Мрія про Музей сучасного мистецтва переслідує білоруських художників, – Андрєй Дурєйко

Галина Жовтко

В ІЗОЛЯЦІЇ відкрилась виставка ZBOR. Рух білоруського мистецтва, яка вперше в Україні представляє зріз сучасного білоруського мистецтва і є важливою подією для розуміння процесів, що відбувалися в білоруському культурному просторі за останні 25 років.

В основі виставки — 40 ключових творів, які визначили основні тенденції та напрями розвитку сучасного білоруського мистецтва. Виставка охоплює понад двісті експонатів: документальні фотографії, дослідницькі есе, а також оригінальні роботи білоруських митців, створені в період з кінця 80-х років минулого століття до наших днів. Значну частину експозиції складає велика медіа-презентація, що включає оригінальні відео-роботи більш ніж двадцяти авторів, а також рідкісні документальні відеоматеріали перформансів і мистецьких акцій. Експозиція складається з робіт понад п’ятдесятьох білоруських митців, які живуть та працюють у країні та за її кордонами.

ZBOR — це результат діяльності дослідницької платформи KALEKTAR*, яку було створено групою митців і кураторів з метою вивчення та збереження новітньої історії мистецтва Білорусі.

Представлена у Києві виставка є частиною проекту майбутнього Музею сучасного мистецтва Білорусі. За словами куратора Андрєя Дурєйко, мрія про цей музей практично весь вік переслідує білоруське мистецтво і є нереалізованою на території цієї країни. Цікавим є той факт, що перший Музей сучасного мистецтва у Європі був створений завдяки білорусу –  Стрежминському Владиславу (Уладзіслаў Страмінскі), художнику, авангардисту, теоретику унізму в абстрактному мистецтві.

“Оскільки ми не є якимось державним сегментом, а лише громадським, то неможливо сьогодні у Білорусі знайти інвестиції для цього проекту. Була необхідність розробити теоретичну базу, і тому вся ця виставка – це частина цього проекту, який ми хочемо показати, і майбутнього музею. Нами була розроблена теоретична база. Для того, щоб щось почати, ми думали про віртуальний музей, чи музей, який би міг бути ідеальним, з огляду на те, що відбувалося 25 чи більше років. Для цього була запропонована форма Сєрґєєм Кірющєнком і Сєрґєєм Шабохіним організувати портал kalektar.org. Він розрісся на сьогоднішній день до ряду есе та індексу, який свого роду є енциклопедією сучасного білоруського мистецтва”, – художник та куратор виставки Андрєй Дурєйко.

Більшість робіт, представлених на виставці, напряму пов’язані із політичною ситуацією в Білорусі.

На фото – куратори виставки #ZBOR Андрєй Дурєйко та Максим Тимінько розповідають про основні тенденції розвитку сучасного білоруського мистецтва

За словами куратора, художника Максима Тимінько, більшість білоруських митців цікавить ситуація в державі, і їхня творчість часто є проявом громадського активізму. Яскравою є серія акцій арт-групи “Липовий цвіт” у 2011 році, коли відбулися теракти у Білорусі:

“Це була дуже яскрава акція, так як у Білорусі до сьогодні існує смертна кара, і наша судова система далека від якоїсь прозорості, зрозумілості. Був великий резонанс із двома людьми, яких заарештували, “без суду і слідства” в кінці кінців розстріляли.  І в той момент, поки йшов цей процес, група “Липовий цвіт”, і Лимонов зокрема, зробили заклик, написавши, що вони самі є виконавцями цього теракту. Їхня ідея була – привернути увагу, щоб цей процес беззаконня став видимим”. Після цього процесу учасникам групи “Липовий цвіт” довелося покинути Білорусь, група розпалася.

 «Лист Дениса Лимонова Генпрокурору РБ»

“Арт-група «Липовий цвіт» повідомляє вам про свою причетність до терактів в Мінську 2008 року (точну дату не пам’ятаємо), 14 вересня 2005, 22 вересня 2005 – у Вітебську і 11 квітня на станції мінського метро «Жовтнева». Поспішаємо проінформувати вас про готовність наших бойовиків дати свідчення і надати нову інформацію по цих кримінальних справах у встановленій законодавством формі …. Основним мотивом наших злочинів проти громадської совісті була деескалація великомасштабного політичного терору в республіці за допомогою планування і проведення локальних вибухів, а також привернення суспільної уваги до проблеми конституційного фашизму в республіці. Арт-група оголошує свої злочини художнім твором і присвячує їх жертвам кривавої державної машини…”.

Проект “Легкий партизанський рух” Ігоря Тішина (з 2000 року живе і працює в Брюсселі) 

У 1997 році помітно погіршилася політична ситуація в Білорусі, посилилися репресії проти опозиційних структур, у безпросвітному просторі опинилися і неформальні митці. На додачу в суспільстві, яке підтримує офіційну ідеологію, посилюються фашистські погляди. Все це вплинуло на зміст та естетику проекту “Легкий партизанський рух”. Детальніше про проект.

Людмила Русова, перформанс «Після», 1997 рік

Людмила Русова – автор першого перформансу в Білорусі. Робота «Після» – прощання з минулим, або обряд ініціації в наступне життя, в те, що буде після. Це зяяння, розпорота рана, яка оголює травму буття, становлення. Це історія смерті і відродження, вона про жертву, яку ми приносимо цьому світу, про відносини, які пожирають нас, але в яких ми все ж посипаємо голову попелом і даємо життю черговий шанс. (Детальніше)

«Яскраво-червона тачка, гній, нав’язана ним атрибутика – ось його внесок в історію. А міг би бути як Всеслав Чародій … », – Алєсь Пушкін.

На фото – один з найяскравіших перформансів Алєся Пушкіна «Подарунок президенту», 1999 рік. Акція відбулася біля резиденції президента республіки Білорусь в Мінську, куди художник, одягнений в сорочку з національним орнаментом, привіз візок з гноєм. До гною він вилами прибив портрет Лукашенка та напис «За пяцігадовую плённую працу!» («За п’ятирічну плідну працю!»). Після більшості своїх акцій художник затримувався міліцією.

 Андрєй Дурейко, інтервенція «Академія Мистецтв, Академія Життя », 1997 рік

Художня інтервенція Андрєяя Дурейко у дворі Білоруської академії мистецтв стала прикладом інституціональної критики в білоруському мистецтві – документом/образом, який фіксує процеси зачистки не тільки в інституті, але і в білоруській культурі 1990-х в цілому. Фраза Academy of Arts  була написана художником на стіні-огорожі сміттєвих баків, які належали академії, а фраза Academy of Life на поверхні самих баків. Сьогодні ця робота існує як документ, у вигляді фотографії. (Детальніше)

_________________________________

*KALEKTAR (біл. Kalektar — колектор) — дослідницька платформа сучасного білоруського мистецтва і інтернет-портал kalektar.org, є недержавною, незалежною культурною організацією, яка існує завдяки волонтерській діяльності ряду художників, кураторів і мистецтвознавців. Платформа є інструментом для архівації, аналізу та популяризації сучасного білоруського мистецтва. Детальніше.

Виставка в Ізоляції триває з 31 березня до 6 травня 2016 р., без вихідних, 12.00 — 20.00.

Адреса: Київ, вул. Набережно-Лугова 8, другий поверх.