Поєднані однією Ниткою: як у Кракові діє простір підтримки України
Коли ви плануєте поїздку до Кракова, домовляєтесь про зустрічі — ви точно отримаєте рекомендацію про чудове місце — український простір “Нитка” (польською NIĆ), що є і книгарнею, і кав’ярнею, і нашим ...
Додано:
Громадський Простір
Коли ви плануєте поїздку до Кракова, домовляєтесь про зустрічі — ви точно отримаєте рекомендацію про чудове місце — український простір “Нитка” (польською NIĆ), що є і книгарнею, і кав’ярнею, і нашим з вами українським місцем. “Нитка” єднає українців, які давно проживають або навчаються в Кракові, і які приїхали сюди вже після 24 лютого. Але це місце, у центрі старого міста, так само вабить і поляків, що цікавляться всім українським, і які в перші дні після повномасштабного вторгнення приходили сюди підтримати Україну. Зустрічаються з друзями або просто заходять на філіжанку запашної кави. А її справді роблять тут по-особливому.
І Громадський Простір отримав таку пораду про “Нитку” для однієї із зустрічей у Кракові, до речі, від наших польських колег. Ранок понеділка, в кав’ярні затишно, лунають фрагменти цікавих розмов, на літньому майданчику кав’ярні триває інтерв’ю, кава готується під дружній смол-ток з баристою… Поруч книжкові стелажі з українськими книгами, що важливо, тут чимало українських авторів, перекладених на польську. З внутрішнього дворика у відкрите вікно завіває український прапор. І на почесному місці тут висить також кримськотатарський прапор. Стіни коридору, подвір’я і власне закладу — в картинах, плакатах, інсталяціях, анонсуються культурні події, настрою додають відомі усім нам меми — тут усе говорить про активне культурне “ниткування” і Україну.
Ми познайомились з Надією Мороз-Ольшанською, засновницею цього простору, а також ще кількох громадських організацій, під час партнерського візиту до Польщі, в межах нашої ініціативи #KołoAktywnościPlUa.
На фото: Надія Мороз-Ольшанська — культурна менеджерка, співзасновниця кав’ярні-книгарні «Нитка», засновниця міжнародного театрального фестивалю “Схід – Захід”, “Фундації масових видовищ”, фундації “Культурна дипломатія”.
— Надіє, розкажіть про себе та ваші проукраїнські ініціативи в Кракові?
— За практикою я культурна менеджерка, маю кілька дипломів, а сюди приїхала з Полтави у 2012 році, в пошуку змін. У Полтаві я теж займалася різними культурними проєктами, зокрема вела театральну студію при технічному університеті, навчалася в Харкові, потім навчалася в Криму, і власне це все поєднувала, працюючи в Полтаві. Це був дуже цікавий досвід.
Коли я приїхала до Кракова, мені бракувало того руху, який я мала в себе вдома, і ми з моєю подругою вирішили, що нам дуже важливо запросити наших друзів- театралів, щоб вони приїхали, представили свої вистави. Так ми провели перший Міжнародний фестиваль українського театру “Схід — Захід”.
Щорічний міжнародний фестиваль українського театру “Схід — Захід”, організований Фундацією масових видовищ та Центром молоді ім. Генрика Йордана, з 2014 року проходить у Кракові. Мета фестивалю — показати, що мистецтво в Україні та поза її межами не стоїть на місці, розвивається, є європейським, має свою специфіку, унікальність та автентичність.
Вистава “Мама. 10 км”. Національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М. Щепкіна. Україна (Суми). Міжнародний фестиваль українського театру “Схід — Захід” 2023 року. Джерело: Międzynarodowy Festiwal Teatru Ukraińskiego, Zdjęcia/Фото Сергій Чуприна, Karolina Stokłosa.
Перший фестиваль не був міжнародним, було тільки чотири театри з України: два театри з Харкова, два театри з Полтави. У 2013 році це все було дуже камерно. Це наші друзі, ми їх запросили, вони зіграли свої вистави… Коли ми почали підготовку в 2014-му році, це було вже після Майдану та початку війни на сході України, я зрозуміла, що без інституційної підтримки буде важко розвиватися.
Того ж року я закладаю першу організацію — “Фундація масових видовищ”, яка наступного року святкуватиме своє десятиріччя. Нам за цей час вдалося реалізувати велику кількість культурних подій, пов’язаних з Україною. Якщо не вважати, що тут вже багато років діє осередок Об’єднання українців у Польщі, то ми на той час були, здається, однією з перших громадських організацій нової генерації. Власне фундація активно почала діяти у 2016-му році, ми мали понад п’ять проєктів, а в 2019-му році їх уже налічувалось десять.
