Безпечний театр: про нові правила гри в часи пандемії

Початок пандемії для багатьох митців став важким випробуванням. На жаль, мистецтво – не річ першої необхідності. А приміщення театру – це взагалі місце масового скупчення людей. Тож не секрет, що багато акторів пішли працювати кур’єрами чи операторами зв’язку, деякі театри просто закрились, а люди почали забувати як це ходити в театр. 

Та ця історія не про безнадію.

Громадська організація АРТ ДОТ, яка до пандемії влаштовувала фестивалі, восени вирішила організувати 4-денну Лабораторію, щоб дослідити практики роботи з глядачем, які передбачають мінімальну співприсутність, та розробити методичку для театрів в умовах пандемії. 

А ми у свою чергу підтримали цей по-справжньому людяний проєкт в рамках “Людяність та взаємодопомога”.

“Нам не хотілось “забирати мистецтво з вулиць”. Тому, вирішивши не проводити великий фестиваль, ми з незалежним театром Нєфть, режисером та драматургом Максимом Максимчуком, та менеджером культури Богданом Грицюком розробили проєкт “Безпечний театр: лабораторія нових правил гри”. Мета його у переосмисленні чинних, можна сказати, вікових штампів театру, необхідності співприсутності перформера та глядача, перебування в одному просторі та в один час. Тобто, ми сфокусувались на винайденні “нових правил гри”, більш безпечних для глядачів та творчого складу”, – поділилась Вероніка Склярова, співорганізаторка лабораторії “Безпечний театр”.

Так з’явилась на світ методичка, яка користується неабияким попитом у діячів театрів. Вона є в друкованій версії та в діджіталі. Організатори дуже задоволені, адже запити на друковану методичку у 5 разів перевищили наклад, а презентацію переглянули 1500 глядачів вже на наступний день після публікації.

Вероніка також розповіла, що ці правила насправді важко назвати “новими”, адже такі театри та проєкти давно існують і діють у світі. Але, на жаль, українська традиція все ще занадто консервативна. Професіонали не готові й бояться виходити за межі театрів, тож як виявилось максимум це онлайн стріми, та “читки” текстів крупним планом. Тому методичка виявилась дуже актуальною.

Поставивши під загрозу традиційну театральну модель, а також ключові для класичних теорій театру поняття – взаємодія актор-глядач, співприсутність глядачів, сьогочасність й одномоментність, – епідемічні обмеження можуть дати поштовх до розробки та практичного застосування альтернативних теорій та моделей. Таким чином, обмеження можуть стати ключем для плідних творчих пошуків.

Сама Лабораторія стала таким собі “ковтком свіжого повітря”, де митці змогли вихлюпнути свою замкнену карантином енергію. Вони досліджували взаємодії, свої відчуття, експерементували з часом і простором, говорили про успішні кейси європейських театрів та роздумували над тим, як театр здатен адаптуватися до змін. 

Чи може відповідь театру як мистецтва співіснування на пандемію стати прототипом для суспільних рішень у майбутньому? Чи може і чи має право театр повернути допандемічну норму? Відповіді на ці питання шукали під час Лабораторії нових правил гри.

До Лабораторії у Харкові долучились митці з усієї України. Сюди були також запрошені режисери/ки, продюсер та композитор з Австрії, Ізраїлю, Німеччини та Франції. Учасники таким чином осмислювали європейський досвід і те, як його можна перекласти на українську реальність. 

Як це було – дивіться у відео:

Що дуже важливе у цій історії – об’єднання самих митців. Це те, що допоможе вистояти у будь-який непередбачуваний час. 

#ПрямуємоРазом#MovingForwardTogether#ЛюдяністьВзаємодопомога#StopCoronavirus

Джерело