Свобода медіа-2013 в Україні: основні підсумки та тенденції
2013 рік був унікальним для українських медіа та журналістів. На жаль, переважно в поганому сенсі цього слова. Адже посилення авторитаризму не могло обійти стороною і одну з найважливіших складових ...
Додано:
Громадський Простір
2013 рік був унікальним для українських медіа та журналістів. На жаль, переважно в поганому сенсі цього слова. Адже посилення авторитаризму не могло обійти стороною і одну з найважливіших складових демократії – свободу медіа.
EaP Media Freedom Watch склав перелік найбільш очевидних тенденцій і процесів, що мали відношення до свободи медіа в Україні в році, що минає.
Стрімке зростання насильства проти журналістів
Ніколи раніше за роки незалежності України влада і підконтрольні їм структури не вели себе по відношенню до преси настільки агресивно і грубо. Інститутом масової інформації зафіксовано протягом року більше 100 нападів на журналістів. Виходить, що ці надзвичайні для демократичної країни події траплялися в Україні кожні три – чотири дні і стали буденним явищем. Апофеозом – та й символом насильства стосовно журналістів при виконанні ними своїх обов’язків – стало масове побиття їх бійцями міліцейського спецпідрозділу «Беркут» під час акцій протесту. А природним для нинішньої влади завершенням року є звіряча розправа з журналісткою Тетяною Чорновол, що відома резонансними розслідуваннями щодо «хазяїв» України і громадянською активністю.
Безкарність агресорів
Міліція, прокуратура, суди та інші державні структури залишаються надзвичайно лояльними до тих, хто перешкоджає журналістам у здійсненні їх професійної діяльності. Якусь надію на зміну цієї тенденції дав результат гучної справи про напад на журналістів Ольгу Сніцарчук і Влада Соделя під час опозиційних акцій протесту 18 травня. Однак це не переросло в тенденцію, про що свідчить відсутність належної реакції влади на наступні численні випадки агресії проти журналістів. Власне, це також є непрямим доказом того, що сама влада і є головним натхненником або замовником насильства.
Скупка медіа активів представниками «сім’ї»
Протягом року багато популярних медіа були взяті під контроль людьми, яких асоціюють з так званою «сім’єю» президента Януковича. Найгучнішою справою стало придбання Українського медіа холдингу (UMH) очолюваної Сергієм Курченко групою ВЕТЕК. Незабаром після цього стали з’являтися повідомлення про цензуру у виданнях, які входять до холдингу. Почалися масові звільнення незгодних з цим журналістів – зокрема, журналів з «Форбс» і «Кореспондент». Це свідчить про суто політичні мотиви придбання «сім’єю» засобів масової інформації.
Відсутність прогресу в законодавчому забезпечення свободи медіа
Не виправдалися очікування на прийняття кількох важливих законів, які могли б вплинути на поліпшення свободи медіа в Україні і полегшити роботу журналістів. Зокрема, Закону про суспільне телебачення і радіомовлення – таким чином, Україна залишається однією з небагатьох країн Європи, де не існує суспільного мовника. Фактично законсервований також законопроект 0947, покликаний поліпшити виконання Закону про доступ до публічної інформації – хоча він був розроблений ще два роки тому і рік тому прийнятий парламентом у першому читанні.
У той же час протягом року були спроби ускладнити життя журналістам: провладні політики намагалися просувати ідеї покарання за наклеп, ревізії згаданого Закону про доступ до публічної інформації в бік обмеження доступу, законодавчого забезпечення контролю над інтернетом.
Посилення нових медіа та боротьба влади з інтернетом
Однією з небагатьох позитивних тенденцій року стало зростання значення нових медіа для загальної свободи слова та ЗМІ. Зокрема, соціальні мережі Facebook і Twitter стали для журналістської спільноти реальними інструментами пошуку та оперативного поширення інформації, активно використовуваної згодом і традиційними медіа. Масові протести в листопаді-грудні по-суті вивели на новий рівень метод прямої он-лайн трансляції з місця подій. Про затребування та ефективності цього свідчить, наприклад, проект hromadske.tv (громадське он- лайн телебачення), набрав популярність швидко і без істотних фінансових вкладень.
У той же час українські влада посилила боротьбу зі свободою медіа в інтернеті. Зокрема, під час масових протестів був апробований метод потужних кібер-атак на незалежні ЗМІ з метою нейтралізації їх в критичні моменти.
Проведення кампанії з роз’яснення суті і природи євроінтеграції
У зв’язку з декларованими українською владою протягом року намірами підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом (до відмови від цього в кінці листопада) українські медіа отримали можливість проведення масової кампанії з роз’яснення переваг євроінтеграції для країни і громадян. По-суті, це була перша подібна кампанія за всі роки офіційно оголошеного проєвропейського курсу України. Саме зусилля медіа з інформування населення значною мірою зумовили рішучу реакцію українського суспільства на відмову влади від асоціації з ЄС і появу Евромайдану.
Посилення солідарності серед українських журналістів та їх опір тиску
Відвертий тиск української влади на медіа і журналістів зустрічало такий же активний опір з боку досить великої частини журналістської спільноти і сприяло підвищенню журналістської солідарності. Це проявлялося в численних журналістських акціях, в демонстративних звільнення в знак протесту проти цензури, підвищеній увазі журналістів до проблем колег і активному висвітленні цього. Наслідком масових акцій протесту стало також підвищення свободи провідних телеканалів країни. У той же час в непідконтрольних владі інтернеті та друкованих медіа не зменшилася кількість критичних матеріалів та об’єктивного аналізу того, що відбувається в країні, резонансних розслідувань.
Джерело : mediafreedomwatch.org