Уже на другий фестиваль до нас зголосилося 13 театрів, а на третій — 18 театрів. Вони приїжджають на цілий тиждень до Кракова, гуляють містом, спілкуються, переглядають вистави інших театрів…
Ми організовували зустрічі з українськими письменниками, були різні конкурси дитячої творчості, а такою найбільшою подією залишався фестиваль українського театру «Схід — Захід». З 2019-го року ми також реалізовували цикл цілорічних показів українського кіно в Кракові. Виставки, конкурси, майстеркласи, проводимо артпікнік в Кракові Слави Фролової, який вона перевезла з Києва сюди ще у 2018 році.
— Пандемія, потім ми прокинулися після 24 лютого… Як відобразилось це на вашій організації? Знаємо, що ви безпосередньо організовували збір допомоги Україні…
— Не зупинялись навіть під час пандемії коронавірусу, щоправда, вже реалізовували події в режимі онлайн або в гібридному форматі.
У 2022-му році, через повномасштабне вторгнення рф в Україну, ми перенесли наш фестиваль на серпень. До нас приїжджало 15 театрів, в тому числі були театри з Луганська, Сум, Харкова та Маріуполя, Львова. Переважно, це все професійні театри, але була також й аматорська програма.
Вистава «Їх там нєт». Обласний академічний український музично-драматичний театр. Україна (Луганськ). Міжнародний фестиваль українського театру «Схід — Захід». Джерело: Międzynarodowy Festiwal Teatru Ukraińskiego, Zdjęcia/Фото Сергій Чуприна, Karolina Stokłosa.
2022-й рік — це про різноманітні складності, які нам впали на плечі, і про відповідальність, оскільки ми організовували різні ініціативи підтримки, збирали гуманітарну допомогу Україні. У кав’ярні-книгарні NIĆ проводили речові та грошові збори, спочатку на допомогу лікарням, а потім на допомогу військовим… Загалом минулого року ми передали допомоги на понад 5 млн злотих.
У 2023 році спільно з нашими партнерами теж провели акцію і зібрали на повну амуніцію медичного гелікоптера, не рятувального, а саме медичного, тобто на мінілікарню в повітрі.
Проводимо збори під час різних культурних заходів, проводимо свої культурні події.
Український актор та режисер Ахтем Сеітаблаєв у просторі “Нитка” (Фото: NIĆ. Kawiarnio-księgarnia)
— І це все в’язалось у вашому просторі NIĆ… Розкажіть детальніше, як це місце було створено? Якщо погортати вашу Фейсбук сторінку, то здається, що у вас побувала вся культурна спільнота України — з лекціями, читаннями, благодійними концертами… Це так?
— У 2020-му році, коли розпочалася пандемія, ми з моїми колегами вирішили, що надто мало чого відбувається в місті, і вирішили, що нам треба створити місце, яке буде поєднувати багато різних речей: і гастрономію, і культурні заходи, і книжки.
Буквально власними силами розпочали підготовку цього простору, який взяли в оренду. Виявилось, що найкращий варіант — зробити соціальне підприємство. Тобто це теж громадська організація Fundacja Aktywna Integracja, це також господарча діяльність — кав’ярня як соціальне підприємство. І власне з багатьма дивними збігами нам вдалося це все реалізувати.
А вже цього року ми з моєю колегою заклали ще одну фундацію «Культурна дипломатія», при якій буде працювати видавництво. І один з напрямів нашої роботи — переклад української літератури польською мовою. Ми вже маємо один зреалізований проєкт, чекаємо тільки на його фізичне перетранспортування до Кракова. Це проєкт коміксу 333 від UA Comix.
Як перекладачка я завершую переклад книжки Ірени Карпи “Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете”. Це новий досвід для мене, але маю надію, що ця книжка теж знайде свій позитивний відгук в польських читачів/ок. Плануємо також видання польською “Птах” Сергія Жадана, ще маємо кілька книжок вже в перспективі. Тепер головне виробитися з часом і можливостями, нашими потужностями.
Так почалась моя праця, моя співпраця з багатьма людьми, тому що це не я роблю всі ці речі — це наша невелика за кількістю людей, але велика, в сенсі значення, команда, яка включена, яка хоче щось важливе зробити, змінити, й це неймовірно.
