Педагог завдяки гранту створює навчальний кабінет
Світлана Семенова, вчитель історії Городнянської районної гімназії: «Після публікації про те, що я отримала грант, мені дзвонили знайомі і вітали, вважаючи, що ці гроші дістануться особисто мені. Та ...
Світлана Семенова, вчитель історії Городнянської районної гімназії: «Після публікації про те, що я отримала грант, мені дзвонили знайомі і вітали, вважаючи, що ці гроші дістануться особисто мені. Та насправді ж це не так».
Восени минулого року благодійний фонд «Майбутнє Чернігівщини» оголосив Конкурс грантів, котрий був покликаний активізувати проектну роботу на Городнянщині та показати, як можна втілювати суспільно корисні ідеї з допомогою донорських організацій. Передував Конкурсу навчальний форум, на котрому кращі тренери України вчили активних жителів громади писати проекти та отримувати грантові кошти на їх втілення.
Зазначимо, що гранти – кошти, які надаються донорськими організаціями для втілення певної мети. Отримувач грантових коштів обов’язково звітує про їх цільове використання. Та головне, грант надається на певних умовах, одна з яких – особистий внесок автора проекту. Зазвичай цим внеском є безоплатна робота по втіленню проекту. Так і педагог Городнянської гімназії Світлана Семенова, яка отримала грант на створення кабінету історії, працювала на волонтерських засадах. Тобто вільний час, котрий могла б приділити родині, вона витрачала на підготовку та реалізацію свого проекту.
На початку лютого було презентовано оновлений кабінет історії, а Світлана Миколаївна розказала нам про те, як завдяки гранту їй вдалося втілити свою мрію.
Хто хоче чогось досягти, той шукає можливості
- Знаєте, ідея створення кабінету історії, який би відповідав сучасним навчальним вимогам, виникла в мене вже давно – ледь не на початку моєї вчительської практики, а працюю в гімназії я вже 19 років. Звичайно, щось ми намагалися зробити своїми силами, допомагали нам батьки. Коли в газеті прочитала про цей Конкурс грантів від благодійного фонду «Майбутнє Чернігівщини», в голові відразу промайнула думка: «Це шанс, який я можу використати для втіленні своєї мрії – створення історичного кабінету».
Написати проект на Конкурс допомогли місцеві представники благодійного фонду. Ще наша співрозмовниця читала багато інформації в Інтернеті. Це був для неї перший масштабний проект і вона дуже раділа, що він отримав грант. Та на початку її шляху до перемоги не всі знайомі підтримали таке починання.
- Колеги, звісно, сприйняли по-різному. Хтось співчував, бо проектна робота – це додаткове навантаження на вчителя, але вона не приносить ніякої матеріальної вигоди, тільки – моральну. Хтось відразу висловлював підтримку, адже вони знають, як я хотіла цього домогтися.
Були й ті, хто подумав, що отримання гранту – це щось на зразок виграшу в лотерею.
- Після публікації про те, що я отримала грант, мені дзвонили знайомі і вітали, вважаючи, що ці гроші дістануться особисто мені. Та насправді ж це не так. Кошти ж були виділені для втілення конкретної мети – створення кабінету історії. Тож про кожну витрачену копійку я обов’язково звітувала. Та головне, що наші діти зможуть здобувати якісні знання, – розповіла пані Світлана.
Все, що ми робимо сьогодні – це наш внесок в майбутнє
Основною метою благодійного фонду було не задоволення всіх потреб грантозаймачів, а демонстрація способу, з допомогою якого це можна зробити. Грант, котрий виграла педагог, складав 10 тисяч гривень – він не такий вже й великий, але для школи ця сума є дуже значною.
- Всі кошти були використані для закупівлі нових наочних матеріалів. Ми придбали нову п’ятисекційну класну дошку, на котрій можна писати, як крейдою, так і маркерами, а ще користуватися магнітами. Придбали нові карти, стенди та наочні матеріали, – не стримуючи радості розповідає Світлана Семенова.
Покращення освітньої бази позначається на якості знань, котрі отримують учні. Та в освіті не буває миттєвих результатів, тому говорити про те, наскільки покращаться знання про історичне минуле поки зарано. Час покаже. Все ж зміни відбулися і їх важко ігнорувати.
Клас має новий естетичний вигляд і завдяки новим стендам перетворився в навчальну аудиторію. Нова атмосфера налаштовує дітей на серйозний навчальний процес, вона їх дисциплінує і активізує. Навіть галасу стало менше, відмічає вчителька. До того ж раніше на уроках історії тут користувалися тільки індивідуальними атласами, а зараз вчитель йде на урок з великою картою, що вже вносить різноманітність в навчальний процес.
- Раніше в нас були старі радянські карти з 70-х років минулого століття. Вони вже самі по собі були застарілі та не відповідали навчальній програмі. Вже декілька років ми їх не використовуємо взагалі, – розповіла автор проекту.
Та саме демонстраційні матеріали в навчальному процесі дозволяють вчителю активізувати увагу дітей. Використання карт вчить учнів переключати увагу, працювати біля дошки, взаємодіяти з аудиторією. Важливо починати вчити цьому дітей з молодших класів, щоб вони не розгублювалися, а вміли показати свої знання та донести їх до інших. Довгий час в істориків районної гімназії в Городні такої можливості не було, та зараз на уроці активно працюють всі учні – від п’ятикласників до випускників.
А що далі…
Мрія Світлани Семенової почала здійснюватися. Та все-таки кабінет історії в великому навчальному закладі, що носить горду назву «гімназія», повинен бути оснащений ще й сучасними мультимедійними приладами. Щоб їх отримати вчителька-новатор планує звертатися до дирекції школи, районної адміністрації та керівництва міста. Довести почату справу до кінця – справа честі, вважає активний педагог.
- Організації, подібні до благодійного фонду «Майбутнє Чернігівщини», дійсно допомагають втілювати суспільно необхідні ідеї. Зараз в рамках децентралізації пора припиняти говорити, що хтось винен нам, а треба діяти самостійно. Звичайно, держава має йти поруч та всіляко сприяти своїм громадянам. Та результати своєї діяльності кожен буде цінувати набагато більше. Цьому ми маємо навчити й наших учнів.
До речі, поки Світлана Миколаївна готувала та реалізовувала свій проект, у школярів теж з’явилася купа власних ідей, котрі вони б хотіли реалізувати з допомогою грантів – створити кімнату шкільного самоврядування, а ще – учнівське кафе…
Тож зараз з упевненістю можна говорити, що жителі міста Городня на Чернігівщині зрозуміли, – завдяки грантам можна реалізовувати свої ідеї та плани. Тим більше, досвід показує, що майбутнє об’єднаних територіальних громад – за проектною роботою.