Світ після нашої перемоги: презентовано Маніфест сталого миру
“Неможливо отримати мир ціною справедливості чи справедливість ціною миру. Для сталої міжнародної безпеки справедливість і мир мають бути досягнуті одночасно”.4 березня в Мистецькому Арсеналі ...
Додано:
Громадський Простір
“Неможливо отримати мир ціною справедливості чи справедливість ціною миру. Для сталої міжнародної безпеки справедливість і мир мають бути досягнуті одночасно”.
4 березня в Мистецькому Арсеналі відбулась публічна презентація документа “Маніфест сталого миру: світ після нашої перемоги”, розробленого українськими інтелектуалами, представниками/цями громадянського суспільства — як візія повоєнного світу. Документ окреслює також і шляхи її досягнення.
Автори/ки цього маніфесту — представники/ці українського громадянського суспільства — переконані, що світ вже не буде таким, як був до війни, тому важливо буде не повертатися до передвоєнного стану, а врахувати його хиби, які уможливили війну. І метою є створення нового і більш безпечного ладу, який унеможливить наступну загрозу війни.
Цей документ був нещодавно представлений на Мюнхенській безпековій конференції. Більшість пропозицій Маніфесту розроблено у рамках міжнародного права, а деякі спрямовані на його розвиток, відповідно до нових загроз світовій безпеці.
Без правосуддя сталого миру не буде
“росія використовує злочини, щоб зламати спротив і окупувати Україну. Тому в цьому Маніфесті дуже багато рядків і розділів, які присвячені питанням правосуддя. Правосуддя це те, без чого сталого миру в нашому регіоні не буде”, — акцентувала в онлайн зверненні Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод, правозахисниця і лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року.
Автори Маніфесту суголосні в баченні того, як забезпечити шанс на справедливе правосуддя тисячам постраждалих в цій війні.
За словами організаторів події, Маніфест зокрема написано і на запит військових з фронту, оскільки захисники також думають про важливість появи такого візійного документа.
без зміни країни агресора ми не матимемо сталого миру
“У нас ще багато роботи і на фронті, і потім після завершення цієї частини війни, тому що без зміни країни агресора ми не матимемо сталого миру. І ми зараз багато звертаємось до наших міжнародних партнерів, вони нам допомагають… те що, ви чуєте навколо мене — це і їхня зброя теж. Ми у свою чергу можемо запропонувати нашим партнерам на знак подяки, нашої поваги і нашої спільної боротьби мир. Мир після цієї страшної війни та звісно після нашої перемоги”, — запевнив Олександр Ябчанка, викладач УКУ, боєць ЗСУ, один з підписантів Маніфесту, який безпосередньо вийшов на онлайн зв’язок з передової, щоб наголосити, як важливо аналізувати, планувати те, від чого залежить наше життя.
Відповідальності за війну: попереду багато роботи
Автори Маніфесту підтримують підхід щодо неуникності відповідальності за злочини агресії.
Якби своєчасно і якісно було забезпечено відповідальність за злочини минулого, то війни в Україні могло б не бути — в цьому переконаний виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Сушко. Саме тому необхідно врахувати уроки минулого, щоб не допустити їх у майбутньому.
“Ми маємо завдання виробити цілу низку взаємодоповнюючих, легітимних, максимально інклюзивних механізмів, які б забезпечили відповідальність, уникнення безкарності, — вважає експерт. — Ми розуміємо, що ця безкарність вже є, ця війна є наслідком безкарності за щось, зроблене в минулому, злочини комуністичного режиму, абсолютна безкарність за голодомор, репресії, злочини, війни”.
ця війна є наслідком безкарності за щось, зроблене в минулому, злочини комуністичного режиму, абсолютна безкарність за голодомор, репресії, злочини, війни
За словами Олександра Сушка, в міжнародному праві, яке стосується відповідальності за війну, є як мінімум три рівні відповідних положень і потенційних інструментів, та водночас є і певні обмеження. Є вищий рівень відповідальності тих політиків, що ухвалили рішення. Найбільша проблема з цими посадовими особами — їхній імунітет.
Саме тому Україна адвокатує за альтернативний механізм — Міжнародний трибунал. Сьогодні формується коаліція держав, наразі їх вже 29, які готові підтримати цей механізм.
