Врятувати національного виробника: досвід Львівщини у релокації бізнесу

ОПОРА продовжує вивчати проблеми місцевого самоврядування, зумовлені російською агресією та воєнним станом. Цього разу про пріоритети та рішення керівництва області в економічній сфері ми поспілкувалися з директором департаменту економічної політики Львівської обласної військової адміністрації Степаном Куйбідою. Зокрема, детально обговорили виклики, пов’язані із організацією процесу релокації бізнесів, вимушених евакуювати свої виробничі потужності якомога далі від зони бойових дій.

За словами Степана Кубійди, як і у перші місяці після повномасштабного вторгнення найважливішим пріоритетом для Львівської обласної військової адміністрації на сьогодні залишається виконання областю функції гуманітарного штабу. Однак робити це стає щоразу складніше, адже показники гуманітарної допомоги знижуються, тоді як запити на допомогу залишаються стабільно високими.

Друга важлива функція – це прихисток для внутрішньо переміщених осіб. У періоди найвищого навантаження у Львівській області перебувало близько 700 тисяч осіб зі статусом ВПО (про цю проблему також згадував перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко під час попередньої розмови з ним). На ланки, що забезпечують соціальну та адміністративну інфраструктуру в пікові дні навантаження становило до 320 тисяч осіб. І це лише дані, які облікувала обласна військова адміністрація.

«Ці показники можна множити на «два», оскільки ми не облікуємо те, що відбувалося у приватному секторі. Тому дуже умовно можна говорити, що в області одночасно перебувало близько півмільйона ВПО. Для справедливості потрібно сказати, що місто Львів забрало на себе левову частку усього навантаження, а можливо, навіть і більше. І Львів, і область справились із цим викликом та завданням», – говорить про цей виклик директор департаменту економічної політики Львівської обласної військової адміністрації Степан Куйбіда.

Існує також проблема реєстрації переміщених осіб, більшість з яких через фактори невизначеності не бажають ставати на облік. У співпраці з обласним центром зайнятості було узгоджено, що для обліку ВПО достатньо будь-якого документу. Проте цією можливістю скористалося не більше 3 тисяч осіб і переважно задля отримання соціальних виплат. Якщо люди працюють, то переважно у приватному секторі та бізнесі.

Комплекс питань, пов’язаних із внутрішньо переміщеними особами залишатиметься актуальним і надалі, оскільки на осінь очікується нова хвиля їх прибуття, зумовлена наближенням опалювального сезону.  За попередніми розрахунками, для Львівської області може прибути додатково ще близько 100 тисяч осіб.

Третім пріоритетним завданням для ЛОВА була і залишається релокація бізнесу. Похідними від неї є питання логістики і організації транзиту територією Львівської області. Регіон фактично став логістичним хабом України і воротами у Європу, що становить колосальний виклик для керівництва області, наслідки реагування на який стануть відчутними найближчим часом.

Зокрема співрозмовник наголошує: «Завершується активна фаза збору врожаю, перш за все зернових, які потрібно буде експортувати. Через обмежені можливості морських шляхів, існує висока ймовірність того, що це робитиметься залізничним транспортом у західному напрямку. Нас відділяє від Європейського Союзу вузька колія – різниця у 88 міліметрів. У нас є вузька колія у Мостиськах, яка заходить у «Мостиський сухий порт» [індустріальний парк  – прим. ред.], хоча навіть і там не уся колія здана в експлуатацію, а тому глобально це не працює. І щойно відбувається підведення вузької колії до Рави-Руської. У Нижанковичах її наразі не має».

Актуальною залишається проблема із складськими та виробничими приміщеннями. Релоковані підприємства швидко заповнюють вільні склади. Проте на території Львівщини будуютьсі логістичні центри та відновлюються складські та виробничі приміщення.

Через відсутність синхронізованої роботи української та польської митниці, які працюють за різними протоколами та фітосанітарними нормами виникають черги на кордонах. І хоча це питання належить більше до компетенції державних органів – Міністерства інфраструктури, Державної митної служби тощо, проте на практиці воно все рівно лягає тягарем саме на обласне керівництво.

