Переробка та повторне використання відходів руйнації війни: місія можлива?
Запровадження ефективної системи переробки та повторного використання відходів руйнації війни має для України екологічну та матеріальну вигоду.Зрозуміти, як сьогодні влаштований цей процес в Україні, ...
Додано:
Спільнота ОГС «Відновлення»
Запровадження ефективної системи переробки та повторного використання відходів руйнації війни має для України екологічну та матеріальну вигоду.
Зрозуміти, як сьогодні влаштований цей процес в Україні, дозволили результати дослідження «Поводження з відходами руйнації війни в Україні. Актуальні практики та необхідні зміни». Дослідження проводили експерти Спільноти ОГС «Відновлення» у Київський, Харківській та Херсонських областях.
Результати дослідження свідчать: попри високу актуальність переробки відходів руйнацій, усталеної та ефективної практики у промислових масштабах в Україні немає. Працюють лише поодинокі проєкти за донорські кошти. Тому в громадах відсутній досвід для запозичення, а також — можливості мультиплікувати успішні проєкти.
Дещо більш поширеним є повторне використання відходів руйнації.
Як сьогодні влаштоване повторне використання відходів руйнацій?
За умови правильного менеджменту повторному використанню можуть підлягати 100% відходів. Наприклад, цегла може бути використана для будівництва некапітальних споруд, склопакети, двері й частини техніки можуть бути затребуваними у приватних домогосподарствах.
Сьогодні найбільш креативно до повторного використання відходів руйнації підходить населення в сільській місцевості та невеликих містах. Вони намагаються скоротити обсяг відходів та інтуїтивно знаходять їм нове призначення в господарстві.
У містах робота комунальних служб налагоджена краще, тому у мешканців зазвичай не виникає потреби задумуватися про повторне використання відходів.
Для представників місцевої влади та комунальних підприємств відходи руйнації — це ресурс. Однак спектр його застосування доволі одноманітний: подрібнення залишків будівельних матеріалів для підсипки доріг, переробка деревини або її спалювання для обігріву.
Але насправді відходи руйнацій можна використовувати не тільки так. Вони також можуть знадобитися для:
- Ремонту будинків та тимчасових будівельних рішень.
- Підвищення земельної ділянки.
- Сільського господарства — для виготовлення теплиць, формування грядок тощо.
- Спорудження домівок для тварин.
- Спорудження оборонних конструкцій на фронті.
- Виготовлення елементів декору та артоб’єктів.
Й хоча повторне використання відходів руйнації на практиці в Україні поширене більше, в перспективі влада, комунальні підприємства та бізнес здебільшого орієнтовані на переробку відходів. Це вимагає значних фінансових вкладень.
Потенціал повторного використання руйнацій війни — недооцінений. Суспільству бракує креативних рішень, інфраструктури для обміну відходами, знань для безпечного й ефективного їхнього використання, а також розуміння перспектив цього підходу загалом.
Які перспективи налагодження процесу переробки у громадах?
Найбільш перспективними напрямками переробки в Україні вважається переплавка металобрухту та подрібнення бетону — він використовується як додаток до сировини при виготовленні нових блоків.
Також перспективною може бути переробка деревини. ЇЇ можна використати для виготовлення тирси та паливних пелет.
Але масштабні проєкти, наприклад, побудова потужних сміттєпереробних заводів — це рішення «на перспективу»: коли зникне загроза окупації, припиняться обстріли, у країну «зайдуть» інвестори або з’явиться фінансування на закупівлю відповідних технологічних ліній.
Попри безпекові виклики та брак фінансових ресурсів, існують й інші перепони для впровадження переробки відходів руйнації уже сьогодні. Зокрема:
- брак успішних кейсів, які можна було б наслідувати чи масштабувати;
- відсутність законодавства, яке б регулювало правила утилізації та повторного використання відходів, адміністративну відповідальність за недотримання цих правил;
- інертність місцевої влади, корупційні практики;
- низький рівень культури сортування відходів у населення.
Окрім цього, викликом для налагодження процесу переробки є упередженість населення щодо безпеки переробних потужностей. Причина цього — брак інформації про сучасні технологічні можливості переробки та їхню екологічну нейтральність.
Іншою причиною спротиву побудові переробних заводів може бути низький рівень довіри до влади та інвесторів. Жителі громад припускають, що інформацію про шкоду виробництв від них можуть приховувати.
Щоб виправити ситуацію, потрібно системно працювати над інформуванням населення про безпечність переробних заводів та встановленням довіри. Тут може допомогти надання оцінки рівня шкідливих викидів від незалежних експертів, демонстрація прикладів роботи чинних переробних потужностей в Україні чи за кордоном, залучення до реалізації проєктів європейських інвесторів.
Важливо також нагадувати про екологічну шкоду сміттєзвалищ, закопування та спалювання твердих побутових відходів, а також про економічну вигоду для громади від появи нового підприємства.
Окрім спростування стереотипів щодо процесів переробки, варто підвищувати загальний рівень культури населення щодо поводження з відходами.
Тому робота з громадськістю має також включати інформаційно-просвітницькі кампанії, встановлення порядку притягнення до відповідальності за недотримання правил поводження з відходами, фінансову винагороду за здачу вторсировини.
Від кого залежить успіх створення замкнутого циклу в Україні?
Створення системи переробки та повторного використання відходів руйнації війни — це здійсненна місія за умови комплексних зусиль усіх стейкхолдерів: держави, органів місцевого самоврядування, бізнесу та громадян.
Роль держави полягає у формулюванні національної стратегії в законодавчому регулюванні й фінансовій мотивації бізнесу.
Місцева влада має виступати ініціатором діалогу з громадою з питань переробки й формувати сприятливі умови для роботи інвесторів.
Бізнес може стати основним інвестором і виконавцем проєктів. А роль громадськості — первинне сортування, за можливості — повторне використання частини відходів, а також громадська активність.
Запровадження циркулярної економіки, окрім екологічної та матеріальної вигоди, має для України також політичну та ціннісну складову. Ми повинні відповідати політикам ЄС, зокрема трансформувати економіку заради сталого майбутнього, відповідно до Європейського Зеленого курсу.
Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту Спільнота громадянського суспільства України «Відновлення». Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання.
