Політизація та ручне управління — в цілому спектрі нових інституцій
Культурна спільнота, громадські організації ініціювали відкритий громадський діалог щодо вже непоодиноких спроб атак на нові інституції, зокрема створені після Революції Гідності. 6 квітня відбувся ...
Додано:
Громадський Простір
Культурна спільнота, громадські організації ініціювали відкритий громадський діалог щодо вже непоодиноких спроб атак на нові інституції, зокрема створені після Революції Гідності. 6 квітня відбувся онлайн брифінг “Атака на нові інституції: хто наступний?”, де кейс Українського культурного фонду згадувався на рівні з атаками на НАБУ, Національну службу охорони здоров’я, Держкіно та ін. Інституції треба захищати — ключова думка усіх спікерів/ок дискусії.
Наступ на УКФ став тригером для спільнот, які теж відчувають тиск
Можна згадати нещодавні ганебні обшуки на річницю Революції Гідності, які відбулися в Музеї Майдану, можна згадати проблеми, які були штучно створені в Національній службі охорони здоров`я, можна згадати недофінансування Українського інституту національної пам’яті або проблеми взагалі з виділенням фінансування Архіву національної пам’яті, про що також були відкриті звернення. Тобто я перераховую інституції з різних сфер, що говорить нам про те, що ця атака, яку ми зараз спостерігаємо в культурній сфері — це не суто проблема культурної сфери, а це, на жаль, стає системною практикою в нашій країні, яка має це вікно можливостей якийсь невеликий час, аби побудувати і захистити інституції”.
“УКФ за три роки став найпотужнішим акселератором або інвестором, як вони самі себе називають, української культури за всі 30 років незалежності, — акцентує Ольга Балашова, очільниця ГО “Музей сучасного мистецтва”. — Завдяки підтримці УКФ матеріалізувалися сотні, можливо, тисячі ідей, і збагатився наш культурний архів та наша колективна пам’ять. Жодна інша інституція в Україні не зробила так багато для посилення суб’єктності і національної безпеки за настільки незначні кошти. Саме через цю усвідомлену значущість для культурної спільноти та сотень тисяч людей по всій Україні, саме наступ на УКФ став тригером і для нашого зібрання, й закликом об’єднуватися, та для інших професійних спільнот, які теж сьогодні відчувають тиск.
Ця наглядова рада УКФ, окремі її учасники, продемонстрували себе негідними, некомпетентними, та навіть відвертими шкідниками. Зокрема, ті чотири члени, які проголосували за найгіршу кандидатку, не обравши її, на щастя. Але це закрите голосування, хоча за законом воно мало б бути відкритим, стало ляпасом усій професійній спільноті, яка за останні три роки нарощувала спроможність. Отже, довіри до цієї наглядової ради немає”.
Іван Козленко, в.о. генерального директора Національного центру Олександра Довженка, нагадав передісторію 2019 р.: “Кейс Держкіно, який тут хочу озвучити, є в цьому сенсі показовим. Ми спостерігали дуже сумнівний та контроверсійний конкурс на посаду голови Держкіно, двічі перезапущений.
І тепер ми бачимо на посаді людину некомпетентну, і весь час останні півтора року відбувався процес повільної атаки, рейдерського захоплення Держкіно — що ми нещодавно бачили з реформування складу ради з державної підтримки кінематографії. Ця рада була створена на кшталт наглядової ради при УКФ як орган, з яким голова Держкіно мав би ділити частину своїх повноважень, і мала б бути органом незалежним, прозорим та компетентним, але нещодавні вибори до складу ради переконали нас у тому, що такого не відбулося. Те, що ми маємо наразі — це вісім з дев’яти членів складу ради з державної підтримки кінематографії, які мають або конфлікт інтересів, або є пов’язаними особами, або є кандидатами, що не відповідають критеріям, визначеними законодавством. Це делегітимізує рішення ради, як і рішення наглядової ради при УКФ”.
Захист інституцій — це спільна справа
“Безсумнівно, наразі мобілізацією став політичний тиск на УКФ. Конкурс, який проводила наглядова рада, показав, що сама наглядова рада є загрозою для УКФ, — Ірина Подоляк, народна депутатка 8 скликання, заступниця міністра культури, молоді та спорту 2019-2020 роки, членкиня наглядової ради Українського інституту. — І коли ми зараз чуємо: нехай подаються достойні кандидати, нехай беруть участь в наступному конкурсі, який вже буде незабаром, мусимо розуміти, що якщо нічого не зміниться, то цього нового кандидата буде розглядати і погоджувати така ж наглядова рада. Інституції і громадські об`єднання, які делегували до складу наглядової ради своїх представників, на превеликий жаль, проігнорували вимоги закону. А закон передбачає дуже чітко, що члени наглядової ради мають бути компетентними, мати бездоганну ділову репутацію і високий суспільний авторитет.
3 вимоги до владних інституцій