Водночас за словами пана Олександра, в ЄС проговорюється і такий механізм як “гібридний суд”, який може бути більш ефективним, однак немає повної ясності з набором тих правових інструментів, які можуть застосовуватися.
Другий рівень — це відповідальність за воєнні злочини. Міжнародний кримінальний суд вже взяв до розгляду декілька кейсів щодо воєнних злочинів, однак його спроможність є обмеженою. “В кращому випадку вони візьмуть декілька десятків кейсів — і це не весь спектр, — вважає експерт. — Наша прокуратура наводить цифру в понад 60 тис. випадків зафіксованих воєнних злочинів”.
Саме тому застосування гібридного механізму, за участі українських та міжнародних суддів, дало б змогу охопити не десятки кейсів, а тисячі.
Третій рівень — це злочин геноциду, який є найскладніший в доказуванні.
“Тут є велика робота попереду: треба довести причино-наслідковий зв’язок між певною ідеологією, наприклад, стаття путіна про історичну єдність, яка відкидає право українців вважатися окремим народом, потім фактичне впровадження цього через засоби пропаганди, потім конкретні свідчення від людей на місцях, які були свідками конкретних злочинів за те, що людей вбивали просто за виразну ознаку їхньої української ідентичності. Якщо зв’язати всі ці факти в ланцюжок і юридично довести — ми можемо поборотися і за визнання геноциду”, — заявив Олександр Сушко.
ми можемо поборотися і за визнання геноциду
Ще один блок відповідальності — це матеріальні збитки та не матеріальної шкоди. За словами експерта, попереду велика робота з законодавчим полем і окремих країн, і ЄС, з тим, що б уможливити не просто замороження російських активів, а й конфіскацію цих активів на користь України. Саме тому у документі передбачено декілька сценаріїв щодо компенсації.
Україна має стати успіхом для західного світу
Надзвичайно важливо, щоб Україна презентувала свою візію, а також конкретні шляхи щодо сталого миру.
У цьому переконана Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів “АНТС”, Міжнародний центр української перемоги (ICUV):
“4 березня 2022 року у Варшаві ми створили Міжнародний центр української перемоги, разом з колегами з Центру протидії корупції та ОПОРИ, й почали переконувати Захід, що Україна має перемогти.
Тоді у березні, на першій зустрічі з Держсекретарем США Блінкеном, у нас склалось враження, що на Заході були сумніви в тому, чи Україна здатна перемогти. Я пам’ятаю скільки зусиль було докладено у міжнародній адвокації для того, щоб світ повірив в українську перемогу”.
Одне з наших головних завдань — переконати Захід не боятися того, що буде військова поразка росії в Україні.
Пані Ганна додала, що досі у світі лунає певний мікс меседжів, дуже різних, суперечливих. “Я не можу з упевненістю сказати, що весь цивілізований світ хоче української перемоги й у них є чітка стратегія, як забезпечити цю перемогу. Одне з наших головних завдань — переконати Захід не боятися того, що буде військова поразка росії в Україні. Не боятися тих процесів, які розпочнуться після. Саме цей документ — це аналіз і рекомендації тих напрямків, які важливі на шляху до стійкого миру”.
За словами Павла Клімкіна, міністра закордонних справ України в 2014—2019 роках, у Маніфесті йдеться про основу системи безпеки не тільки України, але й світу:
“Основа системи безпеки в Європі — наша повна інтеграція в системи західного світу, які складають основу його безпеки та добробуту. Це насамперед НАТО і ЄС… Україна, яка не в НАТО, набагато більш небезпечна як простір подальших ескалацій… Україна має бути частиною розмови про ядерне стримування на саміті НАТО. Ми маємо бути частиною Європейського Союзу. Так, ми не можемо вступати за правилами, які були до цього. Потрібно провести роботу над помилками, і ця робота на Заході не проведена”.
Україна, яка не в НАТО, набагато більш небезпечна як простір подальших ескалацій…
На думку Павла Клімкіна, ця війна має змінити систему прийняття рішень, оскільки світ вже абсолютно інший.
