Євген Шульга: майбутнє громадських організацій у вмінні залучати приватні пожертви

Олександр Ярощук

Євген Шульга – директор з розвитку проекту «Ціна держави» CASE Україна. У 2013-2015 рр. вивчав управління неурядовими організаціями у Вашингтонському університеті ім. Дж. Вашингтона.

Після повернення до України позитивно оцінює розвиток громадянського суспільства. Каже, що за два роки громадянське суспільство стало більше працювати на ентузіазмі, а нові проекти стали більш практичними для широкої громадськості. 

В інтерв’ю Громадському Простору Євген розповів про проект «Ціна держави», проблеми фінансування громадських організацій та дав поради як розвивати щойно створені та давно існуючі громадські організації.

Про “Ціну Держави”

Громадський Простір: Розкажіть детальніше про проект «Ціна держави». Яка його основна ідея?

Євген Шульга: Проект «Ціна держави» працює над вихованням виборців. Він відповідає на питання — що робити, щоб через 10 років у нас в суспільстві був попит на непопулістську політику – і як цього досягти? Ми вважаємо, що потрібно працювати з громадською думкою, пояснювати, що немає доброго уряду, що не можна дати людям безкоштовні послуги, не забравши в інших місцях, що не можна –  не розвиваючи підприємництво, вимагати збільшення добробуту.

Тобто, “Ціна держави” намагається показати шкоду від популізму. Ми намагаємося пояснити чому багаті не мусять платити за бідних; що багаті – це переважно підприємці, які вкладають власний ресурс, які готові працювати понаднормово і брати на себе ризики заради того, щоб отримати прибуток. Але при цьому вони створюють робочі місця, вони рухають економіку, вони піднімають зарплати, тому що вони створюють попит на робочу силу. Їм потрібно допомагати.

По-друге, ми намагаємося пояснити, що не існує ніякої державної власності. Це все власність платників податків. Не можна дозволяти чиновникам розпоряджатися нашими податками таким чином, щоби це було нераціонально. Куди саме спрямувати кошти і скільки, як зробити витрати більш ефективними – це питання, які підіймає “Ціна держави”. Ми показуємо, що безкоштовна державна медицина коштує стільки, освіта – стільки. На нашому сайті є калькулятор, який дозволяє кожній людині порахувати скільки вона платить за безкоштовні державні послуги. А потім задати собі питання: якщо ти не користуєшся послугами державної клініки або в тебе немає дітей, які ходять до школи, але з тебе у будь-якому разі вираховують гроші –  можливо є більш раціональний спосіб їх витрачання!?

Громадський Простір: Чого б ви хотіли досягти внаслідок реалізації цього проекту?

Євген Шульга: Ми віримо в те, що через 10 років, коли виборці задаватимуть такі питання, зможе прийти політик, який в своїй програмі напише не про зниження тарифів, а про створення робочих місць. Якщо зараз політик запропонує таке, він не зможе перемогти на виборах. За нього не проголосують.

Громадський Простір: Насправді, останнім часом виникає багато подібних проектів. У такому разі, в чому ви бачите унікальність саме вашого проекту? Яка його цільова аудиторія, ніша?

Євген Шульга: Споживачів економічних досліджень багато, починаючи від фахівців-економістів до людей, яким треба показати картинку, 2-3 зрозумілі тези, які випливають з ґрунтовного дослідження. Коли ти показуєш на прикладі, близькому до життя, тоді набагато зрозумілішими стають деякі речі. Ми намагаємося перекладати дослідження і ідеї мовою, яку можна сприйняти без додаткової освіти. У будь-якому разі ми знаходимося посередині між складними науковими дослідженнями і спрощеним уявленням про речі. Ми більше орієнтовані на виборців, яким потрібно пояснювати речі простою мовою і час від часу їх провокувати.

Громадський Простір: Що плануєте робити надалі?

Євген Шульга: Будемо працювати над залученням приватних пожертв, і плануємо для початку забезпечити ними хоча б чверть річного кошторису.

До речі, нещодавно проект “Ціна держави” публічно звернувся до української спільноти з закликом допомогти зупинити розкрадання та марнування грошей на державних підприємствах.

Фандрейзингова кампанія проекту “Ціна держави: допоможіть нам припинити розкрадати ваші гроші”

Про фінансування громадських організацій

Громадський Простір: Чому приватні пожертви? Чим вони відрізняються від донорської допомоги?

Євген Шульга: Благодійні внески – це ринок, на якому приватна особа обирає послугу, яку вона вважає потрібною. Тому коли ми створюємо навколо свого проекту коло людей, які цінують нашу роботу і готові пожертвувати,  ми бачимо в цьому майбутній розвиток проекту. Якщо ми можемо зібрати гроші на проект, це сигнал ринку, що напрямок роботи правильний. Якщо не можемо, то це сигнал про те, що потрібно шукати інший напрямок.

Громадський простір: У такому разі, чи потрібна ще донорська допомога?

Євген Шульга: Міжнародні фонди потрібні. Однак важливо, щоб гранти не були монопольним фінансуванням, тому що вони викривлюють орієнтири НУО. Це як планова економіка, коли чиновник керує, не знаючи, що насправді народу потрібно. Він думає, що потрібно одне, але насправді потрібне інше. Не маючи інформації про попит, не розумієш, що відбувається. Приблизно те ж саме відбувається з міжнародною донорською допомогою . Від неї не треба відмовлятися. Її треба спрямувати насамперед на підтримку нових організацій та ідей, які поки не мають можливості отримувати приватні внески. Донорська допомога пришвидшує початок проекту, але для дорослих проектів вона може бути перешкодою, якщо не доповнена приватними пожертвами.

Приватні пожертви дають маневреність: вони дозволяють не підлаштовуватися під цілі донорів, а встановлювати власні цілі. Є такі організації в Україні, які можуть приходити до донорів і казати: “Ми хочемо робити такий проект”. І кожен другий донор може сказати: “Гаразд, ми вам довіряємо і ми готові підлаштувати під вас грантові програми”. Але таких організацій мало. Більшість маленьких і середніх організацій працюють в рамках програм, які вказують донори.

У донорів зазвичай є 1-2 людини, які знаходяться, в кращому разі, в Україні, в гіршому десь за кордоном і вони намагаються вгадати, що потрібно Україні. Я не кажу, що це зовсім поганий і відірваний від потреб спосіб планування роботи. Втім для будь-якої НУО здоровим співвідношенням в кошторисі було б мати щонайменше третину приватних пожертв. Це був би зворотній зв’язок з людьми, які цінують роботу організації. Зворотній зв’язок допомагає НУО виконувати суспільно корисну функцію. Становище може різко змінитися, а донори не встигнуть. В Україні зараз цього не вистачає.

Громадський Простір: Ви вивчали це питання в США. Яка ситуація там?

Євген Шульга: В Америці деякі НУО взагалі існують лише на приватні пожертви. Часто кажуть: так в США ж безліч багатіїв і розвинена культура благодійності! Але з того, що я там бачив і порівнював з Україною, можу сказати, що  пропорційно до розміру економіки в Україні такі самі умови для отримання приватних пожертв. Українських грошей мало би вистачати на підтримку місцевих НУО. Проблема в тому, що НУО не вміють цього робити. Вони вміють прекрасно писати проектні заявки, але дуже погано підтримують зв’язок зі своїми споживачами і не вкладають зусилля, щоб отримати гроші від них.

Наприклад, я порівнював річні звіти американських і українських дослідницьких осередків. На відміну від американських центрів, фінансування українських дослідницьких осередків на 95-99% залежить від грошей фондів. В США фонди займають від третини до половини кошторисів. Решта – приватні пожертви.

Громадський простір: Чому так?

Євген Шульга: Тому що отримати гроші від іноземних донорів значно легше. Але є свої обмеження. Можна отримати гроші лише на ту тему, яку підтримує донор, а не ту, яку б хотілося розвивати НУО. І багато організацій погоджуються на такі умови.

Громадський Простір: Гранти ще залишаться основним джерелом фінансування третього сектору. У цьому аспекті, які ризики можуть нас очікувати?