— От нам “Нитку” порадили польські колеги, які активно цікавляться Україною давно… І вже через цей простір ми дізнались про вашу громадську діяльність тут. А хто ваші відвідувачі/ки — це українці, чи все ж поляки добре знають про це місце?
Поляки дуже добре знають про нас — і початок повномасштабного вторгнення це дуже сильно показав. Вони самі сюди пішли, люди пішли не так до консульства, як до нас, і питали: що робити, як допомагати — і це було неймовірно! Складно, але це неймовірно цінно! Скоординувати 150 людей, які в тебе стоять в коридорі, і питають: що робити? А ти ще сама не знаєш, що робити, але ти маєш прийняти рішення, направити.
— З ким ви співпрацюєте саме тут в Польщі?
— Тут є велика кількість громадських організацій, які допомагали Україні, допомагають Україні, є громадські організації, які створені були українцями. Діє теж коаліція “Відкритий Краків” і там є понад 100 організацій громадських, є польські, є міжнародні, є засновані українцями, які працюють на допомогу Україні. З більшістю з них співпрацюємо. Співпрацюємо зокрема з фундацією “Зустріч”, з порталом UAinKrakow.pl і з багатьма ресурсами, використовуємо і підсилюємо, дуже тішуся, що маємо можливість співпрацювати з містом Краковом з різними його відділами, з Міністерством культури та національної спадщини Польщі, з воєводством.
— А як дається комунікація з ними?
— У них є вже готові стежки, це конкурси, під час яких ми можемо зголошуватися, і вони підтримують — і це неймовірно важливо.
— З ким взаємодієте в Україні?
— Ми багато працюємо з театрами, є теж партнерська організація Міжнародний благодійний фонд “СПЕС КОНФОРТАТ” з Полтави, з якою ми працюємо. Маємо теж досвід співпраці з сектором бізнесу, з артистами безпосередньо. Взагалі за минулий рік у нас тут в кав’ярні відбулося понад 300 подій. Були, мабуть, всі… Якщо навіть не давали тут концерт, то вони приходили в гості, і це дуже приємно й цінно для нас.
Ідея створення цього простору була в тому, що ми будемо давати простір — комфортний, безпечний та цікавий, а наскільки він живий — це тільки тішить, він дійсно такий і він активно розвивається.
— Ви зі своєю командою так багато робите для активної взаємодії поляків й українців та промоції культури навзаєм… Можливо є щось таке, що вам би хотілось покращити?
— Мені цінно і важливо, щоб ми не повторили 2015-2016 рр., коли ми програли інформаційну війну, яку робила росія на території Польщі проти України. Вони і далі пробують її розгортати. Якщо Україна матиме позицію, що лише “так правильно і на діалог не будемо йти” — діалогу не буде. Відповідно, ми не зможемо щось змінювати, якось розвиватися. Але я дуже сподіваюся, що в Україні почнуть випрацьовувати стратегію розвитку України, будуть цінувати культуру як неймовірно важливу м’яку силу, яка може змінювати дуже багато чого. Це не питання тільки про гроші.
Я розумію, що інституції в Україні, особливо в маленьких громадах, потребують дотаційності. Культура — це завжди дотаційна галузь, а якщо говоримо про сектор креативний, який є не дотаційний, це круто… Але прибуток культури — це мізки людей, які потім правильно налаштовані щодо своєї країни. Я дуже сподіваюся, що це буде активно доноситися не тільки від представників громадських організацій, але й на різних владних майданчиках, буде підтримуватися, бо ми виграємо війну теж, між іншим, і завдяки тому, що українці, через різні культурні проєкти по всьому світу, створили позитивний візерунок свій — і цього не можна втратити, забути або вирішити, що це неважливо.
Спілкувалася Галина Жовтко
Ця розмова продовжує серію публікацій на Громадському Просторі — про підтримку України та українців в Польщі, зокрема після повномасштабного вторгнення рф, про важливі польсько-українські ініціативи та надзвичайну громадську синергію, яка употужнює коло активностей та партнерства Польщі та України.
Ми вдячні за підтримку медіаініцітиви проєкту «Підтримка українського громадянського суспільства та волонтерських ініціатив», який реалізується Фондом «Освіта для демократії» та ГО «Наше Поділля», що здійснюється за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED).
Читайте також: Як столітній Народний дім у Перемишлі рятував українців у час війни