«Music Camp International»: просуваємо питання миру через музику

Любов Єремічева

Кілька десятків жвавих дітлахів заповнюють велике приміщення Ірпінської біблійної церкви. Вже за кілька хвилин, отримавши свої бейджики і вказівку, до якої групи податися, вони починають репетицію в різних кімнатах – грають на різних інструментах та співають хором.

Для декого з них це всього лише перший день, для когось – другий. В такі результати складно повірити. Але ці дива Громадський Простір спостерігав просто на місці проведення Міжнародного музичного табору, який проводить Констанція Фортунато, відомий диригент та педагог, засновниця та директор благодійної організації «Music Camp International», а також Посол миру для України, яка щиро вірить у цілющу силу музики. На цьому таборі ця натхненна жінка та кілька педагогів працюють із дітьми внутрішньо переміщених осіб.

“…я свято вірю в те, що кожна дитина талановита. І я хочу, щоб усі діти мали однакову можливість проявити свою обдарованість, розкрити свій потенціал. Кожна дитина повинна вірити у свої сили. Це потребує важкої праці, дисципліни і віри дорослих в результат. Важливо підтримувати дитину впродовж всього її шляху. Тож саме це і змусило мене приїхати сюди. А відкритість дітей до нових ідей – це одна з найкращих рис цього суспільства“, – розповіла Констанція під час інтерв’ю Громадському Простору ще у березні. Тепер же підтвердити силу її слів ми мали змогу просто на місці.

Ось деякі уривки з репетицій:

Цього разу ми розпитали Дар’ю Непочатову, директорку проекту в Україні про цілі, які перед собою ставлять носії ідеї музики як сили, що здатна трансформувати суспільство.

Дашо, розкажіть, що тут відбувається зараз і які цілі ви перед собою ставите?

– Сьогодні ми проводимо Міжнародний музичний табір для міста Ірпінь, для ірпінської громади. Це є спільний проект міжнародної організації «Music Camp International», Ірпінської міської ради та “Фонду громади Приірпіння”. Ірпінська громада звернулася до нас провести такий табір для дітей, тому що сьогодні саме в Приірпінні живе дуже багато дітей-переселенців. Була така заява, тому що ми зараз активно просуваємо питання миру через музику. Тому сьогодні табір саме в Ірпені. Ми працюємо вже другий день, ви можете побачити, почути, можливо, те чого навчилися наші діти всього за один день. Це такі неперевершені результати, які вражають, і в суботу ми будемо давати концерт для громади.

Що ви очікуєте в кінці?

– В кінці має бути досить високої якості музичний продукт. Перш за все, хотіла б сказати, що ми ніколи не ставимо перед собою цілей виростити з дітей професійних музикантів. Це не про нас. Наша організація якраз ставить собі за мету соціальну трансформацію, тому що музика може змінити життя, запустити певні процеси всередині, повірити у власні сили. Таким чином, ми, змінюючи життя дітей, змінюємо життя громад.

Ви проводили подібні табори в інших містах України, як це було? Чи були якісь позитивні результати?

– В кожному місті, де ми були, завжди результат один і той самий – діти вражені, діти не очікували. Коли вони приходять до табору, вони, можливо, ніколи в житті до того не брали до рук інструмент або ніколи не співали в хорі. І коли вони приходять, то не вірять в те, що через п’ять днів вони будуть стояти на сцені і співати в супроводі симфонічного оркестру, або грати музику великих композиторів, таких як Бах, Бетховен, у супроводі симфонічного оркестру. Найбільше вражає, коли бачиш як ставлення дітей змінюється. Тобто, вони прийшли перший день і не вірять, потім вже третій день, це є такий перевал, середина, коли вони розуміють – так, воно буде.

А батьки?

– А батьки приходять вже на загальний концерт, вони не бачать всього, що відбувається. Вони просто вражені завжди. Коли співають діти, то дорослі плачуть. Тому що всі пісні є особливі, репертуар, який підбирає для дітей Констанція Фортунато, базується на таких masterpieces (шедеврах), це і дуже красиві пісні з точки зору музики, з точки зору слів. Коли цей меседж йде від дітей, то дорослі не можуть залишатися байдужими.

Якби в нашому житті було більше хорошої музики, то може б ми й не воювали? Як ви думаєте?

– Я думаю, що так. Музика як клей для громади і взагалі для людини – це поштовх для розвитку. У нас був тренінг для вчителів, Констанція наводила таку історію з її досвіду, коли в Румунії, в ромській громаді, яка мала ще чотири підгромади, субкультури і між ними була завжди войовничість, налаштованість один проти одного. І коли вона взяла цих дітей, і що з ними сталося після п’яти днів табору, коли вони не вміли писати і не вміли читати, і ніколи не ходили в школу, а 12 дітей з цієї групи пішли й записалися до школи на наступний рік, тобто це вражаючі такі результати.