковій частині України.

5. Повертати Крим у «порядок денний» — в Україні та у світі

Питання Криму потрібно піднімати на усіх міжнародних майданчиках. Порушення прав людини, які здійснює Росія — додатковий аргумент для підсилення цієї теми.

Олександра Романцова

«Росія активно і результативно проваджує стратегію інформаційного вакууму навколо Крим. Один з прикладів цього — остання резолюція ПАРЄ щодо повернення російській делегації права голосу. Мало того, що Росія не виконала зобов’язань, які їй були висунуті, коли вона була відсторонена, але й резолюція не містить жодної згадки щодо Криму. Така ж ситуація з останньою Радою міністрів ОБСЄ, яка відбулася на початку грудня.

Ми розпочинаємо нову акцію для звичайних людей, які виступають за деокупацію Криму. Людина може роздрукувати картинку з написом Prisoner’s Voice і сфотографуватися з нею біля будь-якого визначного місця свого міста, та опублікувати їх з тегом у Фейсбуці і надіслати нам на пошту. Ми зберемо ці фотографії та привеземо у Раду Європи на наступну сесію ПАРЄ, щоб продемонструвати, що по всьому світу є люди, які не забувають про Крим і що усі політв’язні як у Криму, так і на території РФ мають бути звільнені», — Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.

Окремі випадки демонструють, що навіть у країнах, які не визнають анексію Криму Російською Федерацією, їхні державні службовці можуть вважати кримчан з російськими паспортами громадянами Росії. Віталій Набухотний наводить приклад громадянина України з пропискою в Криму, який не відмовився від російського громадянства, через якийсь час був оголошений Росією у міжнародний розшук нібито за скоєння злочину — і затриманий польськими прикордонниками, коли перетинав українсько-польський кордон, на підставі заяви Росії до Інтерполу про його розшук. Зараз польський суд розглядає питання про його екстрадицію.

Віталій Набухотний

«Виникає питання, чи може Польща передати його Росії як громадянина Росії, хоча де-юре він не є таким. Польща у рамках Генеральної Асамблеї ООН підтримує позицію про те, що Крим окупований. Очевидно, що мова йде просто про необізнаність польського суду про те, що кримський паспорт не є російським паспортом. І це прогалина нашої міжнародної адвокації, як з боку державних органів, так і, можливо, громадських організацій», — Віталій Набухотний, юрист Регіонального центру прав людини.

Дар’я Свиридова

«Не менш важливо комунікувати тему Криму і в рамках загальнонаціонального порядку денного. На жаль, сьогодні Криму у ньому дуже мало. На 6-й рік окупації державі-агресору найбільше хотілося б, щоб усі забули про Крим. Це важка робота «вдовгу» — робити все, аби про Крим не забували, щоб питання державної політики щодо півострова — економічної, безпекової, підтримки зв’язків з населенням окупованого Криму — постійно були у порядку денному», — Дар’я Свиридова, перша заступниця постійного представника Президента в АРК.

Переглянути відеозапис цієї розмови:

Джерело: УКМЦ.