Змагання за першість у релокації бізнесу

Після 24 лютого економічна та інвестиційна ситуація у Львівській області зазнала змін, однак бізнес продовжує функціонувати та розвиватись. До вже діючих інвестиційних проєктів додалось будівництво 2 заводів будівельної та харчової галузі.

З кінця лютого і до кінця червня 2022 року позиція фактично усіх інвесторів звелася до твердження, що вони залишаються на місці, не втікають, але заморожують будь-яку розвиткову діяльність. “Таким чином, усе стало на паузу і через це площина роботи адміністрації змістилася. Тоді, як і зрештою сьогодні, не було підстав говорити про інвестиції”, — зазначає представник Львівської обласної військової адміністрації Степан Куйбіда.

За його словами, станом на сьогодні є перевиконання зведеного обласного бюджету: це десь 1,5 млрд грн обласного та інших бюджетів. Тож до кінця року, за умови збереження темпів, прогнозується, що ситуація має бути позитивною та стабільною. У Львівській ОВА розуміють, що на наступний бюджетний рік уряд та парламент буде суттєво переглядати бюджетну політику і ситуація в регіоні може стати діаметрально протилежною. Те ПДФО, яке зараз генерується в обласний бюджет не є податком реального сектору економіки, а ситуативним податком військовослужбовців на території Львівщини. Бізнесу стає щораз складніше платити «біле» ПДФО і перед державою стоїть питання, що з цим робити. Виникають питання по відшкодуванню ПДВ. «Територіальні громади більш-менш радять собі із податковими надходженнями, хоча у малих громадах є проблеми з джерелами надходжень», — повідомив Кубійда.

Натомість акцент та пріоритет змістився на підтримку національного виробника або його порятунок. Це те, що прийнято називати релокацією бізнесу. Львівщина взяла у цьому першість, зокрема завдяки вигідному знаходженню регіону. Хоча не обійшлося і без складнощів.

«Цей процес виглядав наступним чином. Міністерство економіки, зрозумівши масштаб проблем у зоні бойових дій для стратегічних підприємств промисловості або великих підприємств, які забезпечують значне працевлаштування, сплату великих податків, критичний експорт тощо, поставило завдання їхнього порятунку. Військово-цивільні адміністрації на місцях отримали завдання збирати інформацію про такі підприємства з одночасним донесенням до них інформації про можливість перевезення виробництва у західні регіони України. Інформація надходила до Мінекономіки, а воно далі передавало її обласним військовим адміністраціям. Після цього нашим завданням було вичитати запит, ідентифікувати відповідальну особу підприємства, яке хоче релокуватись. Після цього необхідно було з ним поспілкуватися щодо заявки, іноді поставити ряд вузьких запитань, підшукати в області потенційну локацію, сконтактувати усіх між собою, а після цього прозвітуватися до Міністерства економіки. Після цього Мінекономіки в комунікації з Міністерством інфраструктури дає потужності «Укрпошти» або «Укрзалізниці», якими ми перевозимо підприємство з пункту А в пункт Б, яке компенсуємо коштом державного бюджету. Або підприємець сам шукає приватного перевізника, який перевозить виробничі потужності до Львівської області», – розповідає про механізм запуску релокації Степан Куйбіда.

За оцінкою представника Львівськовх ОВА з процесом релокації було кілька ключових проблем. Перша – великі обсяги інформації надходили з різних каналів – таблиць Excel, месенджерів, Talegram-каналів, WhatsApp тощо. Синхронізувати цей процес було складно, допоки не було запроваджено CRM-систему (Customer Relationship Management – менеджментська система комунікації з клієнтами). Друга – бізнес, який хотів переїхати не вмів скласти належний запит до локації, яка йому необхідна. Для цього Львівщину розділили на три зони – Північну (Червоноград, Сокаль, Добротвір), Львівську (на основі Львівського району) та Передкарпатську (Дрогобич, Стрий, Борислав, Яворів, Розділ) – і подивились, куди заходять гілки залізничних колій. За опорні пункти було взято Львів. Дрогобич та Червоноград, в яких облаштували три величезні склади, куди можна було завезти обладнання на тимчасове зберігання під ключ, допоки відбувався пошук локації для облаштування.

