Відповідальність – це про дії з любов’ю до себе, інших, світу
Відповідальність у своїй суті не потребує багатослів’я. Ми робимо її частиною своїх життів завдяки вчинкам на особистому та суспільному рівнях.То ж Фонд родини Богдана Гаврилишина з нагоди ...
Додано:
Marianna Yeleyko
Відповідальність у своїй суті не потребує багатослів’я. Ми робимо її частиною своїх життів завдяки вчинкам на особистому та суспільному рівнях.
То ж Фонд родини Богдана Гаврилишина з нагоди відзначення у 2021 році на державному рівні першого Всеукраїнського дня відповідальності людини створив кліп, герої та героїні якого щиро вірять, що бути відповідальною людиною – це просто, цікаво та водночас дуже цінно, варто лиш починати з себе та діяти від особистих до глобальних змін усвідомлено.
Така відповідальність надихає на подальші ефективні дії, на особистісне зростання, надихає на інші прекрасні речі, про які ми й розкажемо в цій статті.
Герої та героїні музичного відеокліпу #Я_Відповідальність – це молоді люди з різних сфер діяльності: від учнів старшої школи, студентів ЗВО до директорки мережі приватних шкіл та засновників екологічної організації.
«Наразі я можу пишатися своєю родиною і собою», – Олена Вєдєрнікова
Олену Вєдєрнікову без перебільшень можна назвати суперлюдиною, яка у своїй щоденній діяльності поєднує турботу про рідних, виховання дітей, управління мережею приватних шкіл. У такої людини точно мають бути суперсекрети тайм-менеджменту чи техніки антивигорання. Але єдиний її суперсекрет – це відповідальність, яку не треба шукати деінде, а тільки в собі: «відповідальність починається з себе за себе, а на різних етапах розвитку ти вже можеш бути членом спільноти, громади, суспільства, людства, де вирішуєш питання зовсім іншого порядку», – розповідає Олена.
«Ми в нашій країні народили 4-ох дітей, поставили на ноги доньку з ДЦП, епілепсією, побудували 7 приватних шкіл, витримали всі локдауни, падіння курсів долара, революції, всиновили собаку з притулку та коня із забою. Я – волонтерка та громадська діячка, я вижила за народження передчасно народженого сина і змогла його вигодувати та дати йому здорове життя, я пережила 2 операції на нирки, будучи кандидаткою на трансплантацію обох та справилась з обома, я маю 2 вищі освіти, пакет курсів з підвищення кваліфікації та профільного розвитку…», – ділиться Олена Вєдєрнікова особистою історією. Історією сили та відповідальності, яка починається в кожному з нас, але на нас самих не закінчується. Вона розвивається далі, щоб мати позитивний вплив і на наше оточення. «Вирішуй якнайбільше проблем та питань на індивідуальному, сімейному, громадському рівнях, щоб полегшити тягар та зменшити витрати на управління», – зазначено у восьмому пункті Декларації відповідальності людини.
Вікторія Корнелюк, Михайло Зіневич: кожна відповідальна спільнота – це ефективна спільнота
У відеоролику #я_відповідальність взяли участь молоді люди, котрі є частиною волонтерських команд. Вони по-різному описували свій досвід, але однаково наголошували, що волонтерство має важливе значення у їхньому житті.
«Мене як волонтера мотивують люди, для котрих я працюю і з котрими працюю, бо це дає мені відчуття сили і впевненості, що під силу гори звернути. Цю силу породжує синергія, яку відчуваємо ми всі, об’єднані спільною справою і вірою в те, що громада нашої мрії, в країні нашої мрії – в наших руках», – коментує Вікторія Корнелюк, учасниця громадської організації «Будуємо Україну Разом» (БУР). Команда БУРу – це приклад ефективної спільноти волонтерів та волонтерок, яка об’єднує українську молодь через спільну працю, подорожі та неформальну освіту. Кожна їхня одна добра справа впливає на благо багатьох інших людей.
Те ж саме можна сказати і про рух «Молодь за мир», учасником якого є Михайло Зіневич, учень 10-го класу. Волонтерство для юнака – це важливий досвід.
Разом із колегами-волонтерами Михайло навідує людей похилого віку, допомагає немічним на вулицях, влаштовує свята й навчання для діток ромської національності: «Ми прагнемо покращити наші міста, університети та школи, поширюючи культуру миру та солідарності, починаючи з бідних, дітей, літніх людей, тих, хто самотній та не має дому». «Сприяй добробуту всіх членів суспільства», – написав Богдан Гаврилишин в одинадцятому пункті Декларації відповідальності людини.
