Поради психолога щодо роботи сімейних лікарів з ветеранами

Iryna_Solovei

Олег Покальчук, соціальний військовий психолог, під час тренінгу «Підвищення кваліфікації сімейних лікарів по роботі з ветеранками та ветеранами» надав корисні рекомендації сімейним лікарям щодо взаємодії з пацієнтами-ветеранами.

«Ветеран – це людина в стадії переходу. Через 2-2,5 роки участі у бойових діях патерни поведінки людей безповоротно змінюються. Відповідно, те, що люди бачили і переживали за цей час, формує чорно-білий світогляд, де немає пів тонів: часто у них з’являється байдужість до свого здоров’я», – наголосив Олег Покальчук.

Щоб модифікувати поведінку пацієнта, потрібно використати ці 3 компоненти разом:

• Мотивація. У зміні поведінки принципово важливо, щоб людина внутрішньо захотіла змінюватися, прийняла це як власний вибір.
• Можливість. Потрібно навчати людей, дати їм більше навичок і шляхів, як можна виконати потрібну дію (зміну).
• Тригер. Знайти слово чи те, що запустить цю поведінку.

Як поводити себе, коли ветеран проявляє агресію?

Якщо у процесі спілкування у ветерана виникає агресивність, потрібно визначити, яка ситуація стала тригером. Можливо, ви сказали якесь слово, яке викликало відповідну реакцію. Пам’ятайте, що агресія – це форма вираження страху, тобто, людина вас боїться (або боїться поганого діагнозу, вироку чи того, що вона не справляється зі своїм страхом). У такому випадку я маю два варіанти, як працювати з пацієнтом далі:

• Можна навмисне знизити свою самооцінку на фоні людини, наприклад, правдоподібно сказати, що погано чуєте і попросити людину повторити. Це дасть пацієнту ілюзію, що він «вище» за вас.
• Або ігнорувати агресивний меседж і повторити фразу, яку ви сказали на початку бесіди.

Також при спілкуванні з агресивною людиною рекомендую, якщо є можливість, не вживати займенники. Наприклад, фраза «Я вам вже сказав…» викликає сильний негатив у пацієнта, і конфлікт може перейти на особистий рівень. Краще сказати: «Тут варто було б подумати над таким рішенням…», уникаючи суб’єктного звертання до пацієнта.

Червоні прапорці, за яких сімейному лікарю краще скерувати пацієнта до іншого спеціаліста:

• Наркотична залежність.
• Алкоголізм.
• Біполярний розлад.
• Розлади психіки, які супроводжуються «емоційними гойдалками».
• Шизофренічні чи параноїдальні розлади.
• Тенденції до самогубства.
• Якщо пацієнт відноситься до представників меншин, а це суперечить вашим особистим поглядам.

Як сімейному лікарю звернутися за допомогою до родини ветерана:

Потрібно попросити, щоб спочатку прийшов член родини без ветерана просто поговорити. Можна зателефонувати комусь із сім’ї ветерана (це добре працює у селах чи маленьких містечках) і розпитати про пацієнта, як він поводиться у реальному житті. Отримавши загальну картину, потрібно запросити цю людину на зустріч. Але це ефективний метод лише за умови, що у родині добрі стосунки, коли, наприклад, дружина підтримує ветерана або чоловік – ветеранку. У цьому випадку розробляється парна терапія, але, на жаль, такі випадки трапляються рідко.

Якщо пацієнту соромно йти до лікаря з дружиною чи членами сім’ї?

Тоді краще діяти через побратимів, з якими він служив, колишніх командирів чи інших людей, які також мають військовий досвід. Принцип «рівний-рівному» працює найкраще, адже люди довіряють тому, хто пережив подібне.

Що робити лікарю, коли під час спілкування з рідними ветерана відчуваєш провину за те, що живеш звичайним життям?

• Не потрібно включатися в ситуацію.
• Задля уникнення емоційного вигорання потрібно підходити до спілкування виключно з професійної сторони.
• Пам’ятайте, що цим людям ви ніяк не допоможете у їхніх переживаннях / не зарадите горю, тому зберігайте внутрішню дистанцію.
• При спілкуванні з ними користуйтеся методом НЛП (нейролінгвістичне програмування).
• Фокусуйте свій погляд на обличчі цієї людини, у місці трішки вище перенісся, таким чином, ви будете більш емоційно захищені.
• Попросіть людину зробити щось незначне, наприклад, подати вам ручку чи якусь іншу річ, до якої вона ближче, ніж ви, щоб переключити її увагу і схилити до виконання вашої «вказівки», і після цього давайте рекомендації (вказівки) щодо медичного призначення чи подальшого лікування.

Матеріал підготовано в рамках Програми навчання сімейних лікарів щодо взаємодії із учасниками бойових дій. Цю програму впроваджує МБФ «Альянс громадського здоров’я» за підтримки Програми реінтеграції ветеранів, яку  реалізує IREX  за сприяння Державного департаменту США. Стратегічні партнери програми: ГО «Українська асоціація сімейної медицини», ГС “Твій сімейний лікар”, HAB | Lviv Habilitation Center.