Що відомо про нетрадиційний газ в Україні?

НОВА Енергія

Новини про початок освоєння Нафтогазом Юзівської площі породили дискусію щодо екологічних, соціальних та інших питань видобування газу. Чого чекати місцевим громадам і країні?

Підвищений інтерес до Юзівської площі викликаний великими розмірами ділянки та розвідкою запасів нетрадиційних вуглеводнів, до яких Законом України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.1999 N 1039-XIV віднесено газ сланцевих товщ, газ (метан) вугільних родовищ, газ центрально-басейнового типу, нафта, конденсат або інша вуглеводнева сировина, яка залягає в нетрадиційних колекторах. Відповідно і до тексту спеціального дозволу на користування надрами було включено: «Газ природний, Газ природний вугільних шахт (метан), Газ сланцевих товщ, Газ центрально-басейнового типу, Конденсат, Нафта». Хоча про видобутокгазу (метану) вугільних родовищ чи газу сланцевих товщ тут зовсім не йшлося.

Впродовж 2013-2015 року було багато обговорень та провокацій, щодо розробки компанією Shell покладів  газу на площі Юзівська. Тоді компанія намагалася будувати відкритий діалог, оцінювала екологічні ризики та залучала передові світові технології, але отримувала шалений спротив місцевого населення.

Цей спротив, що вже не таємниця, підбурювали проросійські сили, не зацікавлені в газовій самостійності України і її співпраці з американськими компаніями. Саме вони тоді «вкинули» в обіг термін «сланцевий газ», зробивши його синонімом ледь не екологічної катастрофи. Хоча насправді ані Shell, ані інші компанії в Україні сланцевий газ не видобували і не планують – наразі це просто економічно не вигідно.

Потім Росія окупувала схід, економічна ситуація погіршилася, і Україна втратила великого міжнародного інвестора.

Спроби знайти іншого були скандальними, і нагадували ігри в наперстки. Взаємовідносини між нідерландською Yuzgaz, Кабміном, ТОВ «Надра Юзівська» та словацькою Nafta a.s. були непрозорими, і в підсумку нічим не закінчилися. Великий проєкт з освоєння Юзівської площі, після виходу Shell з України, виявився замороженим на 6 років.

Справа зрушилася з місця, коли в грудні 2020 НАК «Нафтогаз України» придбала 100% в статутному капіталі ТОВ «Надра Юзівська» за 15 мільйонів доларів (близько 420 мільйонів гривень).

Для Нафтогазу робота в цьому регіоні не нова. З 2004 року дочірнє підприємство НАК Нафтогазу отримало спеціальний дозвіл на розробку Святогірського родовища в Харківській області, яке, як ми бачимо, (рис.1.) знаходиться в середині площі Юзівська. В 2019 році Нафтогаз отримав спецдозвіл повторно http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-2740 вже з прописаним «Газом центрально-басейнового типу», свердловини для видобування якого буряться у так звані нетрадиційні щільні колектори. Тобто, у породи з низькою проникністю, з яких видобувати газ набагато складніше, але можливо, якщо застосовувати сучасні технології та спеціалістів міжнародного рівня. З технічної точку зору головна відмінність між традиційними покладами і нетрадиційними скупченнями вуглеводнів полягає у неможливості отримання промислових дебітів газу в останніх без використання спеціальних технологій гідророзриву пласта.

На початку 2021 року Дивізіон «Нафтогаз Розвідка та Видобування» Нафтогазу запустив в роботу нову установку підготовки газу (УПГ), на Святогірському родовищі з щільними колекторами. А приведений до необхідних норм газ розпочали подавати у систему магістральних газопроводів. Цю ж Інфраструктуру планують використовувати і для початку освоєння Юзівської площі.

Рисунок 1. Розкриття нетрадиційних покладів. Розробка Святогірського родовища

(https://www.naftogaz.com/…/NAFTOGAZ-220719-small2.pdf)

В межах своєї діяльності, ГО «Нова Енергія» вже не одноразово повідомляла про низьку активність громадськості в процедурах оцінки впливу на довкілля (ОВД) і «неймовірні ПА компаній» в намаганнях пройти  повз увагу громадськості. У 2019 році було  оприлюднено 151 звітів з ОВД в нафтогазовому секторі і лише до 20-ти з них у громадськості вистачило сил подати зауваження та пропозиції.