«До проблем на місцях можна віднести відсутність у Львівської обласної військової адміністрації інформації про місцевий бізнес, який був готовий поділитися своїми площами або здати вільні площі в оренду. Ми володіли інформацією про ділянки типу greenfield [земельні ділянки, які вільні від будь-яких забудов, ґрунт на яких ніколи не розроблявся — прим. ред.] або не надто інвестиційно привабливим ділянками типу browfield [ділянка для вторинної забудови, переважно на території раніше збанкрутілих підприємств – прим. ред.]. Дуже довго була проблема переналаштування підходів керівництва територіальних громад, які дивились на вирішення проблеми виключно через пропозиції надання вільних комунальних земельних ділянок. Процес «ламання» та переконування їх почати активну комунікацію із бізнесом у межах їхніх громад був дуже проблемним», – ділиться посадовець.

Фактично між західними областями України існувала здорова конкуренція за релокацію бізнесу у межах їхніх областей. Коли від Міністерства економіки в CRM-систему надходила заявка одночасно на військові адміністрації Львівської, Волинської, Тернопільської та Івано-Франківської областей усі відразу починали телефонувати заявнику. Стояло питання, хто перший візьме таку заявку в обробку і хто швидше встигне її опрацювати.

«Ми будували вертикаль через РДА [районні державні адміністрації – прим. ред.] і територіальні громади для збору інформації. Але воно не працювало та відбувалося дуже повільно. Люди на місцях починали по приватних каналах домовлятись з місцевим бізнесом та власниками на незрозумілих умовах, ціна на оренду стрімко виростає у кілька разів із незрозумілих причин. Тоді ми на нараді, розуміючи, що нам потрібно дуже швидко приймати рішення, вирішили створити Telegram-канал «Релокація у Львівську область». Адміністративним методом підписали туди усі РДА, територіальні громади, рієлторів, юридичний консалтинг, місцевий бізнес тощо. Сьогодні там 2 300 учасників. Суть полягає у тому, що ми кидаємо туди коротко запит, який приходить до нас з Мінеконому і починаємо в обговоренні збирати пропозиції. Наша робота зводиться до того, щоб менеджерити усі пропозиції, з’ясувати чи ті, хто їх подає зрозуміли суть запиту, після цього звести їх у єдину таблицю, яку ми передаємо представнику бізнесу, що звернувся із запитом на релокацію. А далі обидві сторони спілкуються напряму щодо юридичного узгодження умов співпраці», – описує набутий досвід співрозмовник.

Після того, як бізнес переїжджає на обумовлену локацію, обласна військова адміністрація надає йому класичний супровід інвестора. Відповідно до потреб, підприємству допомагають вирішити питання з обленерго, облгазом, держпраці тощо.

Станом на сьогодні до Львівської області релоковано 205 підприємств, переважно середнього та малого бізнесу. 60% з них перебуває у межах Львівського району. 130 підприємств вже запустилися і налагодили виробництво, а це близько 5 тисяч робочих місць. Решта перебуває у процесі облаштування або переїзду. Водночас у цю статистику із зрозумілих причин не входять підприємства військово-оборонного комплексу. До Львівської територіальної громади релокувалося 100 підприємств, що пов’язано широкими можливостями та економічною привабливістю обласного центру. 18 з них планують повертатись або вже повернулись додому, залишивши у Львові свою філію. Саме від обласного керівництва Львів дізнався про те, що в регіон релокується велика промислова компанія «Пожмашина» (пожежна техніка) та «Matroluxe» (виробництво матраців). У перші місяці повномасштабної агресії був великий запит на конфіденційність, а тому інформацію та заявки на релокацію намагалися максимально знеособлювати. Районні адміністрації та керівники громад до останнього самі часто не знали, хто саме до них релокується.

Загалом, за період з 24 лютого Львівська обласна військова адміністрація обробила 957 заявок. За словами співрозмовника, зараз, у вересні, спостерігається падіння кількості запитів на релокацію. Зокрема сьогодні в опрацюванні перебуває 15-20 «теплих» контактів, рішення щодо яких ще не узгоджено. Переважно це диверсифікований бізнес, який розглядає Львівщину як одну з можливостей.

