Оксана Котікова: «В Академії громадського активізму я нарешті знайшла себе» 

Alya Bondarenko

Участь у заходах Академії громадського активізму стала для активістки з Маріуполя можливістю визначити свої цілі та знайти інструменти для їх втілення

Оксана Котікова десять років волонтерить при відомому на всю країну храмі святителя Петра Могили у Маріуполі. Від початку Євромайдану тут стали опікуватися також переселенцями і бійцями – готувати для них гарячі обіди та надавати психологічну підтримку. Оксані цей досвід показав, що їй «мало жити для себе». По-справжньому щасливою вона почувається тільки тоді, коли допомагає іншим. Але як допомогти самій собі, волонтерка не знала до навчання в Академії громадського активізму.

Оксана неабияк здивувалася, коли отримала листа про те, що її відібрано до числа слухачів Академії. Жінка давно мала бажання щось змінювати, але що саме, в якому напрямку і як – не уявляла. Тому коли випадково побачила оголошення про набір на навчання, сприйняла це як шанс отримати такі потрібні їй відповіді. «Я прочитала, що Академію створено для членів громадських організацій, і була певна, що мені відмовлять. Бо хто я? Всього лише волонтерка. Але вирішила все одно заповнити заявку і написати там чесно, все як є – хто я і чого хочу», – ділиться Оксана.

Знахідки під час навчання

Академія стала для волонтерки поштовхом створювати власний проєкт і формувати команду. Жінка за освітою педагог і каже, що АГА – це унікальний приклад мистецтва викладання. Оксана пояснює: «У дуже короткий проміжок часу ми отримали такий величезний обсяг інформації! Ця навчальна програма дає неймовірний потенціал для подальшого саморозвитку. Тут я остаточно зрозуміла, хто я, і нарешті знайшла себе».

Під час навчання в Академії Оксана змогла визначитися, куди і як їй рухатися далі. Вона збирається створювати проєкти для молоді Донбасу і вже сформувала для цього коаліцію із іншими слухачами та слухачками. Чому саме для молоді? За словами активістки, це майбутнє доросле населення, яке формуватиме майбутнє України. Вона мріє допомагати їм таким чином, щоб змінювати їхній світогляд. «Я дуже хочу, щоб вони пишалися своєю країною, щоб виросли справжніми патріотами. Тож мені важливо було знайти місце, де я здобуду необхідні знання, щоб втілити цю мрію», – каже Оксана.

Крім знань, Оксана також знайшла команду однодумців. І зрозуміла, чому раніше працювати в команді їй не завжди вдавалося. В Академії настало усвідомлення, що для продуктивної роботи мало хотіти досягати результатів, потрібна також емоційна зрілість і унікальний прояв здібностей усіх членів команди. Оксана розповідає про свої відкриття під час навчання: «Ми маємо всі однаково розуміти, що кожен із нас у чомусь одному – супергерой, а в чомусь мало розбирається, і це нормально. Так само нормально підбирати членів команди відповідно до їхніх найсильніших сторін».

Мотивація діяти

Волонтерка почала писати свою грантову заявку на проєкт для молоді й каже, що, як би не складалися обставини, вона зрозуміла, чого хоче, і буде вперто до цього йти. «Я стану щасливою, коли повноцінно займатимуся громадською активністю. Тепер я це точно знаю. А тому йтиму до свого щастя напролом», – стверджує Оксана.

Впевненості та енергії жінці надає менторська підтримка Академії, а також її сім’я. Волонтерка каже, що всіх людей варто сприймати як подорожніх, які долучаються до тебе на певних етапах життя і на певний проміжок часу. Але рідні – це ті люди, які завжди з тобою, які є твоєю опорою. «Для ентузіазму до дій мені достатньо, щоб у мене вдома все було добре. Тоді є за що боротися», – каже Оксана.

Водночас вона переконана, що зміна свідомості починається тоді, коли ми розширюємо розуміння свого дому. «Домівка – це не тільки ті чотири стіни, в яких ми живемо. Це і вулиця, і місто, і ціла країна. Так от: якщо в місті все добре, то і тобі добре», – пояснює вона. І додає, що має твердий намір зробити все від неї залежне, щоб уроки Академії якнайскоріше втілити в життя. Оксана впевнена, що це буде найкращий спосіб віддячити всім тренерам Академії: «Мені важливо досягти успіху, щоб показати, що це навчання змінило мою свідомість, що недарма команда вклала в це стільки праці».