«Кожного дня, маленькими кроками, йти до своєї мети, не зраджуючи внутрішньому “я”», – Ярина Єлейко, пластунка.
Ярина Єлейко є учасницею національної скаутської організації України «Пласт». «Молодь, що виховується в цій скаутській організації, виростає всебічно розвиненою, організованою, та дотримується правильних принципів протягом усього життя», – розповідає дівчинка.
У житті Богдана Гаврилишина «Пласт» теж посідав особливе місце. У книзі «Залишаюсь українцем» читаємо: «Саме в цьому першому таборі я навчився дисципліни, дізнався, як бути хорошим членом команди, та пережив кілька справжніх пригод…» Богдан Дмитрович був членом «Пласту» з 1937 року. Сьогодні організація продовжує виховувати активну та всебічно розвинену молодь. Тож не дивно, що на питання, яку користь своїй країні приносить молода людина, котра постійно розвивається, навчається, допомагає іншим, Ярина Єлейко теж відповіла, спираючись на 14 точок пластового закону. «Це базові та дуже цінні якості, що дуже допомагають протягом усього життєвого шляху», – розповідає пластунка. У тринадцятому пункті Декларації відповідальності людини, який має важливе значення для Ярини Єлейко, сказано: «допомагай своїй країні в рамках власних можливостей підтримувати пріоритет загального блага».
Олександра Гонтар, Уляна Нєшева, Дар’я Перцева, Володимир Шендерєв: бути вільною і відповідальною людиною
«Люди, які не почувають себе вільно, часто звинувачують у всьому поганому у їхньому житті інших людей, обставини, країну, політиків, ретроградний меркурій та інші речі. Більше апелюють до несправедливості, роблять із себе жертв. Тоді, коли ти обираєш бути вільним і відповідальним, ти відчуваєш, що маєш вплив на своє життя та усе, що його наповнює», – розповідає журналістка Телебачення Торонто Олександра Гонтар.
Бути вільною людиною – це також і про звільнення від нав’язаних думок і стереотипів у ставленні до інакшості. Адже повага й толерантність до оточення – це відповідальність людини перед іншими.
Уляна Нєшева, художниця та засновниця тату-студії «6:19 STUDIO», розповідає, що «поважати інакшість – це норма, слідом за якою, дійсно, приходить і радість від розмаїття, від того, які всі люди навколо по-різному талановиті, цікаві, натхненні». У десятому пункті Декларації відповідальності людини сказано: «будь толерантним та стався з повагою до всіх рас, етнічних груп, релігій, мов, звичаїв».
Родина Красавцевих, блогерка Алекса: відповідальне споживання тут і зараз заради майбутніх поколінь
Розмови про збереження довкілля, екосвідомість як стиль життя вже давно на часі. Проте від слів до конкретних дій переходять не всі. Тому поширення інформації про екологію, способи сортування відходів тощо – затребувані теми в сучасному інфорпросторі, щоби спонукати суспільство до свідомого споживання й турботи про довкілля.
Блогерка Алекса (Олександра Кузьменко) має велику аудиторію в соціальних мережах TikTok та Instagram. Бути відповідальною – це життєва позиція дівчини. Вона використовує свій блог як платформу для поширення важливих тем відповідальної споживацької культури: «Велика аудиторія – це сила, якою ти можеш користуватися. Я завжди розуміла, що хочу нести користь, мотивацію. Саме тому в моєму блозі часто можна побачити соціальні ролики», – розповідає Олександра. Їй імпонує дванадцятий пункт Декларації відповідальності людини, присвячений збереженню довкілля: «Економно та розумно використовуй всі ресурси, уникай забруднення біосфери. Допомагай зберегти біологічне та зоологічне різноманіття».