Довіра та делегування повноважень, взаємодія  з Львівською міською територіальною громадою

Після 24 лютого не було часу «бавитись». Працювала дуже проста логіка: краще прийняти десять швидких рішень, два з яких буде помилкових та вісім правильних, але вони будуть прийняті вчасно, аніж прийняти три надзвичайно обдуманих правильних рішень, які вже будуть не актуальними. Дуже спростилися взаємини і багато, що відбувалося на довірі. Як пояснює Степан Кубійда: «Окремі керівники органів влади, які не боялися брати на себе відповідальність юридичну чи політичну ставали своєрідними майданчиками для прийняття нестандартних, швидких рішень. Там, де посадовець мав багаж знань, досвіду і, що найбільш важливо, дуже позитивний імідж та рішучість, він міг брати процес, який перебуває безпосередньо або не прямо у колі його професійного функціоналу і налагоджувати його роботу в нових екстремальних умовах. І цей процес часто відбувався на довірі. Друга важлива умова – це вміння делегувати повноваження, що було важливим фактором кризового менеджменту. Бо, ті хто не умів цього робити – захлиналися у завданнях і не могли ефективно працювати через величезну кількість дзвінків по телефону», – стверджує співрозмовник.

Покращилися на певний час і відносини між Львівською обласною військовою адміністрацією та Львівською міською радою. Перш за все це відбулося завдяки фактору міжособистісних відносин, а не співпраці інституцій та установ. Більшість нагальних питань вирішувалися через комунікацію між людьми, на індивідуальному рівні, де не було проблем для розуміння, співпраці та пошуку швидких рішень між обласними та міськими посадовцями.

Водночас взаємодія та комунікація між Львівською обласною військовою адміністрацією та Львівською міською територіальною громадою щодо релокації бізнесу була складною.

«Ми, перш за все, розраховували на їхній адміністративний ресурс, адже є міська рада, районні у місті адміністрації, які точно краще, аніж ми володіють інформацією про потенційні локації, площі, земельні ділянки, склади, місцевий бізнес тощо. Щонайменше вона була не така, яку ми від них очікували. Можливо, це пов’язано з тим, що вони виконували якісь інші завдання, які перед ними ставило керівництво громади. Але ми цю проблему бачили також по інших громадах. Ймовірно, вони були не готові. Крім цього, це могла бути також кадрова проблема, оскільки відповідальна за інвестиції у Львові людина була лише нещодавно призначена на посаду, а тому не могла відразу включитися у процес. Крім цього не до кінця був сформований робочий штат», – оцінює Степан Куйбіда.

Як підсумок можна зазначити, що Львівська обласна військова адміністрація має бачення та розуміння, куди рухається на період до кінця 2022 року. Поступово починають повертатися старі обласні програми, а десь готуються нові. Відбувся перерозподіл видатків і департаменти розуміють, що вони мають зробити до кінця року. Паралельно, за словами співрозмовника, запустився і процес стратегічного планування на наступний рік: “Вересень місяць – це час, щоб кожен на своїх місцях пройнявся проблемами та подумав, що робити, жовтень для того, щоб усі думки формалізувати та оформити в документ, у листопаді потрібно це вичитати та скоригувати, щоб в грудні вийти з фінальним документом та планом. Загалом пріоритети на 2023 рік залишаються ті ж самі, що й останні сім місяці – гуманітарка, ВПО, релокація бізнесу, транзит та логістика».

Довідково: 

Проєкт «Промоція соціальної згуртованості у громадах та посилення демократичних цінностей» реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED). Його мета на локальному рівні – допомогти місцевому самоврядуванню напрацювати якісні рішення для розв’язання конкретних проблем, які виникли під час та після війни, а також забезпечення належних умов для кожного мешканця громади. Проєкт спрямований на підвищення соціальної єдності, посилення впливу громадянського суспільства на місцевому рівні та залучення неурядового сектору до подолання наслідків війни. На цьому етапі проєкт реалізовується у трьох цільових громадах (Івано-Франківськ, Львів, Рівне).