Наприклад, громадські слухання щодо геологічного вивчення з подальшим видобування нафти, газу Святогірського родовища, розміщеного повністю на території Ізюмського району Харківської області, проходили в одному з готелів міста Харкова і жоден представник Ізюмського району на них чомусь «не з’явився». Відповідного жодного питання по технології проведення робіт, утилізації бурового шламу, впливу на геологічну структуру та інше, не піднімалося.

Хоча варто зазначити, що слухання ОВД зі спорядження (буріння) свердловин Святогірського ГКР були проведені в приміщенні сільського будинку культури 5 липня 2018 року о 10:00, с. Олександрівка Ізюмського р-ну Харківської обл, а слухання щодо спорудження УКПГ Святогірського ГКР були проведені в приміщенні Студенокського сільського будинку культури 2 липня 2019 року о 12:00, с. Студенок Ізюмського р-ну Харківської обл.

Якщо більш детально подивитися на спеціальний дозвіл, то можна побачити кілька цікавих деталей:

https://www.geo.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11…

Дуже часто при проведеннях процедури ОВД можна побачити розбіжності, з текстом спеціального дозволу, в частині відстані до меж адміністративних одиниць. Зазначена відстань в спеціальному дозволі відображає відстань до межі ліцензійної ділянки родовища. А інформація в повідомленні про плановану діяльність вказує на відстань до безпосереднього  родовища та місця проведення робіт. Так і в тексті спеціального дозволу Святогірського родовища відстань до м. Ізюм  1 км, а не 18, як в повідомленні про планову діяльність.

Рисунок 2. Скріншоти тексту спеціального дозволу (зліва) та Оголошення про плановану діяльність (праворуч)

Як відомо, «децентралізація ренти», у наслідок якої 3% від коштів сплачених компаніями за користування надрами для видобутку вуглеводнів йдуть до бюджету громади, а 2% — до обласного, зробила місцеві громади зацікавленими у справедливому оподаткуванні використання надр.

Щодо угоди про розподіл продукції (УРП), яка діє по Юзівській площі до 2063 року, слід зазначити, що для неї діють спеціальні податкові умови. Наприклад, ставка ренти по УРП на Юзівській площі складає 1.25% замість стандартних 29%. Тобто місцеві та державний бюджет отримають в 23 рази менше коштів за видобуті на цій території вуглеводні. Якщо врахувати планований у подальшому річний видобуток на рівні 10мільярдів кубічних метрів, то втрати бюджетів громад на території яких буде здійснюватися видобуток газу становитимуть 333 млн.грн. щороку (при розрахунковій середній річній вартості 1 м³газу на рівні 4 грн.).

Разом з тим, слід відзначити, що правила оподаткування УРП визначаються законодавчо, і практика менших ставок є загальноприйнятою. Недоотримані податки компенсуються тим, що згідно УРП, Нафтогаз має додатково віддавати державі частину свого прибутку від видобутого на Юзівській площі газу, але механізм компенсації громадам недоотриманих надходжень з боку держави досі чітко не визначений.

Окрім того, у Нафтогаза діє політика корпоративної соціальної відповідальності, відповідно до якої компанія реалізує соціальні проєкти в регіонах, де веде свою діяльність.

Таким чином, компанія може за рахунок отримуваних прибутків заключати додаткові угоди по корпоративно-соціальній відповідальності підприємства, які допоможуть налагодити співпрацю з місцевою громадою на території яких йде видобуток.

Слід зазначити, що окрім програм корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності в налагоджені співпраці компанії з громадою має бути відкритий діалог щодо суттєвих умов виробничої діяльності, потенційних екологічних ризиків та заходів щодо їхньої мінімізації. ГО «Нова Енергія» всебічно підтримуватиме такий діалог, з детальним обговоренням усіх дискусійних питань та продовжуватиме свою роботу з «видобування правди про діяльність видобувних підприємств» і включення актуальної й достовірної інформації в Звіти ініціативи прозорості видобувних галузей в Україні (EITI-агнл. або  ІПВГ – укр.).

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідності у  видобувному секторі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».