В американському університеті презентували виставку з історії «Щедрика»

4 та 6 грудня 2024 року у Музичній бібліотеці та у Школі міжнародних й глобальних студій Університету Індіани, США, відкрилась виставка «Чотири ноти з України». Це авторський проєкт дослідниці історії «Щедрика» Тіни Пересунько, який розповідає американцям про українське походження відомої Різдвяної колядки «Carol of the Bells».

Фото з відкриття виставки: Вікторії Савчук. Відео виконання «Щедрика» Слов’янським хором тут.

На стендах виставки, уперше у США, висвітлюється мовою архівних документів понад 100-річна історія музичного шедевру Миколи Леонтовича: від написання твору українським композитором у 1916 році й появи через 20 років його англомовної версії, до наших днів, коли у 2022 році Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, а у нью-йоркському Карнегі Гол відзначили 100-річчя першого виконання пісні у США.

«Виставка про “Щедрик” й “Carol of the Bells” фулбрайтівської стипендіатки Тіни Пересунько в моїй альма матір Indiana University – це справжнє свято душі, – зазначила у вітальному слові Посол України у США Оксана Маркарова. – Вона розповідає історію неймовірної мелодії, яку знає кожен українець і кожен американець, і яка єднає наші нації вже понад 100 років. У ній переплелись споконвічна боротьба України за свободу, наша незалежність 1918 року, креативна культурна дипломатія уряду УНР та особисто Симона Петлюри, наша багата культура і геніальність композитора Миколи Леонтовича та диригента Олександра Кошиця, котрий презентував Америці цей хоровий шедевр. В ній також трагедія окупації України радянською росією та, як наслідок, десятиліття нищення України та, найголовніше, заклик до всіх наших партнерів єдиною родиною перемогти російську імперію зла сьогодні. Це історія про те, як через музику ми саме на Різдво даруємо світу частинку себе. Сподіваємося, що ця виставка мандруватиме університетами Америки, продовжуючи надихати відвідувачів українською історією та культурою».

На відкритті виставки виступив Слов’янський хор Університету Індіани, виконавши «Щедрика» Миколи Леонтовича. Із промовою виступила професор університету Галина Гольдберг, директорка Інституту російських та східноєвропейських студій ім. Роберта Ф. Бернса, який спонсорує стипендійну програму Університету Індіани з підтримки українських науковців. Американська музикознавиця нагадала про трагічну долю композитора Миколи Леонтовича, застреленого у 1921 році російським чекістом на окупованій більшовиками Вінниччині, та про «Розстріляне відродження» численних інших українських митців, знищених під час Сталінського терору у 1937-1938 роках, якраз тоді, коли американські виконавці вивчали ноти «Carol of the Bells».

«Сьогодні культура знову стала центральним питанням, – зазначила професор Гольдберг, – оскільки агресор заявив, що твори українських митців є «нашим спільним літературним і культурним надбанням», а потім використав це твердження як ключовий привід для своїх військових сил для перетину фактичних, фізичних державних кордонів з метою знищення суверенітету України. Таким чином, збереження суверенітету України нерозривно пов’язане зі збереженням її багатої, багатогранної та багатоетнічної культури».

Проєкт присвячено 100-річчю завершення американської прем’єри «Щедрика» й має, за задумом авторки, розповісти американській публіці історію української музичної дипломатії. На стендах виставки представлено матеріали з архівів та бібліотек України, США, Канади й Чехії, які дослідниця збирала упродовж років й уперше презентує у США. Це, зокрема, рукопис “Щедрика” Миколи Леонтовича 1916 року із фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського. Це також матеріали з історії європейського тріумфу “Щедрика” й прем’єри пісні у Нью-Йорку та у країнах Південної Америки із фондів Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (Київ), Слов’янської бібліотеки Чеської Республіки (Прага), Осередку української культури та освіти (Вінніпег, Канада), Української вільної академії наук (Нью-Йорк, США), Українського історико-освітнього центру (Сомерсет, США).

