Ірина Соловей: якщо ідея з’явилася — дайте їй будь-яке втілення, аби вона не перегоріла

Галина Жовтко

Як дізнатися, що ідея насправді хороша? Звідки можна черпати ідеї, коли їх негусто, та як бути, коли їх забагато? Що потрібно для успішної реалізації ідей в громаді?   

Інсайтами про ідеї, культуру даних, партнерство та підприємницький підхід поділилася президентка Garage Gang Ірина Соловей — під час дискусії: “Ідеї та рішення для успішних громад. Що громадські організації та муніципалітети можуть робити спільно?” на Форумі ГІУ. 

Шукайте ідеї, які відгукуються вам на емпатійному рівні та мають під собою основу

Хороші ідеї насправді приходять не тільки від піднесення, певної мрії, амбіцій для своєї громади. Хороші ідеї — це ті, в яких ми за крок до їхнього втілення. Визначити цей крок допомагає робота з даними. Звідти породжуються ідеї, які мають сенс не лише на рівні наших емоцій, нашого ставлення до міста, але так само мають обґрунтування. Тобто, шукайте ідеї, які відгукуються вам на емпатійному рівні та мають під собою основу.

У 2010 році ми розпочинали тему з креативними містами, і зараз, станом на 2020 рік, модель креативного міста в Україні втілена. Це означає, що створилися умови для суспільства знань. 

А суспільство знань — це не лише про піднесення, гарний настрій та комфорт, а про те, щоб ми розумнішали, щоб система розумнішала, щоб ми кожного разу краще використовували ресурси. А для того, щоб розумнішати, потрібно оцінювати результати. Треба, щоб в наративі була присутня не тільки ідея, але й результати. Це важливо для сьогоднішніх талантів, для громадян участі, які хочуть привносити цінність. І щоб бачити, що цінність була принесена, потрібні результати. А щоб цей результат — вдалий/невдалий — капіталізувати, перетворити на знання, потрібна робота з культурою даних.  

На сьогодні модерністський підхід, що “ми підвели риску, а зараз з чистої сторінки” — не є екологічний, він не дає енергію для втілення ідей 

У великих містах є різні гравці, і один гравець може зосередитися на одному напрямку, важливому для розвитку міста, професіоналізуватися в цьому і доповнювати роботу своїх колег, які зосереджені на інших темах, й таким чином мати цей об’єднаний ефект. У малих містах немає такого різноманіття гравців. Ми розуміли, що маємо прийти, взятися комплексно за справу та довести її до результату, який люди побачать.  

Люди втомилися від цих “зовнішніх”, які наскоком приїжджають, бо в них є якесь бачення і вони його втілюють. Тому ми повністю йшли через діалог. Це може виглядати повільніше, але результативніше. Найголовніше, що люди це побачили на своєму досвіді, долучилися, прожили цей досвід — коли щось з’являється на ментальному рівні у них, а не хтось приніс їм ідею. Ми їх запитували: “які у вас ідеї, де ви збираєтеся, де ви спонтанно щось робите?“ Звичайно, щоб забезпечити такий комплексний підхід, ми створили команду команд. У нас була команда, яка працювала із міфологемами цих міст — вони шукали внутрішній наратив, який люди собі розповідають про себе. 

 Костянтинівка (Фото з Facebook-сторінки Код міста)

Щоб запустити процес активізації спільноти, то єдине, що працює — це самоусвідомлення спільноти: як і що ми про себе розказуємо, як ми в цій історії зашиваємо свою силу, як ми цю силу можемо застосувати до тих актуальних викликів, які перед нами стоять. Головне, щоб люди відчули себе співтворцями цієї історії. 

На сьогодні такий модерністський підхід, що “ми підвели риску, а зараз з чистої сторінки” — не є екологічний, він не дає енергію для втілення ідей. Звідки з’являються ці життєдайні сили? Саме з цього зв’язку — як нам вдавалося щось у минулому, що нас хвилює, що для нас актуальне зараз і яка наша амбіція. 

