Забруднення Чорного і Азовського морів внаслідок окупації Криму: джерела, наслідки, фіксування порушень

30 вересня відбулась онлайн-дискусія «Забруднення Чорного і Азовського морів внаслідок окупації Криму». Цей захід організовано командою КримSOS та приурочено до Всесвітнього дня моря.

У дискусії взяли участь:

• Олексій Василюк — еколог Української природоохоронної групи, співавтор дослідження КримSOS «Довкілля Криму: зміни і втрати за час окупації»;
• Євген Хлобистов — професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»,  експерт Кримськотатарського ресурсного центру; 
• Тимур Короткий — спеціаліст з міжнародного гуманітарного права, міжнародного морського права та міжнародного права навколишнього середовища, Віце-президент Української асоціації міжнародного права.

Модерував захід аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко.

Учасники дискусії детально обговорили проблему збільшення рівня забруднення Чорного та Азовського морів після початку окупації Криму Росією. Також експерти говорили про те, які міжнародно-правові механізми може використати Україна для притягнення РФ до відповідальності за забруднення моря та нищення флори і фауни обох морів.

Еколог Олексій Василюк під час свого виступу розповів про головні джерела забруднення морського середовища навколо Криму. 

За його словами, після початку окупації Криму, збільшилась кількість розливів нафти у Чорному та Азовському морях, а також кількість суден, що курсують вздовж півострова. Це суттєво забруднює морське середовище.

Проте головними причинами забруднення еколог назвав:

• постійні військові навчання армії РФ в Криму, внаслідок яких в морі вибухає велика кількість боєприпасів. Хімічні речовини, як містяться у боєприпасах, суттєво забруднюють морське середовище, а власне вибухи вбивають морських тварин, зокрема дельфінів;
• пошкодження підводних труб, які скидають нечистоти у Чорне море. За словами Олексія Василюка, каналізаційні стоки з Криму вже багато десятиліть скидають підводними трубами на глибини понад 1000 м, де практично не існує життя через високу концентрацію сірководню. Тож скидання стічних вод не несе загрози морському середовищу. Проте з 2014 року суттєво збільшилась кількість пошкоджень цих труб морськими суднами.За словами еколога, окупаційна влада не ремонтує ці стоки;
• побудова та експлуатація Керченського мосту, який блокує водообмін між морями і фактично перетворює Азовське море на прісноводну водойму. При будівництві мосту використовували токсичний пісок із шламосховища поблизу Керчі;
• неконтрольоване забруднення кримських річок, чиї води впадають у Чорне та Азовське моря.

«Через те, що окупаційна влада перешла на російську систему оподаткування та змінила правила, що регулюють комунальну сферу, людям стало значно складніше і  дорожче вивозити сміття і стоки. І їх стали скидати в річки. А я нагадаю, що в річках Криму є види риб і комах, які зустрічаються тільки в Криму, а подекуди лише в конкретних кримських річках. Ми знаємо, що в Криму маленькі ріки і знищити живі організми в таких річках зовсім нескладно», — розповів Олексій Василюк.

Про те, як оцінити шкоду від забруднення Росією морського середовища навколо Криму говорив  експерт Кримськотатарського ресурсного центру Євген Хлобистов.

За його словами, за відсутності доступу до окупованого Криму,  основними джерелами для такої оцінки стають офіційні дані влади РФ, російські ЗМІ, свідчення мешканців Криму та супутникові знімки.

З цих опосередкованих джерел, каже експерт, можливо отримати багато інформації про шкоду довкіллю у Криму, на суходолі, але оцінити таким способом збитки морському середовищу досить складно.

«Наприклад, коли ми маємо справу з аварійними викидами забруднюючих речовин в море, нам важко оцінити, скільки було викинуто, який хімічний склад цих речовин. До речі, цю інформацію не мають і в Криму. За нашими даними “природоохоронні органи Криму” це не фіксують. Проте опосередковано ми це фіксуємо за допомогою космічних знімків, від мешканців. Якщо ми говоримо про розрив каналізації біля великого міста типу Судака чи Севастополя, то в середньому можна порахувати збитки», — розповів Євген Хлобистов.

За словами експерта, Україна має фіксувати всі випадки забруднення Росією морського простору навколо Криму для подання позовів проти РФ у міжнародні інстанції.

Про  те, які механізми міжнародного права можна задіяти проти держави-окупанта щодо забруднення українського морського середовища говорив  юрист Тимур Короткий.

За його словами, головна задача усіх судових позовів України проти РФ у міжнародних інстанціях має бути деокупація Криму, а не лише стягнення компенсацій. 

На думку Тимура Короткого, найбільш ефективний міжнародно-правовий механізм, який Україна може використати проти РФ у питанні забруднення морського середовища — це Конвенція ООН про морське право 1982-го року.

«Ця конвенція є основоположним документом, що регулює сучасне морське право у частині регулюванні відносин з використання і охорони Світового океану. На наш погляд, у питанні притягнення РФ до відповідальності за забруднення моря ця конвенція є найефективнішою. Вона  містить безпосередні положення щодо захисту і збереження морського середовища. На наш погляд менш важливим у цьому питанні є режим міжнародного гуманітарного права», — сказав Тимур Короткий.

Юрист також зауважив, що важливо постійно моніторити стан довкілля Криму та акваторії навколо нього та збирати докази екологічних злочинів РФ для подальших судових процесів. На думку Тимура Короткого, у цьому питанні дуже важливою є доповідь КримSOS «Довкілля Криму: зміни і втрати за час окупації», у якій зафіксовані факти знищення Росією природи Криму, Чорного та Азовського морів.

У підсумку дискусії, спікери висловили деякі рекомендації українським органам влади щодо реагування на забруднення Росією морського середовища навколо Криму.

Експерти зійшлися на думці, що моніторингом екологічних злочинів РФ у Криму та забрудненням Чорного та Азовського морів перш за все має займатися держава Україна, а не громадські організації. За словами Олексія Василюка, подібного дослідження, яке підготував він у співпраці з командою КримSOS, не має жоден український орган влади!

«Ми коли готували звіт, спочатку написали до міністерства (захисту довкілля України — ред), яка є інформація у них. Майже ніякої інформації у них не було. Підготовка цього звіту показала, що його міг зробити будь-хто інший, витративши той самий час, що і ми. І ще, наш звіт підготовлено декілька місяців тому, далі екологічна ситуація в Криму змінюється і знову ніхто її не моніторить! Було би дуже правильно, щоб держава виконувала цю функцію. Кабінет міністрів цілком міг би прийняти рішення про створення окремого підрозділу, який би займався моніторингом екологічної ситуації в Криму. Погано, що нам фактично доводиться виконувати функції держави», — сказав Олексій Василюк.

Ознайомитися із дослідженням «Довкілля Криму: зміни і втрати за час окупації» ви можете тут: перша частина, друга частина.