У Вінниці презентовано «Історії несепаратисток»

Громадський Простір

28 квітня у Вінниці в рамках реалізації проекту «Діалоги порозуміння» Донецький національний університет у партнерстві з Вінницькою громадською організацією «Інформаційно-просвітницький центр «ВІСЬ» презентував публіцистичну збірку «Історії несепаратисток» за підтримки МБФ «Український жіночий фонд».

Олена Зашко, студентка Донецького національного унівесрситету, журналістка, і одна з авторок Історій, розповіла Громадському Простору про саму ідею та свої відчуття, емоції, втілені в її історію, вплетену в ширшу історію, яку переживаємо-творимо ми з вами сьогодні:
Збірка “Історії несепаратисток” готувалася півроку – з часу переїзду ДонНУ до Вінниці. Мені розповіли про ідею такого діалогу між тими, хто переїхав з Донецька та вінницькою громадою. Я відразу загорілася бажанням розповісти свою історію. Особисто мені писати було і легко, і важко водночас. Легко, бо емоцій було багато. Важко через те, що в голові знов і знов виринали картини захопленої ОДА, біль від втрати знайомих.

До написання збірки долучилися студентки Донецького національного університету. Як на мене, то це чудова можливість показати точку зору молоді на те, що відбувалося на Донбасі. Адже ми – це та молодь, яка мала б будувати його майбутнє та майбутнє всієї України. І для нас, людей, які прагнули і прагнуть жити в Україні, ситуація у рідному місті стала шоком. Ми всіляко намагалися показати, що Донецьк – це Україна. Ми ходили на донецький Євромайдан, ми тікали від сепаратистів з бітами та в балаклавах за те, що носимо на рюкзаку стрічку своєї рідної країни.
Моя історія написана на емоціях. Можливо хтось засудить такий підхід, але мені важливо було розповісти про те, що я бачила та переживала у той час.

Для мене буде великою радістю, коли люди, які не бачили на власні очі протистоянь у Донецьку, знайдуть у цих історіях відповіді на власні запитання та точку порозуміння між нами, українцями. Заради цього і створювалася наша збірка.

Збірку, яка готувалася з листопада 2014 року, з часу переїзду Донецького національного університету до Вінниці, задумано як репліку в загальнонаціональному діалозі зняття бар’єрів між українцями, руйнування стереотипів «ми – вони», налагодження солідарних комунікацій між українцями поза їх регіональної приналежності.

«Історії несепаратисток» – це тексти своєрідних філософських роздумів, публіцистичних есеїв, життєвих історій та міркувань, спровокованих ситуацією на буремному Донбасі 2014 року, які написали студентки, викладачки та випускниці кафедри журналістики Донецького національного університету.

Мотиви, що покликали до написання історій, авторки бачать так: «Жінки Донецького національного університету хочуть стати частиною того справжнього «голосу Донбасу», який має почути Україна. Нам є що розповісти з того гіркого досвіду, якого не має, на щастя, більша частина українців. Досвіду війни, горя, втрат, ментальних розколів, непорозуміння, цькування, вигнання… Ми щиро сподіваємося на те, що нас почують, а відтак, і зрозуміють. А ще в цьому писанні, може, на сьогодні є наше спасіння. Ми виговорюємо свої проблеми, а значить, ми їх вже долаємо».

“Я ще не до кінця зрозуміла, і не зовсім можу сформулювати те, що сталося. Проте сталося. “Історії несепаратисток” презентувалися у Вінниці не просто успішно – невимовно тепло, справжньо, солідарно, діалогічно. Саме так, як мріялося. Люди дослухалися, співчували, спів-звучали, плакали, посміхалися, говорили те, що не готували до виступу і, навіть, те, що обіцяли собі нікому не казати…

Це саме те і саме так, як я це бачила. Скажу так – ця збірка, болісна, відверта, щира до сповідальності, заслуговує саме на таку презентацію, яка сьогодні відбулася” – так коментує Олена Тараненко, співініціаторка проекту, доцент кафедри журналістики ДонНу.

Крім текстів, збірка містить дитячі малюнки у вкладці «Донецькі діти малюють мир», які вражають відображенням зовсім недитячого досвіду смутку та болю.

Планується електронний варіант Історій, а також, за словами, Олени Зашко, ініціатори хочуть зробити переклад збірки англійською мовою.