Зовнішньополітичні орієнтації кандидатів у президенти України: між Європою та РФ

З наближенням дати підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС було потрібно вирішити не тільки проблеми вибіркового правосуддя щодо лідерів опозиції, а й продовжити запровадження реформ, ухвалити низку законопроектів у сфері судової реформи, виборів, реформи правоохоронних органів, органів прокуратури. Втім, попри проекти, позитивну динаміку і декларацію спільної політичної волі в парламентських заявах, спільний ККД парламенту і уряду саме в «євроінтеграційних законах» протягом певного часу залишався доволі посереднім.

Перемога Майдану, відсторонення В. Януковича від посади президента, підписання частини угоди про асоціацію з ЄС відкривають потенційні можливості модернізації країни, проведення реформ, втім, на тлі фактичного протистояння з РФ, незаконної анексії Криму з боку РФ успіхи перетворень значною мірою залежатимуть від розв’язання конфлікту, здатності захистити національні інтереси, суверенітет і територіальну цілісність, права і гідність своїх громадян, знаходження відповідей на питання в безпековій сфері.

Кандидат від Партії регіонів Михайло добкін у своїй передвиборній програмі жодного разу не згадує навіть слова «Європа». Запоруку розвитку економіки, «національної ідеї» він вбачає в «сильному партнері». Стратегічно це – Митний союз та поглиблення інтеграції з Росією. Його позиція значною мірою відображала думки та настрої тодішніх керманичів Партії регіонів. У публічних виступах М. Добкін сьогодні більш поблажливо виголошує популярну за часів В. Януковича фразу про побудову Європи всередині України: «…якщо ми говоримо про Європу і прагнемо до європейської якості життя, зовсім необов’язково бути частиною Європи юридично. Ми географічно і так в Європі, наші люди – європейці за народженням»3. Проте в листопаді 2013 року він говорив про перспективи європейської інтеграції більш оптимістично, але наголошував на подоланні економічних проблем та перепон на цьому шляху: «Я двома руками за асоціацію України з Євросоюзом. Для суспільства життєві стандарти Європи набагато цікавіші і важливіші за тих, які ми бачимо в інших союзах». За твердженнями М. Добкіна, потрібно розуміти, що ціна асоціації буде дуже високою, адже Україні запропоновано тільки 600 млн євро дотації, а влада має піти на цілий ряд непопулярних заходів. «Я думаю, що Європа зараз не готова прийняти Україну. Просто так отримати ринок 46 ­мільйонної країни, нічого не давши взамін, – це, звичайно, хороша ідея. Але вона хороша для всіх, крім України»4, – зазначав він.

У програмі кандидата в президенти Сергія Тігіпка також жодного разу не вживається слово «Європа». Він прагне «відновити переговорний процес з усіх сфер діяльності з Росією на прагматичній основі та в інтересах України». Втім, настільки однозначно С. Тігіпко висловлювався далеко не завжди. Так, у 2011 році, будучи віце-­прем’єр­-міністром в уряді М. Азарова, він вважав, що саме Євросоюз зацікавлений у розбудові сильної України з конкурентоздатною економікою, розвинутою інфраструктурою та міцними демократичними інституціями, та виступав за адаптацію українського законодавства до європейського.

Дмитро Ярош вважає необхідними «взаємовигідну співпрацю з Європейським Союзом в рамках угоди про асоціацію та забезпечення безвізового в’їзду громадян України на територію ЄС та офіційного працевлаштування в країнах ЄС». Однак Всеукраїнська організація «Тризуб» ім. Степана Бандери, провідником якої є Д. Ярош, раніше ніколи не підтримувала ідеї європейської інтеграції України.

Лідер «Свободи» Олег Тягнибок пропонує визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом держави: «Україна прагне стати не лише географічним, але й геополітичним центром Європи». В лютому 2014 року О. Тягнибок наголошував, що «Свобода» – «європейськи орієнтована партія. Наш шлях – європейська інтеграція. Ми хочемо зберегти національну ідентичність та інтегрувати в європейське співтовариство». Проте раніше представники «Свободи» доволі обережно висловлювалися стосовно цілковитої підтримки європейської інтеграції та виступали тільки за часткову адаптацію європейських норм. У попередніх програмах партії не було висловлювань щодо зближення України з ЄС. А сьогодні лідер
партії пропонує залишити безвізовий режим в Україні для європейців.

Юлія Тимошенко виступає за те, щоб домогтися членства України в Євросоюзі у найкоротші терміни, посилити співробітництво з ЄС у сфері Спільної політики безпеки і оборони та Спільної зовнішньої і безпекової політики. Коли 2009 року Ю. Тимошенко була головою уряду, вона зазначала, що її команда розглядає політику європейської інтеграції не лише як зовнішню, а й як внутрішню політику України, «де кожний сектор нашого життя розпланований так, щоб Європу будувати в Україні, і ми не відхилимося від цього напрямку за жодних обставин». Вона також наголошувала, що Угода про асоціацію Україна – ЄС є «важливим консолідуючим фактором для всіх проєвропейських сил в Україні». Під час ув’язнення Ю. Тимошенко підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС значною мірою пов’язувалося з боку ЄС з існуванням політично вмотивованих переслідувань, до проявів якого належала й «справа Тимошенко». У травні 2012 року було поширено інформацію, що екс­прем’єр Юлія Тимошенко виступає проти підписання та ратифікації Євросоюзом узгодженої з Україною Угоди про асоціацію через своє ув’язнення5. Втім, такі заяви було дезавуйовано членами БЮТ, які наполягали, що Ю. Тимошенко не закликала заморозити процес підписання і ратифікації Угоди про асоціацію Украї­на – ЄС, а лише визнала таку політику Європарламенту правильною, тобто щодо актуалізації питань стосовно вибіркового правосуддя та переслідувань.

Кандидат на пост Президента України Петро Порошенко в передвиборній програмі обіцяє, що запровадження безвізового режиму з ЄС відбудеться в першій рік його президентства, «…до кінця ж терміну моїх повноважень розраховую добитися необхідних політичних рішень з боку ЄС та розпочати переговори про повноцінне членство України в Європейському Союзі». Він зазначає, що «ЄС для нас не ціль, а інструмент, щоб змінити країну і запровадити в ній європейські стандарти». Нагадаємо, що колись П. Порошенко висловлювався проти порушень та зловживань, які могли б ускладнити можливість підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема, під час позбавлення депутатів мандатів за рішенням судів. Сьогодні П. Порошенко виявляє помітну наполегливість у перемовинах з різними представниками європейської сторони. Влітку 2013 року стосовно нього було розпочато одну з активних фаз «торгівельних воєн» між РФ та Україною, після того, як Росія запровадила заборону на постачання продукції міжнародної кондитерської корпорації Roshen, підконтрольної П. Порошенку. «Я не маю жодних сумнівів, що за 10­11 років, скажімо, у 2025 році Україна може стати членом Європейського Союзу», – заявляє П. Порошенко в березні 2014 року та зазначає, що саме сьогодні для України відкрито вікно можливостей в контексті європейської інтеграції.

Отже, деякі кандидати виступають за поглиблення європейської інтеграції – від повного підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС до початку перемовин стосовно членства. Однак кандидати, афільовані до Партії регіонів, майже не висловлюються стосовно необхідності та перспектив європейської інтеграції.

Електронний бюлетень №3 Зовнішньополітичні орієнтації кандидатів у президенти України: між Європою та РФ

Джерело : UCIPR