Також на виставці представлені музичні записи прем’єри «Щедрика» на Бродвеї у мюзиклі Джорджа Гершвіна «Пісня полум’я» 1925 року, та в однойменному американському кінофільмі 1930 року, де пісню Миколи Леонтовича виконував Російський хор, а «Щедрика» затитрували як «російську народну пісню». Це документи із колекції Інституту Леонтовича. Демонструється партитура першої англомовної версії «Щедрика» – пісні «The Bluebirds», написаної 1933 року директором Музичної консерваторії в Індіанаполісі Максом Кроном. Це знахідка кам’янець-подільського колекціонера Анатолія Паладійчука. Подається історія появи у 1936 «Carol of the Bells» й американізація пісні на тлі продовження української боротьби за незалежність. Унікальне відео із диригуванням Олександра Кошиця на Всесвітній виставці у Нью-Йорку 1939 року, представлене на виставці, – із фондів Українського музею та бібліотеки (Стемфорд, США).

Дослідниця сподівається, що проєкт пожвавить інтерес студентів та викладачів американського університету до постаті Миколи Леонтовича. Адже досі автор однієї із найбільш відомих у США Різдвяних колядок залишається маловідомим для американців.

«Для широкої американської публіки «Carol of the Bells» – «американська класика», – зазначила Тіна Пересунько. – Для професійних виконавців – «українська різдвяна колядка», адже саме так подав у партитурі «Carol of the Bells» Пітер Вільговський, автор англомовного тексту до «Щедрика». Втім протягом десятиліть у різних американських різдвяних альбомах, радіопрограмах й телевізійних шоу «Carol of the Bells» називали «російською колядкою», а композитора Миколу Леонтовича – «російським композитором». Яскравим прикладом є популярний Різдвяний альбом Хору Роберта Шоу 1946 року, в якому зазначалося: «Carol of the Bells – типова російська народна колядка; музика – Леонтовича, композитора, про якого ми не змогли знайти жодної інформації».

Авторка проєкту наголосила, що після окупації України більшовицькою Росією та вбивства композитора агентом російської ЧК, злочин російських спецслужб замовчували й не розголошували за кордоном. Лиш українська еміграція у США роками намагалась нагадати американцям про українську ідентичність «Carol of the Bells» й трагічну долю автора мелодії. Так, 12 грудня 1971 року до 50-річчя убивства композитора українська діаспора організувала у Нью-Йорку концерт-меморіал, під час якого оприлюднила Маніфест із засудженням російського терору й окупації України:

«Москва, яка тимчасово закріпила свою владу в Україні, свідома того, що поневолити повністю й знищити українську націю вона зможе тільки тоді, коли їй удасться знищити українську культуру. Отже, побіч фізичного поневолення, вона безоглядно винищує всі елементи української культури, всі її прояви та пам’ятки минулого…

А тому ми, учасники і присутні на концерті, присвяченому 50-річчю трагічної смерти геніяльного композитора М. Д. Леонтовича: a) засуджуємо російський шовінізм з його ґеноцидним проявом – русифікацією поневолених націй; б) заявляємо категоричний протест проти постійних варварських заходів у нищенні пам’ятників української культури, як: історичні будови, бібліотеки, архіви, музеї, історичні місця релігійности; в) найгостріше засуджуємо брутальне переслідування і нищення людей методами запроторювання у табори смерти і в божевільні; г) закликаємо працівників культури вільних народів світу протестувати проти московських злочинів, вчинених супроти українських культурних діячів, і дати свою моральну підтримку народам, які хочуть визволитися і оформитися у своїх Незалежних Державах; ґ) закликаємо українство в діяспорі ще більше згуртованими силами стояти в обороні і збереженні української культури та вести неустанну боротьбу за Українську Самостійну Державу, що буде запорукою живучості нації та її культури, як це до нас звернувся М. Леонтович у своєму передсмертному творі: “Діти мої, квіти мої, не пустіте смерти та не дайте мені вмерти».

Зведені українські хори на концерті пам’яті Миколи Леонтовича у Нью-Йорку,
професор Симон Вожаківський виголошує текст Резолюції, 12 грудня 1971.