Українцям хочуть закрити рот статтею про наклеп
До Кримінального кодексу України внесено зміни в частині встановлення кримінальної відповідальності за наклеп (стаття 1511). Дана стаття дублює статтю 1281 Кримінального кодексу Російської Федерації, ...
Додано:
Громадський Простір
До Кримінального кодексу України внесено зміни в частині встановлення кримінальної відповідальності за наклеп (стаття 1511). Дана стаття дублює статтю 1281 Кримінального кодексу Російської Федерації, яка була введена в кодекс влітку 2012 року (після виборів у Росії і заворушень на Болотній площі). Під наклепом кодекс розуміє – «умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що паплюжать честь і гідність іншої особи».
А також відповідальність за вчинення таких дій у творі, який публічно демонструється, в засобах масової інформації або в мережі Інтернет (у Російському законодавстві норма про Інтернет), а так само вчинений особою, раніше судимою за наклеп, а також за наклеп в поєднанні з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
«Введення такої відповідальності фактично призведе до обмеження прав і свобод громадян і суперечить Конституції, Європейській конвенції про захист прав людини», – впевнений старший юрист ЮК «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Олександр Ткачук.
Старий Кримінальний кодекс 1960 року містив положення про кримінальну відповідальність за образу і наклеп. Враховуючи складність доведення вчинення даного злочину, а також те, що що найбільш ефективним захистом честі та гідності особи все ж є цивільно-правовий захист, в 2001 році приймаючи новий Кримінальний кодекс, держава відмовилася від цих складів злочинів.
«Складність доказування наклепу зводиться до того, що особа, яка поширює відомості, повинна бути свідомо обізнана про їх помилковості і визначається психічно-вольовим ставленням особи до поширюваної ним інформації. Що практично неможливо. З точки зору визначення терміну «розповсюдження», то виходячи зі сформованої практики і відповідальності за інші злочини містять це поняття, їх можна визначити як дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів (недостовірної інформації) до відома невизначеного кількості осіб або певного кола», – говорить Олександр Ткачук.
Складно доказовим з технічної точки зору є встановлення факту вчинення і доказів наклепу в мережі Інтернет враховуючи всесвітній характер цієї мережі. У такому випадку будь-яка критика в соціальних мережах, чатах і т.д. може бути розцінена як наклеп, що є просто абсурдом і спричинить обмеження свободи думки і слова, закріпленої в ст. 34 Конституції України.
Оскільки особа, честь і гідність якого спаплюжили, в першу чергу має на меті відновлення своїх порушених прав та отримання компенсації, сатисфакції за понесені ним негативні емоції. Але для цього більш дієвими представляються цивільно-правові засоби захисту своїх немайнових прав у суді (спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, право на відповідь і т. д.), але ніяк не кримінальна відповідальність.
«Оскільки даний злочин, згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу буде ставитися до злочинів приватного обвинувачення (ст. 477), відкриття кримінального провадження по ньому зможе відбуватися тільки на підставі заяви потерпілого, яким у даному випадку буде виступати особа, честь і гідність якого зганьбила, поширена про нього недостовірна інформація. Для цього потерпілий – фізична особою (честь і гідність має тільки фіз. особа) повинен звернутися до слідчого, прокурора, іншої посадової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування із заявою про скоєння кримінального злочину», – пояснює старший юрист ЮК «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Олександр Ткачук.
Джерело : ЮК «Алексєєв, Боярчуков і партнери»