Об’єднатись не можна утриматись

Я уже більше 6 років працюю в неурядовому секторі і пам’ятаю, як постійно ми бачили різні гранти, технічну підтримку і стимулювання коаліцій, мереж. Нас заохочували об’єднуватися, робити щось спільно, не боятися брати більше партнерів у проєкт. І у цьому була логіка, бо гуртом і батька добре бити.

Але скільки таких об’єднань створювалися навколо дійсно великої мети? Скільки з них виявилися життєздатними?

І от настало 24 лютого 2022 року. І що ми бачимо? Коаліції, мережі, об’єднання зростають як гриби. Без заохочення, без спеціальних грантів на їх розвиток. Просто тому, що треба. І тому, що батька (читай росію) дійсно легше бити гуртом.

Яскравий тому приклад Ukraine Recovery Conference, що пройшла в Лугано (Швейцарія) 4 липня. Громадський сектор, інтелектуали, міністри, представники міжнародних організацій, бізнес і багато інших презентують СПІЛЬНІ концепції, СПІЛЬНЕ бачення, СПІЛЬНІ прагнення. На одній із панелей прозвучала думка, що в Україні громадськість і влада зближаються і працюють більш злагоджено в часи кризи – 2014 рік, коронакриза, 2022 рік. А от у час відносного штилю ця співпраця не така плідна. І я вважаю, що це логічно. Адже щоб об’єднатися, нам треба мати навколо чого це робити.

Зараз, як ніколи раніше, ми бачимо цю велику мету, вона стоїть на порядок вище усіх наших особистих цілей. І тому ми можемо жертвувати власними амбіціями, іти на компроміси, іти на діалог, слухати і, нарешті, чути один одного.

То що ж, спитаєте ви, нам після перемоги не треба розвивати коаліції і давати на це гранти?

Я вважаю, що розвиток має бути не просто задля розвитку. Громадські організації утворюють дорослі люди, а дорослі розвиваються і навчаються через практику. Моя думку, що більше сенсу матиме розвиток ОГС через підтримку не просто створення коаліцій, а її цільової діяльності. Хочете розвинути мережу аналітичних центрів? Дайте їм грант на проведення дослідження, та такого, де одна організація точно не впорається. Хочете розвинути навчальні центри? Підтримайте їх у розробці масштабних програм, залучіть до співпраці із державними закладами. Хочете розвинути молодіжні організації, щоб вони впливали на творення політики? Долучіть їх безпосередньо до реального творення цієї політики – до практики.

Поставте перед організаціями амбітну мету – і вони самі об’єднаються. Бо звісно можна одній го-шці реалізувати шалений проєкт і вигоріти, але який смисл, якщо ми хочемо стійкості, а не організацій-одноденок. 

Згадайте Prozorro. Над його створенням, просуванням, навчанням замовників і розвитком цього ринку публічних закупівель працювало стільки класних організацій, державних структур, представників бізнесу. І тому Prozorro вистрілило. 

Зараз Інститут аналітики та адвокації працює над системою електронної товарно-транспортної накладної. Чи могли б ми самі зробити цю систему життєздатною? Ні, звичайно. Тому ми об’єднуємося з міністерствами, іншими проєктами і програмами, логістичним бізнесом, закордонними партнерами і урядами.

Моя думку про те, що ми не можемо знати, як воно пробігти реальний напівмарафон, бігаючи при цьому на доріжці в фітнес-центрі. Нам треба вийти на реальну дистанцію і побігти.

Так, і тільки так здобувають досвід.

Тому коаліціям однозначно треба бути, бо війна показує, що разом ми сила навіть проти “другої армії світу”. От тільки розвиток цих коаліцій, на мою думку, треба стимулювати через виклики і потреби. 

Повірте, ми усі об’єднаємося чи проти спільного ворога, чи через амбітну потребу.