Київрада та КМДА отримали звернення щодо впровадження стандартів інформаційної доступності для людей із порушеннями зору

Соцмережі та сайти новин активно використовують графічні зображення для оперативного інформування читачів про важливі новини. Повідомлення про екстрені відключення електроенергії чи зміни руху транспорту часто публікують у вигляді картинок. Це зручно та інформативно для всіх, окрім людей із порушеннями зору. Спеціальні зчитувачі, якими користуються такі люди, не “бачать” картинок і кольорів, якщо вони не мають текстового опису. А це позбавляє незрячих та слабозорих людей права на отримання життєво важливої інформації.

Щороку в Україні з цією проблемою зіштовхується все більша кількість людей. За даними Національної служби здоров’я лише за 7 місяців 2023 року лікарі зафіксували 19 тисяч нових випадків порушення зору у людей – це вже більше, ніж за весь 2022 рік. Значна кількість цих людей отримали травми й порушення зору внаслідок воєнних дій. Тож забезпечення права доступу слабозорих та незрячих людей до інформації стає ще важливішим.

Шляхи вирішення цієї проблеми обговорювали 14 грудня у Києві.  “Допомогти побачити у темряві” – так називалася дискусія, організована Мережею кіноклубів документального кіно DOCU/CLUB та Українсько-данським молодіжним домом. Представники медіа, громадських організацій та зацікавлені містяни зустрілися, щоб обговорити заходи із впровадження доступності інформації у ЗМІ та на офіційних сайтах, а також підписати і надіслати відповідне звернення до органів влади міста.

Розпочалася зустріч із ознайомлення з гайдом “Новини доступні кожному та кожній”, створеному у Львові в рамках адвокаційного проєкту кіноклубу Docudays UA при Львівській обласній бібліотеці. Модераторка кіноклубу Віра Карпінська разом з однодумцями зібрала кілька нескладних рекомендацій і створила покрокову інструкцію для медійників та авторів цифрового контенту, яка допоможе зробити будь-який сайт чи сторінку у соцмережах доступною для людей із порушеннями зору.

Авторкою та редакторкою цього посібника стала Катерина Алексєєнко, культурна менеджерка, координаторка проєктів з питань інклюзії у Сенсотеці – філії Львівської муніципальної бібліотеки, яка створена як доступний інклюзивний простір. 

“Ми не пропонуємо унікальні методики чи нові технології. Цей посібник дуже легкий. Це просте пояснення зрозумілою мовою, як використовувати настанови з доступності, прийняті у світі. Насправді усі рекомендації вже розроблені та прописані, ними треба просто користуватися. І це зараз найбільший виклик. Наше завдання – щоб кожен і кожна могли зазирнути у гайд поліпшити альтернативний текст для незрячих людей”, – сказала Катерина Алексєєнко.

Альтернативний текст – це опис зображення для людей із порушеннями зору, який пояснює, що зображено на картинці. Він називається альтернативним, тому що зазвичай на екрані його не видно, текст зчитує тільки Screen Reader – зчитувач, який створений для допомоги незрячим людям.

Які моменти у передачі інформації треба враховувати, щоб не залишати “білих плям” для зчитувача? Про це під час обговорення говорив консультант з питань цифрової  доступності ПРООН в Україні, директор “Лабораторії цифрової доступності” Дмитро Попов. Він розповів, що у липні цього року в Україні уряд прийняв постанову №757, що зобов’язує органи влади дотримуватися стандарту доступності інформації. Цей стандарт базується на міжнародних настановах з вебдоступності Web Content Accessibility Guidelines, які є основою для розробки всіх світових стандартів, і передбачає 50 обов’язкових критеріїв, яких необхідно дотримуватися.

Дмитро Попов наголосив на деяких з них:

• не можна позначати елементи зображення просто кольором, потрібно додавати текстові мітки;
• описувати фото чи зображення у соцмережах – така можливість є при редагуванні фото; 
• описувати обкладинки та ілюстрації на сайтах. Текст має бути коротким, не більше 150 символів;
• додавати описи кнопок та графічних піктограм у мобільних застосунках, щоб Screen Reader міг їх ідентифікувати;
• дублювати інформацію з інфографіки у таблицях Eхel чи Google Документах – ці формати роблять її доступною для зчитувачів.

Дмитро Попов запевняє, що такі прості кроки допомагають покращити ситуацію з доступністю: “Ми в ПРООН влітку проводили регіональні тренінги з вебдоступності для державних службовців у Вінниці, Полтаві і у Львові. А в листопаді під час моніторингу побачили, що ці три адміністрації підвищили доступність на їхніх сайтах. Тобто, це об’єктивно працює і певний прогрес є.”

Учасники обговорення отримали можливість відчути, як сприймають інформацію люди з порушеннями зору. Організатори запропонували усім одягнути маски на очі й запросили на перегляд документального фільму нідерландської режисерки Астрід Буссінк “Джованні і балет на воді” з аудіодескрипцією – звукоописом, який робить фільм доступним для незрячих та слабозорих людей. Цей досвід допоміг зрозуміти, що втілення рекомендацій з доступності – не примха, а вияв поваги і забезпечення прав людей з порушеннями зору. Тож закінчилася зустріч збиранням підписів під зверненням до Київради і КМВА щодо впровадження стандартів доступності на їхніх інформаційних ресурсах та у ЗМІ. Наступний крок – отримання відповіді від органів влади міста.