«Щастя в долонях» – ініціатива однієї людини, яка дарує посмішки сотням дітей
Повномасштабна війна змінила життя мільйонів українців, які рятуючи життя, були змушені покинути свої домівки. Багато людей, переїжджаючи у більш безпечні місця, починали волонтерити, допомагати тим, ...
Додано:
Вікторія Поліщук
Повномасштабна війна змінила життя мільйонів українців, які рятуючи життя, були змушені покинути свої домівки. Багато людей, переїжджаючи у більш безпечні місця, починали волонтерити, допомагати тим, хто так само мусив тікати та шукати прихистку. Ділимося історією Аліни Савченко, авторки благодійної ініціативи «Щастя в долонях», яка створює в’язані іграшки для діток Запорізької області.
До 24 лютого Аліна працювала провідним спеціалістом управління «ЦНАПу» виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради, а у вільний час присвячувала себе творчості – займалася створенням квітів ручної роботи, виготовленням заколок, пакуванням подарунків, іграшками з фетру, але основним хобі з 2017 року було в’язання іграшок.
“Перші дні війни – ми просто не вірили, пам’ятаю, коли колег почали відпускати до дітей, бо вже не працювали школи, я до 25-го лютого ходила на роботу. За перші декілька днів було видно довжелезні черги біля банкоматів, недостатню кількість продуктів в магазинах. Але я не розуміла, я просто не могла зрозуміти, що почалась війна. З 28-го лютого я вже не виходила на роботу. З 2-го березня починаються проблеми зі світлом і водопостачанням, зникає зв’язок. 3-го березня під окупацію потрапило місто Пологи, що є районним центром та знаходиться в 15 кілометрах від мого рідного міста Гуляйполе. Світло не з’явилось, зв’язку не було, ми всі були просто відрізані від світу. Інколи вдавалось надіслати смс, так ми могли повідомити батькам нареченого, що з нами все добре. Постійні обстріли міста, автоматні черги. Перший серйозний обстріл міста відбувся вночі 5-го березня. Тоді я починаю боятись, бо бачу все на свої очі. Вже 4 дні без світла, води, зв’язку. Вибухи не вщухають, стають ще сильнішими, зростає інтенсивність руйнацій, все більше людей покидає місто. Ми не знали новин, не знали де наші рідні, зв’язок тримав моторошну тишу. 8-го березня прокинулись від смс, де мама нареченого писала, що ситуація погіршується, організовуються евакуаційні автобуси і можна буде приєднатися до колони на власному авто. Ось так, не знаючи усього жахіття, яке вже не перший день відбувалось по Україні, проживши тиждень без води, світла та зв’язку, зібравши лише необхідне, під постійними обстрілами, ми покинули рідне місто”.
Аліні вдалося виїхати до Запоріжжя, де і розпочалася її історія волонтерства, тоді – це «Петельки добра», всеукраїнська ініціатива, до якої приєдналася Аліна. Її хобі, яке принесло сотні усмішок дітей та їхніх батьків, дало зрозуміти, наскільки колосальною є підтримка українців.
“Коли я бачила скільки людей приходить до гуманітарних центрів, то зрозуміла, що потрібно робити хоча б щось, хоча б маленьку дрібничку”.
Такою “дрібничкою” (а насправді зовсім не дрібничкою) стали в’язані медведики для діток переселенців. У травні Аліна взяла участь у благодійному проекті та почала в’язати іграшки для діток з Харкова та Миколаєва, які постраждали від війни.
“Відправивши перші іграшки, до мене прийшла думка, що підтримувати когось на відстані це добра справа, але ж є ті, хто теж потребують тепла і вони зовсім поруч… Адже є наша Запорізька область, Пологівський район, а головне – моя рідна Гуляйпільська громада. Безліч діток залишились в надзвичайно складних умовах біля рідних домівок та страждають від постійних обстрілів, багато покинуло свій дім і вже не перший місяць ночують тут, в Запоріжжі, по гуртожитках, пансіонатах і чужих, орендованих квартирах. Ось так я вирішую в’язати іграшки саме для дітей Гуляйпільської громади. Великої кількості матеріалів на той момент у мене не було, тому створюю власну схему маленького ведмедика «Щастя в долонях». Іграшка маленьких розмірів, яка не потребує великих затрат. Як згодом стало відомо, розмір ведмедика чудово підходить діткам, він маленький і його дуже зручно носити з собою”.
На сторінках у соціальних мережах Аліна публікує допис про збір матеріалів для створення іграшок та ставить мету зв’язати 100 ведмедиків. Допис збирає велику підтримку від знайомих та незнайомих людей, приходять матеріали для іграшок та кошти на пряжу. І вже 22-го червня Аліна відправляє сотого ведмедика.
