Як відновити українську медицину після Перемоги?

1 листопада Харківська експертна група підтримки медреформи провела міні-конференцію «Здоров’я під час війни: виклики та рішення для системи охорони здоров’я».  

Захід відбувся за участі команди Харківської експертної групи підтримки медреформи, сімейних лікарів, керівників медичних закладів, представників Національної служби здоров’я та міжнародного фонду “Відродження”. 

Впродовж дискусії обговорили результати соціального дослідження щодо змін, які відбулися у сфері охорони здоров’я, найбільш проблемні питання та виклики, з якими зіштовхуються громади і заклади охорони здоров’я України. 

“Українська система охорони здоров’я витримала першу хвилю навантаження завдяки медикам, які продовжували працювати, та лідерству управлінців, які швидко й  ефективно відреагували на ситуацію, змінивши специфіку роботи, – зазначила Тетяна Гавриш, лідерка Харківської експертної групи підтримки медреформи. 

Попри те, що війна продовжується, нам потрібно вже зараз шукати нові рішення і думати про те, як забезпечити доступ до медичної допомоги всім — і в Краматорську, який щодня під обстрілами, і у Рівному, перевантаженому переселенцями, і на деокупованих територіях Харківщини”. 

З якими викликами зіткнулися медичні заклади?

Повномасштабна війна спричинила значний відтік кваліфікованих лікарів та медичних сестер з прифронтових громада та регіонів, де були активні бойові дії. 

Керівник Центру сімейної медицини 1 м. Краматорська Олександр Власенко

“Через постійні обстріли та проблеми з безпекою, чимало медичних працівників нашого закладу змушені були покинути робочі місця. Зі 120 лікарів залишилось 22, з 380 медичних сестер – 85”, – каже керівник Центру сімейної медицини 1 м. Краматорська Олександр Власенко. 

Відсутність реєстру лікарів та інших ефективних інструментів управління людським капіталом в охороні здоров’я не дозволило швидко та стратегічно реагувати на таку міграцію, що призвело до втрати медичних працівників, втрати доступу пацієнтів до деяких видів спеціалізованих послуг в окремих регіонах.

Для вирішення цієї проблеми керівники різними методами мотивували персонал лікарні, комунікували про актуальну ситуацію тощо. У деякі регіони, де інтенсивність обстрілів зменшилася, медики повертаються. 

На додачу до проблем із кадрами, медичні заклади у перші дні війни зіштовхнулися з проблемами постачання медичних препаратів. 

“Переважна більшість аптек припинила роботу ще 24 лютого. Добре, що у нас були запаси  та резерви, але не для таких масштабів. Нам потрібно було надавати людям допомогу, робити перев’язки. Що було робити? Довелося приймати рішення і виходити з  ситуації. Разом з представниками місцевої влади ми відкривали аптеки і забирали необхідні ліки. Іншого виходу у нас не залишалося”, – розповідає Оксана Джам, директорка Бучанського центру первинної медико-санітарної допомоги.

На допомогу прийшли гуманітарні та громадські організації, іноземні партнери тощо. В областях, куди надходили гуманітарні вантажі, лікарні ставали хабом, який забезпечував населення життєво необхідними ліками, дитячим харчуванням. 

Наразі ситуація із доставкою медичних препаратів стабілізувалася, але лікарні готуються до різних сценаріїв та формують запаси.

У заході взяли участь керівники медичних закладів, представників Національної служби здоров’я та міжнародного фонду “Відродження”.

Ще одним значним викликом для громад в умовах воєнного стану стала відсутність практики роботи з інформацією та належної координації в питаннях охорони здоров’я.

Суттєвих змін зазнала система охорони здоров’я і у західних областях України.  

Значне зростання кількості людей, які потребують медичної допомоги, створило значне навантаження на медичний персонал і заклади охорони здоров’я.

«З початку війни навантаження на лікарів у нашому закладі зросло на 25 відсотків, – розповідає Мирослава Чубірко, директорка Центру первинної медико-санітарної допомоги. – Але кадрової кризи у нас не було. Лише дві лікарки звільнилися і виїхала за кордон і чотири медсестри повністю звільнилися. Але водночас ми прийняли трьох сімейних лікарів і одну медсестру з ВПО»

Водночас спікери зазначають, що нерідко лікарі, які були змушені шукати нову роботу в інших регіонах України, нерідко залишаються працевлаштованими на старому місці роботи (часто без збереження зарплати, іноді продовжуючи консультувати онлайн), а відтак не можуть влаштуватися на повну ставку на новому місці.

Медики спостерігають низку бюрократичних труднощів з отриманням медичної документації ВПО

Також спостерігається низка бюрократичних труднощів з відновленням або отриманням медичної документації внутрішньо переміщеним особам. Зокрема, видача медичних довідок в школу на нових територіях є утрудненою.

Серед нових запитів від пацієнтів - потреба в психологічній допомозі та реабілітації.

«Люди приїжджали до нас потягами, які були переповнені, а дехто — тривалий час добирався на власних автомобілях. Вони були в жахливому емоційному та фізичному стані», — зауважує Мирослава Чубірко. – Тож специфіка роботи лікарів змінилася, оскільки попри різні захворювання, пацієнти потребували й консультації психолога. 

Ймовірно, надалі попит на ці послуги буде зростати, тому це завдання для керівників лікарень, які вже мають замислюватись над доцільністю їх впровадження. 

Крім цього, медики спостерігають відкладений попит на медичні послуги серед пацієнтів, що може мати катастрофічні наслідки для системи охорони здоров’я в майбутньому. 

Відсутність безпеки поблизу лінії фронту, страх перед відвідуванням медичних установ, обмеження на пересування, а також відсутність коштів для придбання дороговартісних ліків (особливо для людей похилого віку з хронічними захворюваннями та обмеженою мобільністю) змушують пацієнтів відмовлятися від медичної допомоги. Тому питання забезпечення ліками населення громад різними засобами має бути пріоритетом.

Олена Решетняк, співзасновниця Харківської експертної групи підтримки медичної реформи. Голова Правління ГО “Агенція змін “Перспектива”.

“Сьогодні для нас найкращий час переосмислити систему охорони здоров’я: зробити її якіснішою і більш сучасною. Зокрема й тому, що міцна й стабільна система охорони здоров’я — це питання національної безпеки”, – підсумувала діскусію Олена Решетняк, голова Правління Агенція змін “Перспектива”. 

Рішення: 

• посилення децентралізації на основі місцевого лідерства та ефективної підтримки системи органів державної влади: побудова системи надання послуг населенню навколо місцевих центрів прийняття рішень, посилення ролі громад в вивченні потреби населення в медичних послугах, рішення, засновані на даних та прогнозування мобільності населення, ефективне управління закладами

• «звільнення» лікаря: розширення простору свободи для автономної роботи та інтеграції на новому місці, посилення обліку та доступу до інформації про людський ресурс (реєстр лікарів)

• налагодження комунікації та координація діяльності між усіма ланками медичної допомоги за лідерської ролі громад допоможе медикам та управлінцям приймати ефективні рішення, ділитися досвідом та визначити план дій лікарів на кожній точці маршруту пацієнта

• запровадження нових ролей в системі послуг охорони здоров’я, посилення ролі медсестер.

• реабілітація та психічне здоров’я як пріоритети фінансування з боку держави

Захід відбувся у рамках проєкту, який втілюється Харківською експертною групою підтримки медреформи та ГО “Агенція змін “Перспектива”  за підтримки програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження».