Відкриття молодіжного відділення для осіб з інвалідністю «Мрійники» – громадський проект 320

Для нас наш Громадський проект почався ще декілька років назад,коли ми зрозуміли, що нашим особливим дітям після 18 років далі нема де продовжувати реабілітацію та спілкування.Тому ,коли ми випадково дізналися ,що є такий проект,схопилися за нього ,як за” соломинку”,та вирішили взяти участь.

Мета проекту – створити молодіжні групи, при існуючому    відділенні соціально-медичної реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем, розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної  нервової системи з порушенням психіки «Пролісок»,який знаходиться  у Святошинському районі ,де особлива молодь після 18 років ,зможе продовжити реабілітацію та соціалізацію.Та повернути до соціуму молодь  ,яка опинилась без спілкування та реабілітації .

Чому саме там

По-перше , це рідне місце для багатьох цих дітей,по-друге, всі умови для подальшої реабілітації та соціалізації вже є при даному відділені- це пандуси,ліфт,спортивна зала ,тренажери,сенсорна кімната,гідро-масажна ванна та інше обладнання необхідне для таких людей,по-третє, фактична кількість дітей, яка відвідує відділення дає змогу на відкриття таких груп, тем більше в них є дуже гостра потреба. І з кожним роком таких дітей після 18 років стає більше.

Для багатьох дітей це стало єдиним місцем де Вони мають змогу спілкуватися та реабілітуватися. Більшість дітей відвідують це відділення з початку його роботи вже багато років, і звісно для них цей центр став рідним. Персонал знає кожну дитину, їх особливості. Тому перед дітьми та батьками стало питання подальшої реабілітації та соціальної адаптації підлітків. Але, нажаль, після 18 років, для таких дітей, немає альтернативи крім  психоневрологічних інтернатів для дорослих. Звісно, більшість батьків  дітей, які виросли в сім’ях, не згодні  віддавати  у інтернати своїх особливих дітей .А ті в свою чергу , залишаються сам на сам у своїх квартирах, повністю ізольовані від реальності та суспільства поки їх батьки працюють. Вони страждають, знаходяться у стані депресії, деградують в додачу до своїх вад. Так! Вони виросли в люблячих сім’ях, мають гарні родини, бо вони не залишили їх(хоча це пропонували батькам не один раз і пропонують зараз) ,ще маленькими, не дивлячись на всі їх вади у дитячих будинках, а навпаки родини  намагаються їм допомогти   бути повноцінними членами нашого суспільства, спілкуватися зі своїми друзями, жити! І для того ,щоб ці діти не залишилися  сам на сам зі своєю самотністю, пропоную  організувати для таких людей умови для їх повноцінного життя. Одне з основних прав людей з інвалідністю – проживання в суспільстві —Жодна людина розумовими та фізичними можливостями не може жити ізольовано від суспільства, а повинна бути незалежним сусідом в нашому  середовищі. Тому пропоную  створити в подальшому  центр для людей з подібною долею, який би додав  трохи комфорту в їх не легке  існування, покликаний допомагати вже дорослим дітям  з обмеженими розумовими та фізичними можливостями, бо вони на завжди залишаться дітьми. Поки  ж я пропоную зробити молодіжні групи для інвалідів з дитинства  після 18 років  саме при цьому відділені .

Що планується робити в ц ціх групах? Пропонуємо:

• проводити якісну реабілітацію з долученням досвідчених лікарів ЛФК, логопедів, психологів;
• проводити  творчі майстер класи. З роботами, які будуть робити діти можна буде проводити доброчинні заходи, ярмарки, фестивалі, що буде їх спонукати до праці.В такі мастер класи можна долучати тяжко хворих дітей,які прикуті до ліжка  за допомогою онлай -трансляцій ;
• використовувати елементи танцювально-рухової терапії, з долученням майстрів бального танцю. Хоча багато з дітей на візочках, але всі Вони “МРІЙНИКИ” та мріють навчитись танцювати;
• використовувати  в роботі з дітьми нетрадиційні техніки, а саме -

аромо терапія, музико терапія, терапії піском, арт терапії  тощо.

• проводити тематичні вечорниці –посиденьки. На ці заходи можна запрошувати цікавих людей(акторів, співаків, громадських діячів та просто цікавих людей) та за чашечкою смачного чаю із солодощами спілкуватися, танцювати, співати ,влаштовувати спільний перегляд картин та  проводити разом дозвілля;
• реабілітація у басейні,
• організовувати  екскурсії ,та свята із сім’ями,що буде сприяти психологічній підтримці і батькам;

До заходів хотілось би залучати волонтерів, молодь та небайдужих людей,наприклад таких, як “Вітамінчики”, які завжди з радістю підтримують таких дітей,  тем більше ,що таких в нас багато.

Цим проектом зможуть скористатися всі бажаючі особливі люди після повноліття, які проживали, проживають і хочуть проживати разом із своїми родинами, але не  хочуть бути  відірваними від всього світу. Насамперед це будуть мешканці Святошинського району інваліди з дитинства після 18 років  з  дитячим церебральним паралічем, розумово відсталі  з ураженням центральної    нервової системи з порушенням психіки та мешканці інших районів,якщо є така потреба для них.Хочу зазначити,що  така проблема є у всіх районах міста Києва.Тому було б добре відкрити у всіх районах при такіх відділеннях молодіжні групи,щоб батькам та дітям було зручно туди добиратися.

Ці діти дуже великі Мрійники. Вони не мріють про матеріальні блага, а мріють про прості людські цінності. Для таких дітей- це спілкування, та розуміння того ,що вони потрібні всім нам, що ми до них не байдужі. Вони надихають, мотивують  нас ,здорових ,на життя ,бо маючи серйозні проблеми із здоров’ям вони залишаються щирими, всміхненими радісними, добрими, чого бракує багатьом нам. І дивлячись на них хочеться робити ,щось гарне! Ось і ми можемо зробити чудову справу Для цього нам потрібно створити місце де б Вони усі могли зустрічатися, спілкуватися, проходити необхідну реабілітацію, жити та творити!

В разі реалізації проекту, особливі люди отримають ще один дім повний друзів, де Вони  зможуть продовжити повноцінну реабілітацію ,жити, любити, бути повноцінними мешканцями свого міста, де Вони відчують нашу  любов, теплоту та небайдужість. Тому віддавайте їм свої  голоси,будьте не байдужими,долучайтесь та підтримуте нас та наш проект № 320

Дуже сподіваюсь, що донесла до Вас все те, що відчувають батьки, родини, та їх особливі діти та чого б Вони  хотіли від всіх нас)