“Мене помітили, мене підтримали, мене надихнули! Про мене дізнається все більше людей, починаю не просто в’язати, а вже формувати списки діточок, яким буде подарована іграшка. Про мою ініціативу дізнається ГО «Агенція сталого розвитку «Хмарочос» і саме від них я отримую не лише підтримку у вигляді матеріалів, а отримую новий досвід і величезну мотивацію! Також мене підтримали мешканці Гуляйпільської міської територіальної громади – допомагали фінансово (я мала змогу придбати всі додаткові матеріали, такі як бірки, пакетики, стрічки, оченята, сплатити вартість доставки іграшок) робили репости, писали коментарі. Наразі так багато людей підтримало мою ініціативу! Почали допомагати друзі, колеги і навіть люди, яких я раніше не знала, які просто захотіли підтримати, люди, які проживають по різних куточках України. Вони просто захотіли мене підтримати в створенні іграшок саме дітям з Запорізької області”.
У липні Аліна бере участь в молодіжному онлайн-ідеятоні «Добротвір», який організовує «Хмарочос» в рамках проєкту «Голос громади в місцевому самоврядуванні» Програми DOBRE та отримує підтримку у реалізації мініпроєкту «Щастя в долонях» як продовження «Петельки добра». Завданням Ідеятону було допомогти учасникам розробити ідеї соціальних ініціатив та втілити їх задля згуртування місцевої молоді, для цього передбачалася фінансова підтримка для реалізації.
“Команда «Хмарочосу» дає зрозуміти, що це не просто іграшки, це значно більше! Завдяки їм на сьогодні зв’язано та подаровано близько 200 іграшок ручної роботи, розроблено ілюстрацію маленької україночки, яка в рученятах тримає ведмедика «Щастя в долонях», створено розмальовку з ведмедиком, проведено майстер-клас з декору та пакування іграшок, отримано безліч відгуків та фото щасливих діточок, а головне – на дитячих обличчях з’явилась посмішка і радісний блиск в очах!”.
“Ми продовжували підтримувати молодіжний фронт в межах проєкту, адже молодь – це ті люди, які швидко мобілізують свої ресурси та активно включаються, зокрема, і в гуманітарну діяльність. Досвід Аліни та її ініціатива про силу добра, відкриття свого творчого потенціалу та соціальну згуртованість. Бо ці ведмедики об’єднують в умовах війни велику кількість людей, які готові допомагати робити дітей щасливішими. Мету Ідеятону ми досягли: було підтримано 9 проєктів соціальної дії, один з них “Щастя в долонях”, який Аліні як майстрині вдалося масштабувати” (Ірина Ткаченко, «Агенція сталого розвитку «Хмарочос»).
Послідовність втілення та висвітлення етапів створення в’язаних ведмедиків, залучення небайдужих людей, пошук матеріалів та коштів на втілення – це приклад успішної реалізації ідеї. А головне, що Аліна не зупиняється, не втрачає мотивації, а продовжує самостійно створювати ведмедиків для діток, які зараз цього потребують.
Аліна створила майстер-клас у фото по в’язанню маленького ведмедика Щастя в долонях та ділиться схемою того, що необхідно для цього Схема ведмедиків.
Оскільки працювати зараз Аліна не має можливості, головним для неї залишається створення в’язаних іграшок для дітей із Запорізької області.
“На жаль, працювати на основному місці роботи не має змоги, бо Гуляйполе залишається містом, яке знаходиться під постійними обстрілами. Наразі за підтримки «Агенція сталого розвитку «Хмарочос» в межах проєкту «Голос громади в місцевому самоврядуванні» продовжую створювати маленьких ведмедиків та дарувати їх діткам, працюю над втіленням молодіжної ініціативи «Щастя в долонях». З 24 лютого життя змінилось і тепер я не в змозі його планувати. Будинок, в якому я проживала, – зруйновано. Я не знаю, чи зможу повернутись до затишної квартири, до рідного міста, чи зможу працювати на улюбленій роботі. Тому, наразі, віддана тільки власній ініціативі, продовжую дарувати добро дітям, витрачаю енергію та сили на хорошу справу, позитивні емоції. Вірю та чекаю на перемогу! Вірю, що найближчим часом ми повернемось до Гуляйполя!”.
Більше дізнатися про ініціативу можна на сторінках Аліни в соціальних мережах: Фейсбук та Інстаграм
Стаття створена в межах проєкту «Голос громади в місцевому самоврядуванні», що втілюється ГО «Агенція сталого розвитку «Хмарочос» в Запорізькій області.