Марта Чумало: «Людина має кращі шанси вижити, коли добре розуміє, заради чого»

Із початком карантину, пов’язаного з COVID-19, ми переосмислюємо цінності і підходи в комунікації. У межах проекту «Людська гідність в контексті суспільних викликів»* про життя в умовах пандемії та можливі загрози в контексті дотримання прав людини спілкуємося із заступницею голови Центру «Жіночі перспективи», правозахисницею Мартою Чумало.

• Зважаючи на тривале перебування вдома, використання нових механізмів комунікації суспільство змінюється. Кажуть, що після пандемії світ ніколи не буде іншим. Яким він буде, на Вашу думку?

Світ щомиті змінюється, і навіть тому ми не можемо казати про те, що світ залишиться таким самим, як і до пандемії. Але ця пандемія для мене – це «стоп кадр», своєрідна пауза, на котру «поставили» наш шалений світ. Ми всі ніби «завмерли», отримавши шанс задуматися про те, що для нас важливо, відчути тривогу за життя своїх близьких, отримати досвід тотальної невизначеності, котра збільшує рівень стресу. І це часто є причиною необдуманих імпульсивних реакцій та вчинків. Про які ми, згодом можемо шкодувати… Все ж я більше схиляюся до думки, що, на жаль, світ не буде іншим після пандемії… Як тільки усі карантинні обмеження зникнуть, ми знову, як білки, заскочимо у свої колеса, і далі продовжимо наш біг на місці… Ми і далі тільки ситуативно згадуватимемо про те, що добре було б більше проводити часу зі своїми близькими, бути уважнішими до сигналів свого тіла та більше взаємодіяти з природою… Я б хотіла помилитися! Та думаю, що нічого не зміниться у шаленій гонитві світу за атрибутами успішності.

• Психологи стверджують, що у часи випробувань (як під час пандемії) людьми керує страх та інстинкти виживання. Чи здатні ми вберегти вищі людські цінності в умовах викликів сьогодення?

 Є різні теорії щодо реакцій психіки на різні випробування. Мені подобається теорія Віктора Франкла, котрий доводив, що саме добрий контакт людини зі своїми цінностями збільшує ймовірність виживання у критичні моменти. Людина має кращі шанси вижити, коли добре розуміє, заради чого їй потрібно вижити. І тому мене дуже тішать багато прикладів людської солідарності, взаємопідтримки та допомоги, котру ініціюють і проявляють незнайомі люди, просто анонімно допомагаючи жінкам, котрі потерпають від насильства, лікарям, котрі ризикують своїм життям допомагаючи врятувати життя інших, людям, котрі опинилися в особливо вразливих ситуаціях, втративши роботу, житло, здоров’я чи  перебувають у соціальній ізоляції. 

• Очевидно, що держава як інституція змушена обмежувати права і свободи громадян під час пандемії. Але є велика небезпека зловживання владою. Наскільки значною ця проблема є для України?

 В Україні і до карантину була небезпека і часта практика зловживання владою. Карантин додає можливостей у цих зловживаннях. Представники держави мають колись зрозуміти, що людська гідність – недоторканна. Але для того, щоб вони це зрозуміли, необхідно, щоб зійшлося багато факторів – люди почали реагувати на приниження своєї гідності, держава почала жорстко карати своїх представників за зловживання, незалежні медіа та громадські організації голосно вимагали змін, описуючи конкретні випадки таких зловживань. 

• Пандемія колись закінчиться і людям треба буде відновлювати зв’язки. Як перестати боятися доторкнутися одне до одного? Чи ми зараз народжуємо онлайн-суспільство?

 Я не думаю, що є така загроза. Все ж таки, особисті зустрічі, спілкування, взаємодія в офлайні – це одна з базових людських потреб. І спілкування в онлайні – це тимчасова заміна живого спілкування чи підготовка до цих зустрічей. Я бачу і чую, як люди навколо вже спрагли за особистими зустрічами, як вони часом обговорюють, куди ми разом підемо чи поїдемо, чим займатимемося, як зустрінемось. Усі ці обмеження мобільності навпаки, як на мене, підсилюють потребу в швидшій близькості. 

• Суспільство може відстояти свої права, коли люди об’єднуються. Але є велика небезпека отримати у майбутньому суспільство самотніх людей. Чи зможуть люди відстоювати свої права у новій реальності?

 Самотність сумна, коли вона супроводжується бідністю та хворобами. Тоді збільшується вразливість, залежність людини та є небезпека зростання насильства щодо неї, порушення її гідності. У випадку, коли людина свідомо вибирає самотність у побуті але має соціальні контакти та підтримку ззовні – я не бачу проблем у самотності, навпаки, захоплююся силою таких людей, адже вони є самі собі мотивацією. Такі люди, за моїми спостереженнями, досить добре дають собі раду у відстоюванні своїх прав та часто досягають значних професійних здобутків.

___________________________

* Спілкування відбувалося в межах проєкту Музею Гідності у Львові «Людська гідність в контексті суспільних викликів». Він зародився як реакція на ситуацію, в якій ми опинилися через COVID-19. Очевидно, що ми змушені переосмислювати цінності і підходи в комунікації. Однак ключовим питанням залишається питання поваги до людської гідності.

Пандемія, викликана COVID-19, стала тим «лакмусовим папірцем», який дає можливість побачити особливості індивідуального сприйняття, рівень соціальних взаємодій, а найголовніше – наскільки держави готові дотримуватися чи порушувати права людини та громадянина.

Ми цікавимося думками провідних мислителів/мислительок, діячів/діячок культури, громадських активістів/активісток, аби разом вистояти і не втратити найважливіше – свободу.

 Музей Гідності не обов’язково розділяє погляди та думки авторів.