“Україна має стати успіхом для західного світу, — вважає дипломат. — Захід не мав успіхів тривалий час. Україна понад усе — це тільки для нас, але спільний успіх України є шансом для Заходу сказати, що в першій половині 21 століття геополітику визначаємо ми, можливо з іншими, але точно не з росією як частиною світової системи, яка є непередбачуваною і реваншистською, не тільки з точки зору бажання путіна йти вперед, але фундаментальної підтримки серед росіян”.
Що маємо зробити з росією?
“Ми вважаємо, що ситуація в росії так далеко зайшла, що росія сама себе вилікувати вже не може”, — наголосив Ярослав Грицак, професор Українського католицького Університету. І що ключове питання забезпечення сталого миру для України і для всього світу є трансформація самої росії.
ситуація в росії так далеко зайшла, що росія сама себе вилікувати вже не може
Крім того, важливо, щоб в голосі, який буде звучати із Заходу щодо росії, була чітка українська позиція: “Українці зараз є найкращими експертами з російського питання. Ніхто так добре не знає російську сучасність, як ми, українці. Можливо, ще поляки і балтійські народи, які також мали схожу історію, але українці в центрі конфлікту”.
Дії російської федерації в Україні чітко кваліфіковані в ООН як агресія, як порушення статуту ООН, та дискваліфікують її як миролюбну державу. Саме тому росія має отримати покарання у вигляді вигнання з міжнародних організацій або як мінімум пониження її статусу в цих організаціях. Однак ключовим питанням безумовно є місце постійного члена рф в Раді Безпеки ООН, якого вона має бути позбавлена. На цьому наголосив директор програми “Європа і світ” Міжнародного Фонду “Відродження” Дмитро Шульга.
“Ми говоримо про всі організації, які існують, — заявив Дмитро Шульга. — Багато з них вже прийняли таке рішення, наприклад, Рада Європи вигнала росію зі своїх лав. Буквально нещодавно ФАТФ прийняла рішення про призупинення членства росії. Такі самі рішення мають прийняти й інші організації, тому що дії росії — це порушення основ світового порядку, на яких засновуються міжнародні організації”.
За словами експерта, постійне членство рф в Раді Безпеки ООН має абсолютно жахливі наслідки, адже унеможливлює дії ООН стосовно росії зараз: “росія має покинути місце постійного члена Ради безпеки ООН. Україна виступає з такою позицією і якщо так станеться, то світ зміниться на краще”.
Коли ми говоримо про стійкий мир, ми говоримо про принципи, цінності, про гідність, перемогу добра. І для України надзвичайно важливо розуміти — яку позицію займаємо ми в повоєнному світі. Після поразки росії.
“Ми маємо переконати світ в тому, що тільки повна українська перемога, поразка російської федерації, повне відновлення територіальної цілісності, повна історична справедливість і деколонізація історії росії — це і є шлях стримування не лише рф, а й інших держав, які мають ядерну зброю, амбіції глобального домінування”, — переконана Ганна Гопко.
повна українська перемога, поразка російської федерації, повне відновлення територіальної цілісності, повна історична справедливість і деколонізація історії росії — це і є шлях стримування не лише рф, а й інших держав
“росія зруйнувала існуючий світопорядок, але міжнародне право нікуди не поділось, — заявив Михайло Гончар, президент Центру “Стратегія ХХІ”, головний редактор часопису “Чорноморська безпека”. — І тому відповідне покарання має бути. У нас зафіксований відповідний розділ (в документі — ред.) з роззброєння, демілітаризації, денуклеаризації росії. Можна сказати, що це легко написати, але як це зробити?”.
За словами Михайла Гончара, маємо сформувати бачення того, що маємо зробити з росією: “Під “ми” я маю увазі не тільки Україну, але ми, українці, маємо повне моральне право показати наше бачення. Тим більше, що воно показано не тільки з позиції україноцентризму, що ми так хочемо як жертва агресії. У своїй роботі ми намагались показати це з позиції європейських і глобальних інтересів”.
Зокрема, у документі прописано позиції, які пов’язані як зі створенням демілітаризованої зони вздовж не тільки кордонів з Україною в повоєнний період, але й починаючи від Балтики до Чорного моря, з урахуванням інтересів країн цього регіону. Також зафіксовано необхідність демілітаризації і Білорусі як союзника росії й учасника агресії проти України.
