ВО “Українські рубежі”: Ми живемо на кордоні між війною та мирним життям

Галина Жовтко

У липні 2014 року представники різних українських громадських організацій та ініціатив активізувалися через кризову ситуацію, військові дії та вимушене переселення наших громадян з окупованих територій, і створили об’єднання «Українські рубежі». Організація має відділення у низці регіонів – Донецькій, Харківській, Луганській, Одеській та Київській областях. Громадський Простір побував у гостях у Харківському відділенні та поспілкувався з Вікторією Булавіною, керівницею проектів Всеукраїнського об’єднання “Українські Рубежі”.

Громадський Простір: Розкажіть історію створення вашої організації? Хто її створив?

Вікторія Булавіна: «Українські рубежі» – це неприбуткова громадська організація для волонтерів та активістів з усіх куточків України.  Близько 400 осіб є волонтерами організації. На частковій зайнятості працює до 150 осіб. На повній зайнятості, офіційно включені в штат, – 12 осіб. Президентом організації є Володимир Андросюк, він мешкає у Києві. І одним із співзасновників цієї організації був Олексій Алмазов, який мешкає в Харкові, та який саме тут почав організовувати Харківське відділення Всеукраїнського об’єднання «Українські рубежі». У нас є Київське, Харківське, Святогірське, Дружківське, Одеське, Сєвєродонецьке та інші відділення.

Харківським відділенням почав займатися Олексій Алмазов. Це було скоріше об’єднання людей, які добре знали один одного, які вже робили не один проект разом. Ми всі знайомі вже понад 10 років. Хоча сама організація є молодою, але кістяк організації – це люди, які дуже давно роблять громадські проекти. Можливо ви знаєте таку організацію як “Зелений Фронт”, яка захищала парк Горького у Харкові, і це також є кістяк Всеукраїнського об’єднання «Українські рубежі».

Наше об’єднання було відповіддю на ту ситуація, яка склалася – велика кількість біженців, а тоді ще не було статусу ВПО, він з’явився лише у листопаді 2014 року. І було зрозуміло, що щось треба з цим робити.  Також у нас було багато хлопців, які пішли в армію, і які говорили про той стан,  в якому стартувала наша армія у 2014 році. І первісно Всеукраїнське об’єднання «Українські рубежі» концентрувалося на двох напрямках: підтримка мирного населення та підтримка армії (засоби захисту). Ми дуже швидко відмовилися від ідеї працювати із військовими, бо наша компанія друзів – представники різних організацій Харкова, Києва, умовно кажучи, розподілила ці два напрямки.  У Харкові працює група Help Army, яка зосередилася на підтримці військових. Ми з ними дуже тісно співпрацюємо у проведенні мирних акцій для дітей.  А ми зосередилися на підтримці мирного населення та ВПО.

З червня 2014 року в Харкові діяла єдина волонтерська ініціатива “Станція Харків”. Активні люди з різних громадських організацій, рухів, які багато що організовували до 2014 року, разом об’єдналися і зрозуміли, що найголовніша підтримка – це підтримка сім’ї, бо якщо згадати той час, то люди приїжджали в Харків у дуже важкому стані, вони перш за все потребували психологічної допомоги та прямої матеріальної допомоги. Люди приїжджали “голі та босі”, особливо ця криза посилилася восени, коли виявилося, що немає зимових речей, чи коли виявилося, що ті бази відпочинку, куди прийняли переселенців влітку, треба звільнити, бо вони не опалюються.  І на “Станції Харків” почала працювати ініціатива -Центр підтримки сім’ї. Зараз набагато легше. У такому важкому стані переселенці вже не приїжджають.

Громадський Простір: Які проекти реалізовує ваша організація?

Вікторія Булавіна: У нас доволі багато проектів. У нас є проекти, грантодавцем якого є Міжнародна Організація з Міграції (МОМ), це проект з розвитку самозайнятості. Проект, де ми є виконавчими партнерами Польського центру міжнародної допомоги (PCPM) – це проект гуманітарної допомоги на території, близької до лінії розмежування, у Донецькій та Луганській областях. Це великий проект на 9 місяців, який скоро має закінчуватися. Також був проект із Польським центром міжнародної допомоги щодо оренди житла, який фінансувався МЗС Польщі. Є проекти від ПРООН – проект з психологічної допомоги («Психологічна допомога внутрішньо переміщеним особам») . Великі активності ми робимо завдяки ЮНІСЕФ, який є нашим дуже добрим донором. Вони перші відгукнулися на те, що треба підтримувати сім’ї і Центр підтримки сім’ї. Окрім того від ЮНІСЕФ ми робимо великі дистрибуції у Донецьку та Луганську області. Також за підтримки ЮНІСЕФ ми облаштовували пункт Зайцеве – там з’явилася вода, туалети. Також у Волновасі ми реалізовували схожий проект. Дуже багато активностей.