Ще один приклад відповідальності за своє життя на цій планеті заради кращого майбутнього молодших поколінь – це родина Красавцевих. 2020 року Богдан і Тетяна заснували ГО «Екологічна нація» з метою просування екосвідомості серед дітей та молоді через творчість та освітні проєкти. «Відповідальність для нас – це глобальні дії, до яких входить поширення екологічних знань серед українців. Саме тому ми створюємо унікальні літературні та мистецькі проєкти про збереження довкілля та проводимо екозустрічі з дітьми та студентами». Власним прикладом батьки також надихають і маленького сина розвивати у своєму житті екозвички: «Одного разу дружина з сином перебували в селі, і там він знайшов батарейку в полі. Він узяв її та сказав: «заберу в Київ та викину в спеціальний смітник», – розповідає Богдан. Для родини Красавцевих цінним є чотирнадцятий пункт Декларації відповідальності людини: «Залиш навколишнє середовище у кращому стані, ніж отримав: із збільшеним культурним спадком, цінностями, щоб уможливити майбутні покоління бути більш ефективним у політичній, економічній, соціальній, культурній сферах суспільства».
Данієль та Оля Чичуки: взаємостосунки в родині на засадах відповідальності
Відповідальність у сім’ї починається з уваги та порозуміння. Ми спитали Данієля та Олю, учасників відеоролика, чи складно спілкуватися в родині на засадах взаємоповаги. Данієль відповідає: «Взаємоповага – це складно. Але якщо прислуховуватися один до одного, поважати думки кожного, допомагати та підтримувати – складнощів не буде. В моїй сім’ї панує взаємоповага. Адже ми щирі один перед одним». Оля також зазначає, що важливо слухати один одного: «Ми слухаємо один одного, хоч це іноді дається складно, але ми приходимо до порозуміння».
Для Олі й Данієля Чичуків близьким є дев’ятий пункт Декларації відповідальності людини, що розповідає про обов’язки людини до сім’ї: «стався до батьків з любов’ю та повагою, за потреби допомагай їм».
Софія Онопрієнко, Аліна Курська, Назар Трегуб, Мирослав Судак, Емілія Смєхова, Кіра Байрамова, Юлія Омельченко, Олеся Нечхаєва, Єлизавета Арапова: прагнення до особистісного розвитку як основа відповідальності до країни
Життєвих кредо Богдана Гаврилишина було: «Вчитися, мріяти, діяти. З ентузіазмом, оптимізмом, захопленням». Багато учасників та учасниць відеоролика «Я – відповідальність» навчаються в старшій школі, коледжах та університетах, розвивають свої таланти, реалізовують ідеї у різних сферах діяльності. Адже це і є персональна відповідальність – дбати про саморозвиток задля того, щоб своїми діями приносити користь у громадах, спільнотах і суспільстві загалом.
Єлизавета Арапова – акторка. Про відповідальність дівчина каже: «Відповідальність усюди… Але з самого початку в мене є тільки я сама. Я несу відповідальність за те, хто я і що зі мною буде далі». Дівчина розповідає, що відкрита до нового, не боїться виходити із зони комфорту і додає, що в житті завжди потрібен ентузіазм і для навчання, і для мрій, і для дій.
Назар Трегуб є призером чемпіонату України з зендокай карате-до (коричневий пояс). Шляхом відповідального ставлення до власного здоров’я юнак прагне показувати приклад іншим людям: «Потрібно дбати про своє здоров’я, бо воно одне в тебе, іншого не буде. Дбаючи про своє здоров’я, можна також дати приклад іншим». Назар розповідає, що своєю відповідальністю його надихають люди, котрі щоденно рухаються вперед до поставлених цілей: «Я поважаю кожну людину, яка встає зранку і йде до своєї мети. Це вже історія, це вже відповідальність».
Аліна Курська, молодіжна делегатка України до ООН 2021/22, також взяла участь у відеоролику «Я – відповідальність». Бути відповідальною для неї означає «діяти усвідомлено та брати відповідальність за наслідки своїх дій, поведінки, вчинків». У відеоролику дівчина розповідає про співпрацю та захист прав людини. Тож ми запитали Аліну, чому співпраця є такою важливою, коли йдеться про права людини. Аліна розповіла, що «дотримання прав і захист прав людини неможливо забезпечити без взаємодії усіх суб’єктів, які пов’язані з даним процесом, як на національному рівні (держава, NGOs, суспільство тощо), так і на міжнародному рівні».
У третьому пункті Декларації відповідальності людини зазначено: «Вчися, розвивай свої таланти, здібності, навички протягом усього життя, щоб бути корисною частиною суспільства». На сьогодні молоді люди впевнено демонструють свою залученість у різні активності, таким способом пізнаючи цей світ та себе.
Молодіжна інформаційна кампанія #я_відповідальність реалізовується Фондом родини Богдана Гаврилишина за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».