“Що стосується денуклеаризації, це питання, яке важко вирішувати, — зауважив Михайла Гончар. — Є офіційний “ядерний клуб” з 5 держав. І в цьому контексті ми бачимо, що 3 ядерні держави заходу можуть мати спільну позицію, але складніше з Китаєм. Учасники клубу мають докласти зусиль з денуклеаризації порушника світового порядку”.
Кому адресовано Маніфест та чому він важливий?
Ідея Маніфесту полягає в тому, щоб показати українському суспільству, Заходу, всім союзникам, зокрема і на теренах рф, візію післявоєнного світу.
Актуальність появи такого документа наразі зростає, оскільки на Заході точаться дуже різні дискусії про картину повоєнного світу, і важливим завдання, зокрема і для громадянського суспільства, є міжнародна адвокація нашої візії.
“З цим документом ми маємо міцнішу опору, коли країни питають: “Яка ваша стратегія далі?” Це говорить про нашу суб’єктність і відповідальність як держави-переможця, що ми не тільки віримо в нашу перемогу, ми не тільки просимо зброю для нашої армії, а ми маємо бачення відповідальності, розуміння механізмів”, — вважає Ганна Гопко.
З цим документом ми маємо міцнішу опору, коли країни питають: “Яка ваша стратегія далі?” Це говорить про нашу суб’єктність і відповідальність як держави-переможця
Маніфест не є альтернативою до плану президента Володимира Зеленського, а є подальшим пропрацюванням цього плану. Про це зазначив Ярослав Грицак.
Про те, що Маніфест не є конкуренцією до 10 пунктів української формули миру, запропонованої Президентом, згадала також і Ганна Гопко: “Я вважаю, що має бути синергія зусиль президента, громадянського суспільства, парламенту, і влади, і опозиції. Ми завжди виступали за таку національну збірну, тільки так українці можуть перемагати ворога”. За її словами, це сприяло б і сприйняттю на міжнародній арені, західні партнери ширше підтримували б викладене в Маніфесті бачення.
“Маніфест сталого миру” має три адресати.
Перший адресат — це Україна.
Другий адресат — це Захід. “Ми розуміємо, що Захід починає виробляти свою позицію, але він відстає, — вважає Ярослав Грицак. — Цей документ — спроба формувати нову реальність. Дуже важливі питання, які поки що ніхто не піднімає, це статус росії в Раді Безпеки ООН і що робити з ядерною зброєю. Ці питання вимагають відповіді заради безпеки усього світу.
Третій адресат — більш гіпотетичний — російська опозиція. Ми знаємо всі слабкості, ми не маємо ілюзій, що вона прийде завтра до влади. Але нас тривожить те, що досі російська опозиція не запропонувала жодного плану. Крім загальних заяв ми нічого не чуємо. І це наш спосіб сказати російській опозиції, що ми чекаємо від вас певної відповіді на нашу позицію. Ще більше ми зацікавлені у відповіді так званих малих народів росії, яким має бути забезпечено право на самовизначення”.
Ми не маємо на меті розбивати чи знищувати росію, так як путін хотів зробити щодо України. Ми хочемо трансформувати її, щоб вона перестала бути загрозою для всього світу
“Ми не маємо на меті розбивати чи знищувати росію, так як путін хотів зробити щодо України, — наголосив Ярослав Грицак. — Ми хочемо трансформувати її, щоб вона перестала бути загрозою для всього світу. Більшість наших пропозицій — це пропозиції в рамках міжнародного права. Але ми розуміємо також, що міжнародне право вже застаріле в багатьох пунктах після 24 лютого, і українці мають право вимагати певних змін. І про це також йдеться в документі”.
Маніфест сталого миру — свідчення зрілості України як суб’єкта геополітики, як держави, яка має моральний авторитет демонструвати відповідальність за майбутній світ поразки росії і нашої перемоги. Як зазначила Ганна Гопко, “одне з завдань України — це експорт демократії, це експорт наших рецептів як держави з надзвичайною стійкістю, авторитетом та лідерством”.