Проблема 21 травня. Легітимний президент чи стан interregnum*?

*Interregnum (міжкоролів’я): у першій Речі Посполитій,
до складу якої входили і наші землі – час,
коли попередній король вже вмер (чи самоусунувся – таке теж було),
а нового ще не обрано.

Автор не голосував і не збирається голосувати за Володимира Зеленського. Цей текст лише про правові питання.

Відповідно до частини першої ст.103 Конституції України “Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років”.
Відповідно до частини першої ст.104 Конституції України “Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України”.
Інавгурація Володимира Зеленського як Президента України відбулася 20 травня 2019 року, відтак строк, на який його було обрано, завершується 20 травня 2024 року.
То що буде після 20-го травня?

В ідеалі до того мали б відбутися чергові президентські вибори. Стаття 103 Конституції України (надалі – “Конституція”), частина п’ята: “Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України”.
Проте, відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 15.05.2015, Указом Президента України №64/2022 в країні запроваджено воєнний стан. Частиною першою ст.19 Закону прямо забороняється “проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування”.
Конституція (акт найвищої юридичної сили і прямої дії), однозначно передбачає (ст.83), що “у разі закінчення строку повноважень ВР під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану”. Стосовно Президента України такої прямої норми в Основному Законі нема (це не зайвий раз свідчить про те, що Конституція не є досконалою, не є “найдемократичнішою у світі” і т.п., а є доволі сирим як для правового акту найвищої юридичної сили, Основного Закону, текстом).
Однак це не є колізією: Конституція не каже і протилежного. Закон “Про правовий режим воєнного стану” не було скасовано парламентом, норму ст.19 Закону не визнаного неконституційною Конституційним судом України, відтак ця норма є чинною у контексті ст.1, частини першої ст.6, частини першої ст.8, ст.19, частини першої ст.68 Конституції, є імперативом для всіх суб’єктів права та обов’язковою до виконання.

Крім того, частина друга ст. 64 Конституції передбачає, що “в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод”, перелічуючи права і свободи, які обмежені не можуть бути взагалі, навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Виборчого права серед них “недоторканих” прав нема. Відповідно, виборче право може бути обмежене, тож в Указі про воєнний стан зазначено що “на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями <...> 38″ Конституції. Стаття 38 – це саме про виборче право.

До цього можна додати, що з точки зору common sence непроведення виборів в умовах де-факто війни є цілком розумним, доцільним і необхідним, з огляду на неможливість забезпечити як фізичну безпеку, так і рівні права, рівні фактичні можливості обиратися, бути обраними та вести виборчу агітацію. За таких умов легітимність (як внутрішня, для суспільства, так і назовні для лемократичного світу) обранців дорівнювала б нулю, що несумісно з конституційно визначеним статусом України як демократичної і правової держави (ст.1 Конституції), принципом рівности та недискримінації (ст.21, 24 Конституції, Протокол 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні ) та, зрештою, суперечить основоположному принципу верховенства права (ст.8 Конституції; під правом автор тут та і взагалі у філософському сенсі розуміє забезпечені державою свободу, справедливість та рівну міру першого та другого для всіх).

Тож висновок перший: під час дії правового режиму воєнного стану виборів Президента України бути не може. Більш того, спроба проведення виборів була б узурпацією влади у розумінні частин четвертої і п’ятої ст.3 Конституції.

Якщо виборів не буде і бути не може, то чи залишиться Зеленський легітимним президентом до завершення воєнного стану, якщо його обирали на 5 (п’ять) років?

Стаття 108 Конституції визначає, що “Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України”. Є винятки, це підстави дострокового припинення повноважень Президента, їх 4 (чотири):
– відставка [за власним бажанням, виголошеним в особистій заяві на засіданні ВР України];
– неспроможність виконувати повноаження за станом здоров’я;
– усунення у порядку імпічменту;
– смерть.
У цих випадках, згідно зі ст.112 Конституції, виконання повноважень Президента на період до обрання і вступу на пост нового Президента виконує Голова ВР України (при цьому він не може виконувати низку президентських повноважень, як то призначати референдуми, припиняти повноваження ВР, робити конституційні кадрові призначення, присвоювати вищі військові звання, нагороджувати державними нагородами, здійснювати помилування). Тобто якщо строк, на який президента було обрано, закінчився, але підстав дострокового припинення повноважень немає – то немає і переходу частини повноважень до Голови ВР.
Одже, відповідно до Конституції, за відсутности вказаних чотирьох обставин повноваження президента України завершуються саме і лише у момент вступу на пост (інавгурації) новообраного президента України, без варіантів.
І це логічно. Адже президента України названо (ст.106 Конституції) гарантом державного суверенітету, прав і свобод людини і громадянина, а за змістом ст.3 захист безпеки, прав і свобод українців є по суті сенсом існування держави як такої, тому переревність президентських повноважень несла б (принаймні потенційно) загрозу і шкоду правам і свободам та можливостям їх реалізації та захисту.

Тож висновок другий: шостий президент України буде (за умови відсутности тих чотирьох обставин дострокового припинення повноважень) легітимним главою держави і верховним головнокомандувачем до вступу на посаду сьомого президента України.

Якщо висновки когось засмутили – у частині не персоналії шостого президента, а саме правової ситуації – не надто переймайтеся, нам після війни все рівно знадобиться докорінно інша конституція, бо ми станемо і вже стаємо іншим суспільством з іншим суспільним договором, а конституція це не що інше як формалізований суспільний договір.

А поки – тримаймо стрій.

Олександр Северин, к.ю.н.,
правовий радник, співзасновник Центру близькосхідних досліджень (AMES).