Євген Шульга: По-перше, будь-яке припинення міжнародної донорської допомоги може позбавити нас значної частини громадянського суспільства. По-друге, збільшення фінансування не означатиме збільшення кількості НУО. Якщо, скажімо, фонди нададуть Україні удвічі більше грошей, це не призведе до збільшення удвічі числа НУО. Їхня кількість збільшиться на 10-15%, а решта грошей піде на підвищення зарплат  працівників. Система має обмежену потужність, можливість обробки і співпраці одного фонду з визначеною кількістю НУО. Критична маса НУО вже створена. Вона добре засвоює фонди, але якісного збільшення продуктивності праці поки що не відбувається.

Наприклад, чому в Україні НУО так рідко пишуть річні звіти!? Тому що НУО не мають потреби звітувати широкій громадськості. Тому що вона для них – глядачі, їхній замовник – донори.

У США НУО пишуть річний звіт як головний засіб донесення до благодійників інформації про свою роботу за отримані гроші і демонструють що можуть зробити, якщо отримають додаткові кошти.

«Ціна держави» зараз також відкриває цей напрямок для себе. Це те, що могли б зробити міжнародні донори – вони могли приділити більше уваги навчанню НУО як залучати приватні пожертви. В Україні є люди, які навчилися залучати приватні пожертви, але їх мало. Потрібно, щоб вони ділилися своїм досвідом.  

У Сполучених Штатах вся ідея приватних пожертв спирається на задоволення благодійника тим, що він робить. Це — добровільний акт. Насамперед, це усвідомлення, що ти змінив щось на краще. Навчитися знаходити людей, подавати свою роботу, щоб це виглядало як важлива справа, це ті навички, які в Україні слабо розвинені.

Громадський Простір: Які плюси чи мінуси Ви можете відзначити в розвитку громадянського суспільства в Україні в останні декілька років?

Євген Шульга: Я поїхав з України в 2013 році і повернувся в 2015 році — в іншу країну і в інше громадянське суспільство. Те, що кидається у вічі насамперед, це велика кількість проектів і людей, які працюють безкоштовно. Такого не було 3 роки тому. Громадянське суспільство було суцільно професіоналізоване. Я майже не помічав тоді проектів, які існували на ентузіазмі. Помітно зросла кількість проектів, які створюються на рівному місці, а потім залучають гроші, коли розуміють, що потрібна додаткова підтримка. Це справжнє громадянське суспільство.

Про організаційний розвиток громадських організацій

Громадський Простір: Як розвивати громадську організацію? Що порадите?

Євген Шульга: Це, звичайно, залежить від стадії розвитку конкретної НУО. Втім, для більшості НУО в Україні шлях розвитку лежить у виході за межі донорської системи координат. У цій системі найперше питання завжди «Чи знаю я донора, який це оплатить?» Більшість ідей розвитку відпадають на цьому етапі. Краще запитати себе: чи пожертвує мій сусід на цю справу 100 гривень? – оце більш точне мірило якості ідей.

Громадський Простір: Багато активістів у цьому разі задумаються, як нам почати приймати приватні пожертви. Тож як, дійсно, запустити цей механізм в рамках конкретної НУО?

Євген Шульга: Приватні благодійники (на відміну від фондів) розпоряджаються власними, тяжко заробленими грошима. Отже, вони більш прискіпливі у питаннях «навіщо це все потрібно» і менш щедрі у своїх внесках. Але фондів мало, а приватні гроші безмежні, в тому сенсі, що для дійсно суспільно важливої справи майже будь-хто готовий пожертвувати бодай якусь суму – приклад фінансування війська для захисту від Росії був дуже показовий. Звідси два висновки: треба зосередитися на виконанні найбільш суспільно важливої роботи з усіх можливих і дати про це знати якомога більшій кількості людей (для початку через електронні списки розсилки чи Фейсбук). А далі все вирішує ринок: важко вгадати, яку роботу суспільство вважатиме більш корисною, але в тому і краса ринкових рішень, що без будь-якого стороннього впливу суспільні блага будуть розподілені оптимальним для суспільства чином. Громадська організація лише слугує засобом втілення незадоволених суспільних потреб. Треба пробувати!