За півтора року своєї роботи ВО «Українські Рубежі» взяли і передали гуманітарну допомогу на суму понад 6 млн доларів. Партнерами і донорами за цей час стали ЮНІСЕФ, РСРМ, УВКБ ООН, Японський уряд, La Strada, USAID, ЄС, США, Уряд Австрії, Nova Ukraine, «Israel supports Ukraine», Фонд Фельдмана, Харківський планетарій, ТЮГ, Музей природи, Історичний музей, українські та зарубіжні НУО та приватні донори.

Громадський Простір: І донори вас підтримують.

Вікторія Булавіна: Так, бо ми багато робимо. І ми маємо надію, що і надалі буде підтримка.

З березня 2015 року стартував проект «Розвиток самозайнятості та перекваліфікації серед внутрішньо переміщених осіб та постраждалого населення в Україні», який є частиною великого проекту  «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб та постраждалого населення в Україні», що впроваджувався Міжнародною організацією з міграції (МОМ), за фінансової підтримки Європейського Союзу. «Українські Рубежі» - виконавчі партнери проекту, що діє в Донецькій, Луганській, Харківській та Одеській областях.

Вікторія Булавіна: Питання працевлаштування та самозайнятості це найактуальніші питання, і наша організація проводить адвокацію. Ми писали багато звернень щодо цього, і одне із звернень попало на стіл до Яценюка. Ми надіємося, що  хоч трішки щось посунулося у 2015 -2016 роках по відношенню до цієї проблеми, щодо ВПО. Для людей, які постраждали, дві головні проблеми – це робота та житло.  Це два найголовніших компоненти, всі інші компоненти є теж значимі, але це в певній мірі додаткові компоненти. Якщо ми говоримо про фізичний\психологічний стан, то він дуже сильно залежить від матеріальної стабільності. Очевидно, що життєва криза тільки посилюється через відсутність житла та матеріальних ресурсів, яких не вистачає на підтримання хоч якогось рівня життя.

Проект із самозайнятості – улюблений наш проект. Вся наша команда працює на підтримку цього проекту, вся команда працює над тим, щоб покращити економічне становище ВПО.  І ми дуже радіємо, коли наші бенефіціари стають успішними.

Ще не було Нового Відліку  від “Відродження”, не було проектів “Карітасу” чи інших організацій, які зараз підтримують проекти з розвитку самозайнятості. Цей проект для цих територій був першим. Дуже багато людей приходили з недовірою і казали – “А як ви дасте мені обладнання безкоштовно? Що ви захочете натомість?”  Вони не вірили, що в принципі можлива така грантова підтримка. Але зараз, коли це дуже популярний вид допомоги і є декілька проектів, які підтримують ВПО, то звісно люди приходять більш впевнені в собі. Приходять люди з більш високим рівнем розуміння  економіки, і звісно, якість бізнес-планів стала набагато кращою.

Загалом понад 800 осіб є бенефіціарами проекту зі самозайнятості в Харківській, Донецькій, Луганській та Одеській областях.

Громадський Простір: А що саме означає назва вашої організації – «Українські рубежі»?

Вікторія Булавіна: Цю назву краще зрозуміти англійською мовою - Ukrainian Frontiers. Ми живемо на фронтирі, на тому кордоні між війною та мирним життям, ми живемо на тих кордонах, де далі є щось невідоме, щось нове, куди ми хочемо пробитися, як на фронтирі. Невідоме, з одного боку, та відстоювання власних границь, з другого боку, бо ця організація створювалася у час, коли почалися бойові дії. І це дуже важливо відстоювати власні кордони, власні межі, розширювати межі можливого та мати щось своє.

7 липня 2016 року Всеукраїнське об’єднання «Українські рубежі» відзначатиме другу річницю своєї діяльності.