Коли залучаєте людей — ресурсне рішення знаходиться 

Ще один елемент, який працює наскрізно в усіх громадах — це створення публічного простору. Публічний простір — це місце, де немає жодної адженди, люди можуть просто приходити туди, щоб усамітнитися, але і щоб з  іншими людьми поряд, поспілкуватися, щось обговорити — з розумінням, що у них є це право на місто. В малих містах ми разом з ними знаходили класні точки, де вони вже спонтанно збиралися, і облаштовували їх з допомогою дуже тактичних рішень. Ми не закуповували матеріали — знаходили місцевий та використовували його. Наприклад, у Покровську знайшли дуги із шахт. Було принциповим не тягнути матеріал з собою, а показувати спільноті, громаді, що вони мають достатньо ідей та ресурсів робити щось вже тим, що є. Ми мали приходити з пустими руками та бути відкритими до того, що може скластися, а може й ні. Коли залучаєте людей — ресурсне рішення знаходиться. За 5 днів нам вдавалося вибудувати те, що зараз є класним глобальним прикладом.

Якщо ідея з’явилася, старайтеся дати їй будь-яке матеріальне втілення 

Третє, що ми робили — досліджували культурне поле. Якщо шукати амбіційну ідею для міста, то потрібно проводити культурні дослідження, копати трішки вглиб, в історію, витягувати… Зараз такий час, що треба ідею пропускати через тіло, бо тіло здатне освоїти оці всі комплексні історії, які виникають на перетині екологічного, соціального та економічного. Ментально та інтелектуально це може бути виснажливим для людей. Велика кількість сенсів, ідей — це теж енергетичне навантаження.  

Якщо ідея з’явилася, старайтеся дати їй будь-яке матеріальне втілення. Якщо вона така велика, що ви не знаєте як, то замалюйте її, зліпіть з глини, зробіть колаж, що-небудь, але надайте фізичної форми ідеям, щоб вони не перегоріли, не переросли у якусь фрустрацію від того, що ідей маса, а втілити важко. Свідомість така, що коли ідей багато, вона не знає як сфокусуватися, й енергія втікає. Фокус — це дуже важливо. Мають бути різні міжсекторальні практики — це ті моменти, коли люди навчаються через рух, через роботу з тілом.

Культура партнерства формується тоді, коли ви готові підтримувати свого партнера у властивій йому ролі 

Культура партнерства, хороша співпраця формується тоді, коли ви готові підтримувати свого партнера у властивій йому ролі. Наприклад, підключайте місто тоді, коли воно має інструменти для цього і коли це властива для міської влади роль.  

 Лисичанськ (Фото з Facebook-сторінки Код міста)

Хочу наголосити, не бійтесь задіювати підприємницькі моделі для ваших ініціатив 

Щоб рухатися до успіху втілення бажаних змін, є два шляхи — через страждання і через навчання. 

Зі свого досвіду можу порекомендувати другий шлях. Нам зараз в громадській організації довелося зробити еволюційний перехід, аби вона почала працювати на підприємницькій моделі. Мені як лідерці, потрібно було формувати в собі підприємницьке мислення — я вибрала другий шлях, я пішла через навчання. За рік я вже маю гіпотезу моделі, маю команду та інвестиції, щоб все верифікувати. А ще рік тому я думала: “яка з мене підприємиця, я ж з громадського сектору!”. Але ж є люди, які приходять у підприємництво зі сторони цінностей — не обов’язково заходити зі сторони “хотіти заробити всі гроші світу”.  

Чому я про це зараз говорю? Хочу наголосити, не бійтесь задіювати підприємницькі моделі для ваших ініціатив. Чому? Якщо ви створюєте важливу цінність для своєї громади, то скоріше за все доступ для неї має бути на постійній основі. Це найкраще, найлегше та найекологічніше з точки зору талантів, які ви залучаєте для цього — робити через підприємницьку модель. Цьому треба вчитися, але є достатньо онлайн курсів. 

 Думайте про соціальне підприємництво. Коли будете думати — “ідея в мене є, а де я візьму гроші?”, то приходьте на платформу Велика ідея. Там у нас є чудова програма співфінансування із Міжнародним фондом “Відродження”, яка працюватиме ще два роки: Фонд дофінансовує 200 тис. гривень, якщо ви залучите від спільнот 200 тис. гривень. Для вас це класний маркер — якщо спільнота долучилася, значить їй цікаво, і ви крім грошей будете мати ще й підтримку.