Правда та міфи про сексуальну експлуатацію та наругу  

Сексуальна експлуатація та наруга (СЕН) — це явище, яке виникає на ґрунті глобальних кризових явищ. За визначенням ООН, СЕН має контекст взаємовідносин між двома сторонами, в яких одна з них має певну владу, а інша — перебуває у вразливому, залежному становищі. У гуманітарному контексті, мова йде про працівників гуманітарного сектору та осіб, що отримують допомогу.

Якщо владна сторона надає певну допомогу в обмін на сексуальні послуги, то така поведінка розглядається як сексуальна експлуатація. Якщо обміну немає, тобто вразлива сторона піддається факту або спробі вчинення небажаних дій сексуального характеру і при цьому не отримує певного зиску (гуманітарних благ чи послуг), тоді такий випадок визначається як сексуальна наруга.

Більше про те, що таке СЕН читайте у статті.

Навколо цих понять побудує багато суперечностей та непорозумінь. Наприклад, які дії кваліфікуються як СЕН? Хто є постраждалими від СЕН? Яка відповідальність за вчинення СЕН? Чи є відповідальність, якщо сексуальні дії були вчинені за згодою сторін?

Щоб відповісти на ці питання, розглянемо розповсюджені міфи про СЕН, а також їх відповідність реальному життю.

Міф 1: Постраждалими від СЕН є лише жінки

Часткова правда. Найбільш вразливими до випадків СЕН є жінки та дівчата. Але водночас, постраждалими від СЕН можуть стати інші незахищені верстви населення, які опинились у кризовій ситуації, — діти, люди з обмеженими можливостями, сексуальні меншини, а також чоловіки.

Міф 2: Якщо особа погодилась або сама ініціювала інтимні стосунки з гуманітарним працівником, це її бажання і випадку СЕН немає 

Ні, цей випадок кваліфікується як СЕН, а відповідальність нестиме гуманітарний працівник. Чому? Передбачається, що постраждала особа погоджується на пропозицію інтимних стосунків від гуманітарного працівника, оскільки вона бачить в цьому єдиний для себе вихід із ситуації або єдину можливість отримати доступ до гуманітарних послуг. А працівник, що скористався вразливим становищем особи, зловжив своїм становищем. Постраждала особа винною не вважається.

Міф 3: Робота секс-працівників не стосується понять СЕН

За замовчуванням, секс-працівниці вважаються експлуатованими, навіть якщо в певній країні такий спосіб життя легалізований. Будь-який обмін сексуальних послуг на гроші, як засобу існування, є сексуальною експлуатацією.

Міф 4: Щоб отримати кращу чи якіснішу гуманітарну допомогу, потрібно пропонувати гроші або секс 

Усі гуманітарні послуги є безкоштовними та не потребують додаткових заохочень для гуманітарних працівників – ані грошової винагороди, ані інтимної. За будь-які спроби або факти зловживання своїм становищем, кожен гуманітарний працівник повинен нести відповідальність незалежно від службового статусу.

Міф 5: Якщо звернутись із заявою про СЕН, ніхто не зрозуміє, засудить, не допоможе

Діяльність кожної гуманітарної організації заснована на політиці захисту осіб, що потребують допомоги. В кожній організації є установлений алгоритм роботи з постраждалими, а також визначена мережа направлень для надання допомоги.

Якщо особа стала свідком або постраждала від СЕН, потрібно неодмінно звернутись до керівництва організації або подати заяву за адресою: [email protected] Усі звернення конфіденційні.

Міф 6: Працювати з гуманітарними працівниками небезпечно

ООН прийняла та реалізує політику нульової толерантності до сексуальної експлуатації та наруги. Дана політика передбачає суворі заходи відповідальності щодо всіх співробітників, включаючи персонал агенцій ООН, залучений персонал та партнерські організації, як на міжнародному, так і на місцевому рівні, за вчинення відповідних дій.

Всі гуманітарні працівники проходять навчання щодо правил поведінки з отримувачами допомоги, а кожна гуманітарна організація впроваджує політики запобігання СЕН, які визначають відповідальність за вчинення таких випадків.

На жаль, не всі працівники добросовісно виконують свою роботу. Але якщо гуманітарний працівник порушує фундаментальні правила та норми поведінки, він буде негайно звільнений та надалі підданий додатковим розслідуванням ситуації.

Міф 7: Постраждалі не мають іншого виходу, окрім СЕН 

Під час війни в Україні працює понад 420 благодійних організацій. Кожна з них має визначену сферу діяльності, направлену на надання допомоги особам, що опинились у вразливому становищі — психологічна, медична, юридична допомога; допомога з житлом, роботою, навчанням, забезпеченні дітей усім необхідним тощо.

Отримати інформацію про них можна в інтернеті, або звернути увагу на роздаткові матеріали (листівки, постери тощо) про можливі гуманітарні послуги та напрям допомоги у центрах надання допомоги. Якщо таких немає, слід звертатись до гуманітарних працівників або керівництва організації за отриманням додаткової інформації.

Але в будь-якому випадку, обмін сексуальних послуг на допомогу — це ніколи не єдине рішення. Якщо гуманітарний працівник вчиняє проти вас будь-які небажані дії сексуального характеру — це порушення прав людини та норм гуманітарного права. Про такі випадки потрібно одразу повідомляти та обирати прийнятний шлях вирішення конкретної ситуації.

Міф 8: Сексуальна наруга — це зґвалтування

Побутує думка, що за словом «наруга» приховується лише реальний факт зґвалтування. Проте це не зовсім так.

За визначення Бюлетеня Генерального секретаря «Спеціальні заходи захисту від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», сексуальна наруга — це не лише фактичні дії проти сексуальної недоторканності, а також неприйнятні доторки та фізичний контакт (з проникненням чи без, з застосуванням сили чи без); неприйнятна мова чи дії сексуального характеру, які не передбачають контактів.

Міф 9: Якщо особа виглядає дорослою та/або дає згоду на секс — неважливо скільки їй років

Згідно з законодавством України, особа, яка не досягла 18-річного вважається дитиною. Будь-які статеві відносини з дитиною є сексуальною наругою та караються відповідно до Кримінального Кодексу України.

Міф 10: В Україні немає реального захисту постраждалих від СЕН

Існує ряд ключових інструментів протидії сексуальній експлуатації та сексуальній нарузі як на світовому рівні, так і в Україні. Основні поняття, положення міжнародного гуманітарного права, положення щодо захисту постраждалих, прав та обов’язків гуманітарних працівників тощо, закріплені у таких документах — Резолюції Ради Безпеки ООН, Резолюції Генеральної Асамблеї,  Бюлетені Генерального секретаря, Протоколи ООН, Документи Міжвідомчого Постійного Комітету ООН.

В Україні захист від СЕН спирається на Конституцію України, Цивільний Кодекс та Кримінальний Кодекс.

Якщо Ви стали свідком або постраждали від сексуальної експлуатації чи сексуальної наруги з боку гуманітарного працівника, не мовчіть! Звертайтесь анонімно за адресою: [email protected]